Постанова № 8816173, 08.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2009 р. Справа № 22-а-329/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Кононенко З.О.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Лаба О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові апеляційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області на постанову Київського районного суду м. Полтава від 16.04.2008 року по справі № 2а-97/2008 року

за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6

до Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації у Полтавській області, Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, Полтавської обласної ради, Полтавської міської ради

про стягнення грошової компенсації сум прибуткового податку з доходів фізичних осіб,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі, ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_5, ОСОБА_6, звернулися до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавської області, Головне управління Державного казначейства України про стягнення грошової компенсації сум прибуткового податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що займають посаду судді Великобагачанського районного суду Полтавської області. Відповідно до ст.1 Указу Президента України від 10.07.1995р. №584 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», звільнені від сплати прибуткового податку. Разом з тим з січня 2004 року по листопад 2007 року включно з нарахованої їм заробітної плати утримано податок з доходів фізичних осіб.

Так, із заробітної плати позивача ОСОБА_3 утримано прибуткового податку 24874 грн.34 коп., із заробітної плати позивача ОСОБА_4 утримано прибуткового податку 13 080 грн.96 коп., із заробітної плати позивача ОСОБА_5 утримано прибуткового податку 21 258 грн. 90 коп., із заробітної плати позивача ОСОБА_6 утримано прибуткового податку 16 969 грн. 90 коп., який підлягає стягненню на їх користь.

Під час розгляду справи позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. ОСОБА_6 звернулися до суду з позовною заявою про зміну позовних вимог до Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, в якому просили Головному управлінню Державного казначейства України Полтавської області провести на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області видатки в сумі стягнутого з них в 2004-2007р.р. податку з доходу фізичних осіб в сумі 81 457 грн. 88 коп.; стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області на користь ОСОБА_3 компенсацію в сумі 26 743 грн. 28 коп., ОСОБА_4 в сумі 14 211 грн. 01 коп., ОСОБА_5 в сумі 22 435 грн. 55 коп., ОСОБА_6 в сумі 18 068 грн. 04 коп.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 29.01.2008 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено Державну судову адміністрацію України, Державне казначейство України, Міністерство фінансів України, Державну податкову адміністрацію України в Полтавській області. Державну податкову інспекцію у м. Полтаві, Полтавську обласну раду, Полтавську міську раду.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 16.10.2008 року задоволено позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. ОСОБА_6 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області. Судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації у Полтавській області, Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Головного Управління Державного казначейства України у Полтавській області, Полтавської обласної ради, Полтавської міської ради про стягнення грошової компенсації сум прибуткового податку з доходів фізичних осіб.

Зобов'язано Головне управління Державного казначейства в Полтавській області повернути платіж у сумі 26 743 грн. 28 коп. з розрахункового рахунку 33215800700002 УДК в м. Полтаві, код ЄДРПОУ 34698804. банк ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019 на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області 35217002001895 код 26304855 в ГУДК Полтавської області, МФО 831019, КПК 0501040 КЕКВ 1341.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Полтавській області повернути ОСОБА_3 утриманий з неї прибутковий податок у сумі 26 743 грн. 28 коп.

Зобов'язано Головне управління Державного казначейства в Полтавській області повернути платіж у сумі 14 211 грн. 01 коп. з розрахункового рахунку 33215800700002 УДК в м. Полтаві, код ЄДРПОУ 34698804, банк ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019 на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області 35217002001895 код 26304855 в ГУДК Полтавської області, МФО 831019, КПК 0501040 КЕКВ 1341.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Полтавській області повернути ОСОБА_4 утриманий з нього прибутковий податок у сумі 14 211 грн. 01 коп.

