Ухвала суду № 8816261, 01.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2009 р.Справа № 2-а-22973/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді – Шевцової Н.В.,

суддів - Макаренко Я.М., Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

прокурора Сузого О.А.

представника відповідача Демченко О.С.

представника відповідача Горай Т.В.

представника позивача Залевської І.Л.

представника позивача Без»язичного М.Ф.

представника позивача Гайчова В.В.

представника відповідача Черніченко І.Ю.

представника відповідача Горбатенко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Прокуратури Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2009р. по справі № 2-а-22973/08/2070

за позовом Державного науково-виробничого підприємства «Об"єднання Комунар»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові за участю Прокуратури Харківської області провизнання нечинними податкового повідомлення-рішення , В С Т А Н О В И Л А : Державне науково-виробниче підприємство «Об"єднання Комунар» (далі по тексту –позивач) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі по тексту –відповідач,СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) за участю Прокуратури Харківської області, в якому просив суд:

-визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.10.2008 р. № 0000180841/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2009 р. позов задоволено в повному обсязі.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000180841/0 від 21.10.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3077755,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного науково-виробничого підприємства «Об"єднання Комунар»державне мито у розмірі 3,40 грн.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2009 р., прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст. 159 КАС України, п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п.7.7.2, п.п.7.7.3 п. 77 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що у розрахунку суми бюджетного відшкодування ДНВП «Об"єднання Комунар»за липень 2008 р. брали залишки від"ємного значення за вересень та грудень 2007 р. Як вказав відповідач, якщо у підприємства від"ємне значення виникло за вересень та грудень 2007 року, то воно може скористатися бюджетним відшкодуванням лише в податковому періоді наступному за звітнім періодом і не може бути включено до бюджетного відшкодування за липень 2008 р.

Крім того відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що підприємством за період вересень, грудень 2007 року, січень-червень 2008 року були надані декларації з податку на додану вартість, згідно яких задекларовано рядок 26 декларації «залишок від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

Відповідач не погоджується з позицією суду першої інстанції в частині відхилення його тверджень про нікчемність укладеного правочину між позивачем та його контрагентом ПП «Строй Еліт Стиль», оскільки фактичних операцій з надання послуг між ПП «Строй Еліт Стиль»та ДНВП «Об"єднання Комунар»не відбувалось. На даний час ПП «Строй Еліт Стиль»не звітує, податкові зобов»язання за період лютий-червень 2008 р. не нараховував, податки не сплачував, за юридичною та фактичною адресою не знаходиться.

Прокуратура Харківської області не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставини, що мають значення для справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2009 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на нікчемність правочину, укладеного позивачем з ПП «Строй Еліт Стиль».

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить залишити апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2009 року залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача, представників позивача, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 16.09.2008 р. по 06.10.2008 р. фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ДНВП «Об"єднання Комунар»з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 3960000,00 грн. за липень 2008 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період вересень, грудень 2007 року, січень, березень, квітень, червень 2008 року, про що складено акт № 2098/41-018/14308730 від 13.10.2008 р.

За висновками вказаного акту перевірки встановлено, що в порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ДНВП «Об"єднання Комунар»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2008 року на 3059322,00 грн., а також у порушення п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено від"ємне значення різниці між сумою податкових зобов»язань та податкового кредиту за квітень 2008 року та червень 2008 року на загальну суму 73376,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акту про встановлені порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.5.1, абз. «а»п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та згідно п.п. «б»п.п.4.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.7.7.7 «б»п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було винесено податкове повідомлення-рішення від21.10.2008 р. № 0000180841/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року на 3077755,00 грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 3077755,00 грн. слугували висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про завищення ДНВП «Об"єднання Комунар»суми заявленого бюджетного відшкодування за липень 2008 року на суму 3059322,00 грн. та завищення від"ємного значення різниці між сумою податкових зобов"язань та податкового кредиту за квітень 2008 року та червень 2008 року на загальну суму 73376,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не доведена. Факти порушень п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вказані в акті перевірки від 13.10.2008 р. № 2098/41-018/14308730 недоведені. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для зменшення ДНВП «Об"єднання Комунар»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3077755,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000180841/0 від 21.10.2008 року, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000180841/0 від 21.10.2008 р. є протиправним та нечинним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ДНВП «Об'єднання Комунар»та ПП «Строй Еліт Стиль»було укладено договір підряду № 37 від 11.06.2007 р., згідно якого підрядник ПП «Строй Еліт Стиль»зобов'язується виконати за завданням замовника ДНВП «Об'єднання Комунар»роботи з ремонту крівлі корпуса.

7 квітня 2008 р. між вказаними сторонами була укладена додаткова угода до договору підряду по виконанню додаткових робіт з обшивки ліхтаря та заміни віконних блоків.

