Ухвала суду № 8816265, 23.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-22556/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Водолажської Н.С.

при секретарі судового засідання - Чміленко Н. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2009р. по справі№2-а-22556/08/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерготеплоремонт"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районіХарківської області

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Укренерготеплоремонт" звернувся до суду з позовом до ДПІ у Зміївськомх районі Харківської області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області від 10.09.2008 року № 00004681501/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від16.04.2009 р. по справі№2-а-22556/08/2070 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерготеплоремонт" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задоволено у повному обсязі, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області від 10.09.2008 року № 00004681501/0.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Зміївському районі, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відсутні документи щодо підтвердження можливості фізичного виконання умов договорів, фактичної кількості працюючих осіб на підприємствах-контрагентах, наявності автотранспорту, що здійснював транспортування товарів від постачальника до покупця, наявність товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, власних складських приміщень чи договорів оренди таких приміщень, відповідальних осіб, які виконували умови договорів. виявити факт «товарності»проведених операцій з вищезазначеним постачальником неможливо. Підприємство постачальник ТОВ «Подоліс»суми податкових зобов'язань від здійснення угод з ТОВ ВКФ "Укренерготеплоремонт" в деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2008 року та червень 2008 року не відобразило, що суперечить вимогам пп. 7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та інтересам держави і суспільства. Тому господарське зобов'язання між ТОВ ВКФ "Укренерготеплоремонт" та ТОВ „Подоліс" є нікчемним правочином.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що працівниками ДПІ у Зміївському районі Харківської області було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ ВКФ «Укренерготеплоремонт», поданих за квітень 2008 року (дата реєстрації в податковому органі - 17 травня 2008 року, вх. № 10557) та за червень 2008 року (дата реєстрації в податковому органі - 21 липня 2008 року вх. № 16194), про що складено акт № 1064/15-027/22703713 від 28.08.2008 року, яким встановлено порушення позивачем пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2 та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником до бюджету, по податковій декларації з ПДВ за квітень 2008 року на 666,67 грн. та по податковій декларації з ПДВ за червень 2008 року на 126179,2 грн.

Вказане порушення згідно висновків відповідача виникло на підставі того, що в результаті проведеної роботи та аналізу даних підсистеми співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагент ДПА України за квітень 2008 року щодо перевірки взаємовідносин ТОВ „Подоліс" з ТОВ ВКФ „Укренерготеплоремонт" встановлено, що ТОВ „Подоліс", код 34528300, зареєстровано на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва за № 1 від 02.08.2006 р., свідоцтво платника ПДВ від 10.08.2006 р., індивідуальний податковий № 345283026556. До ДПІ у Печерському районі м. Києва надані податкові декларації з ПДВ з додатком № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів": за квітень 2008 р. - по розділу І «Податкові зобов'язання" відсутні показники по підприємству ТОВ ВКФ „Укренерготеплоремонт". За червень 2008 р. - по розділу 1 «Податкові зобов'язання»відсутні показники по підприємству ТОВ ВКФ „Укренерготеплоремонт". Крім цього, відсутні документи щодо підтвердження можливості фізичного виконання договорів, фактичної кількості працюючих осіб на підприємствах-контрагентах, наявності автотранспорту, що здійснював транспортування товарів від постачальника до покупця, наявність товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, власних складських приміщень чи договорів оренди таких приміщень, відповідальних осіб, які виконували умови договорів. Таким чином, на думку відповідача, вжитими заходами встановлено, що виявити факт «товарності»проведених операцій з вищезазначеним постачальником не можливо. Підприємство постачальник ТОВ «Подоліс»суми податкових зобов'язань від здійснення угод з ВКФ "Укренерготеплоремонт" в деклараціях з податку на додану вартість за квітень та червень 2008 року не відобразило, що суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, а саме пп. 7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7, та інтересам держави і суспільства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків податкового органу про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Подоліс», та з того, що на час перевірки підприємство позивача надало всі необхідні документи, а також надало підтвердження виправлення помилки та включення ТОВ „Подоліс" зазначених зобов'язань до декларації, по-друге: у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже позивач не повинен відповідати за невірність складання контрагентом податкової звітності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог на підставі наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно, несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Згідно зі ст. 58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді справи не встановлено та відповідачем не доведено, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору. Також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем. Суд зазначає, що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та ТОВ «Подоліс»на укладання такого договору в момент його укладання суду позивачем не надано. Підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

При розгляді справи встановлено, що як на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Подоліс»так і на час судового розгляду ТОВ «Подоліс»знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платником податку на додану вартість.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ „Подоліс", є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами." Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Отже, виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що податкові накладні, які виписані ТОВ „Подоліс" у квітні та червні 2008 року за квітень 2008 року на суму 666,67 грн., за червень на суму 126179, 29 грн. на виконання договору, не суперечить нормам чинного законодавства. Крім цього суд зазначає, що посилання відповідача на той факт, що ТОВ «Подоліс»у податкових деклараціях за квітень та червень 2008 р. не вказано суму податкового зобов'язання по підприємству ТОВ ВКФ «Укренерготеплоремонт», не є обґрунтованою, оскільки, по-перше: відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. А в абзаці 2 цього ж підпункту зазначається, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. ТОВ ВКФ «Укренерготеплоремонт»на час перевірки надало всі необхідні документи, а також надало підтвердження виправлення помилки та включення ТОВ «Подоліс» зазначених зобов'язань до декларації, по-друге: у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже позивач не повинен відповідати за те, що його контрагент не вірно склав свою податкову звітність.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне. Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ ВКФ «Укренерготеплоремонт», поданих за квітень 2008 року та за червень 2008 року. Відповідно до ч. 1 ст. 11 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що податкові органи мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки відповідно до порядку проведення цих перевірок та документальні невиїзні перевірки. Оскільки з податку на додану вартість Законом України «Про податок на додану вартість»передбачена звітність у вигляді податкових декларацій, то документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі поданих декларацій, якими податкові зобов’язання визначені відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Згідно п 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки проведена відповідачем перевірка позивача є камеральною, то податковий орган повинен проводити перевірку виключно на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, тому висновки податкового органу, що ґрунтуються на аналізі даних підсистеми співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагент ДПА України за квітень 2008 року щодо перевірки взаємовідносин ТОВ „Подоліс" з ТОВ ВКФ «Укренерготеплоремонт», не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв з порушенням норм чинного законодавства та необґрунтовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2009р. по справі№2-а-22556/08/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2009р. по справі№2-а-22556/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Мінаєва О.М. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений р.