Зобов'язати Головне управління Державного казначейства в Полтавській області повернути платіж у сумі 22 435 грн. 55 коп. з розрахункового рахунку 33215800700002 УДК в м. Полтаві, код ЄДРПОУ 34698804. банк ГУДКУ в Полтавській області. МФО 831019 на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області 35217002001895 код 26304855 в ГУДК Полтавської області, МФО 831019. КПК 0501040 КЕКВ 1341.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Полтавській області повернути ОСОБА_5 утриманий з неї прибутковий податок у сумі 22 435 грн. 55 коп.

Зобов'язано Головне управління Державного казначейства в Полтавській області повернути платіж у сумі 18 068 грн. 04 коп. з розрахункового рахунку 33215800700002 УДК в м. Полтаві, код ЄДРПОУ 34698804, банк ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019 на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області 35217002001895 код 26304855 в ГУДК Полтавської області, МФО 831019, КПК 0501040 КЕКВ 1341.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Полтавській області повернути ОСОБА_6 утриманий з нього прибутковий податок у сумі 18 068 грн. 04 коп.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Відповідач, Територіальне управління Державної судової адміністрації в

Полтавській області , не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 16.04.2008 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог до ТУ ДСА в Полтавській області.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 51 Бюджетного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач, Головне управління Державного казначейства України у

Полтавській області, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 16.04.2008 року та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови в частині зобовязання Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області повернути суми прибуткового податку з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.2 ст. 95 Конституції України, п.2 ст. 4, п.8 ст. 7, ст. ст. 47, 48 Бюджетного кодексу України, ч.2 ст. 6, ч.2 ст. 19 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Територіальне управління Державної судової адміністрації в Полтавській області підлягає задоволенню, апеляційна скарга Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 обіймають посаду судді Великобагачанського районного суду Полтавської області, що не заперечувалось сторонами.

Відповідно до Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту" від 10 липня 1995 року № 584/95, судді звільнені від сплати прибуткового податку.

У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2004 року Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який передбачає лише соціальні пільги по сплаті зазначеного податку, протягом 2004-2007 років з нарахованої позивачам заробітної плати утримано податок з доходів фізичних осіб.

Згідно довідок ТУ ДСА в Полтавській області, із заробітної плати позивача ОСОБА_3 утримано прибутковий податок за період з січня 2004 року по грудень 2007 року включно на загальну суму 26 743 грн. 28 коп.

Із заробітної плати позивача ОСОБА_4 утримано прибутковий податок за період з 14.02.2006 року по грудень 2007 року включно на загальну суму 14 211 грн. 01 коп.

Із заробітної плати позивача ОСОБА_5 утримано прибутковий податок за період з січня 2004 року по грудень 2007 року включно на загальну суму 22 435 грн. 55 коп.

Із заробітної плати позивача ОСОБА_6 утримано прибутковий податок за період з грудня 2004 року по грудень 2007 року включно на загальну суму 18 068 грн. 04 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до п. п. 22.2, 22.7 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 48, п 44 ст. 80 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" та Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про деякі питання оплати праці суддів" від 20.01.2004 року, головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям, пов'язані зі справлянням податку по Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації повинна здійснювати за рахунок бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів судової влади, а податок з доходів фізичних осіб утриманий з заробітної плати суддів, не повинен перераховуватись на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету.

Джерелом виплати грошової компенсації суддям є нарахована сума податку з доходів фізичних осіб, утриманого з заробітної плати суддів, яка повинна залишитися в розпорядженні відповідної судової установи для здійснення рівноцінної та повної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, яка, разом з тим, виплачена не була.

Крім того, суд першої інстанції, залишив поза увагою посилання відповідачів на той факт, що позивачі зобов'язані сплачувати прибутковий податок на підставі Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки права та обов'язки позивачів регулюються спеціальним законом - Законом України „ Про статус суддів", який має пріоритетне положення перед загальними нормами права, яким є Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Суд першої інстанції зазначив, що згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-I рп/2004, норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, встановлені ст. 44 Закону України "Про статус суддів" не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям, передбачених цим Законом пільг, компенсацій і гарантій не може ставитись у залежність від грошових доходів суддів і тим самим не можуть знижуватися гарантії їх незалежності (абзац 2 пункт 7 мотивувальної частини).