Відповідач та прокуратура Харківської області в обґрунтування доводів апеляційних скарг посилаються на нікчемність вищевказаного правочину в зв»язку з його фактичним не виконанням, оскільки ПП «Строй Еліт Стиль»на даний час не звітує в податковому органі за місцем реєстрації, податкові зобов»язання за лютий-червень 2008 р. не нараховувало та не сплачувало, за юридичною адресою не знаходиться, що приводить до неможливості підтвердження факту включення даних операцій ПП «Строй Еліт Стиль»до податкових зобов’язань відповідних періодів.

Між тим, відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами вищевказаного договору були складені акти виконаних робіт за грудень 2007 року та за червень 2008 р. (а.с. 164-166, 175-178 т. 1), які належним чином оформлені, підписаним обома сторонами та скріплені печатками.

Також, фактичне виконання договору підтверджується розрахунком ціни договору (а.с. 162-163, 171-174 т. 1), кошторисною документацією на ремонт крівлі (а.с. 54-61 т. 2).

Крім того, ПП «Строй Еліт Стиль»має відповідну ліцензію на здійснення будівельної діяльності (а.с. 32 т.2) та зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с. 30).

За приписами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, відповідач не надав доказів в спростування доказів наданих позивачем та на підтвердження своїх доводів щодо нікчемності вказаного правочину, а незнаходження контрагента позивача за своїм місцем знаходженням та не звітування податковому органу за місцем знаходження не є доказом фактичного невиконання правочину.

Відповідно до п. 1. 7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі по тексту Закон України „Про ПДВ”) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 вищезазначеного Закону не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару, послуг при їх придбанні. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, послуг до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, послугу, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету його контрагентом. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару, послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між ДНВП «Об'єднання Комунар»та ПП «Строй Еліт Стиль»було укладено договір підряду № 37 від 11.06.2007 р., згідно якого підрядник ПП «Строй Еліт Стиль»зобов'язується виконати за завданням замовника ДНВП «Об'єднання Комунар»роботи з ремонту крівлі корпуса.

ПП «Строй Еліт Стиль» зареєстроване як юридична особа, має дійсне не анульоване свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37104256 від 15.06.2005 року.

Фактичне виконання робіт підтверджується належно оформленим актом виконаних робіт за грудень 2007 року, підписаним обома сторонами та скріплений печатками.

На підставі акту виконаних робіт за грудень 2007 р. ПП «Строй Еліт Стиль»була виписана податкова накладна від 30.12.2007 р. № 2113 на загальну суму 329659,20 грн., в тому числі ПДВ 54943,20 грн., яка має всі заповнені реквізити, оформлена належним чином постачальником товарів (послуг) за першої події - виконаним роботам за грудень 2007 р.

ДНВП «Об'єднання Комунар»в повному обсязі перераховано податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість з наданих ПП «Строй Еліт Стиль»робіт з ремонту крівлі, що не заперечується відповідачем.

Отже, позивач виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні наданих послуг по ремонту, здійснених підрядчиком, який, в свою чергу, виконав вимоги п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість"- видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Відповідач не заперечує, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні послуги ПП «Строй Еліт Стиль».

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем. Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Колегія суддів не погоджується доводами апеляційної скарги про неправомірність формування податкового кредиту позивачем в зв»язку з несплатою контрагентом ПДВ в ціні проданого товару, виходячи з наступного.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов’язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, сплатив ПДВ в ціні отриманого товару та має документальні підтвердження розміру свого податного кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, викладених в апеляційній скарзі щодо порушення позивачем приписів п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем подано заяву про повернення бюджетного відшкодування у липні 2008 р.

Станом на час виникнення права у позивача на бюджетне відшкодування підпунктом «а»п. п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачалося, що у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, на час виникнення позивача права на бюджетне відшкодування законом дозволялося одержання бюджетного відшкодування податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 3 077 755 грн.

Також, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, викладених в апеляційній скарзі щодо порушення позивачем приписів п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п. 5.12.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, від 30.05.1997, № 166 значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість.

Отже, рішення про зарахування належної платнику податку суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов»язань з цього податку наступних податкових періодів відображається платником податку у податковій декларації у рядку 25.2.

При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону).

Як вбачається з податкових декларацій за вересень-грудень 2007 р. та за січень-червень 2008 р. самостійне рішення про зарахування належної платнику податку суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов»язань з цього податку наступних податкових періодів (рядок 25.2) позивачем не відображалось.

Отже, доводи відповідача про невірне застосування судом першої інстанції приписів п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставними.

За таких обставин, рішення відповідача про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ є незаконним.

Таким чином , колегія суддів переглянувши, у межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Прокуратури Харківської області –залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2009 р. по справі № 2-а-22973/08/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Русанова В.Б. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 07.12.2009 р.