Також Конституційним Судом України в рішенні від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 вказано, що відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" гарантії незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України.

Це положення узгоджується з частиною 3 ст. 22 Конституції України.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є правомірність утримання та сплати позивачами податку з доходів фізичних осіб, можливість вважати зазначену сплату втратою частини заробітку, їх право на компенсацію зазначеної втрати за рахунок сплаченого податку, а також обовязок відповідачів, виходячи з їх владних управлінських функцій, відшкодувати зазначені кошти.

Тобто, даний спір пов'язаний з проходженням публічної служби позивачами і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-4 від 22.05.2003 року, що запровадив податок з доходів фізичних осіб, який, відповідно до п.4 ч.1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року № 1251-12, належить до загальнодержавних податків і зборів, тобто до обовязкових платежів.

Зазначений Закон, серед іншого, визначає: платників податку (стаття 2), обєкт оподаткування (стаття 3), загальний оподатковуваний дохід, в тому числі місячний (п.4.2 статті 4); доходи, які не включаються до складу загального оподатковуваного доходу (п.4.3 статті 4); податкові соціальні пільги (стаття 6), ставки податку (стаття 7), порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету (стаття 8), прикінцеві положення (стаття 22).

Відповідно до зазначеного Закону, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області, з позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які обіймають посаду суддів Великобагачанського районного суду Полтавської області, утриманий та перерахований до Державного бюджету України, а позивачами, як платниками податку, сплачений податок з доходів фізичних осіб.

Цей факт підтверджується сторонами та письмовими доказами (а.с.24-67).

Пунктом 22.2 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що у разі, коли норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, то пріоритетними є норми саме цього Закону.

Пунктом 22.7 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у звязку з виконанням обовязків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Наведене вище свідчить про помилковість застосування цієї норми до спірних відносин, оскільки вона жодним чином не торкається оподаткування доходів суддів.

Інших норм, які б звільняли суддів від сплати податку з доходів фізичних осіб, або передбачали компенсацію витрат доходів від сплати прибуткового податку нормами наведеного Закону, нормами інших законів з питань оподаткування не передбачено.

Підпунктом 22.12.1 пункту 22.12 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у звязку з набранням чинності цього Закону, рекомендовано Президенту України скасувати Укази Президента України, які стосуються оподаткування доходів фізичних осіб (прибуткового податку з доходів громадян).

Указом Президента України від 25 грудня 2003 року № 1497/2003 визнаний таким, що втратив чинність з 01 січня 2004 року, у тому числі абзац четвертий статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», який визначав, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з позивачів правомірно утримано податок з доходів фізичних осіб у відповідних звітних періодах 2004-2007 року.

Цей податок сплачений в межах податкових відносин, на користь Державного бюджету України і може бути повернутий (стягнений) з Державного бюджету у разі помилкової та (або) надмірної сплати, за правилами бюджетного та податкового законодавства, відповідно до ст. 50 Бюджетного кодексу України та ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.16.1 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає перерахуванню до бюджету, згідно з нормами Бюджетного кодексу України, частина четверта статті 50 якого передбачає зарахування податків безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України. Зазначений рахунок є основним рахунком держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами Державного та місцевих бюджетів, відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 року, № 594/6882).

Колегія суддів вважає, що наведені норми спростовують висновок суду першої інстанції стосовно того, що утриманий із заробітної плати позивача податок повинен бути йому компенсований.

Безперечним є той факт, що у розумінні п.15 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, професійна діяльність суддів є публічною службою.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Конституційні засади правосуддя закріплені в розділі 8 Конституції України. Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлення загального порядку забезпечення діяльності судів та регулювання інших питань судоустрою визначаються Законом України «Про судоустрій України»

Закон України «Про статус суддів»визначає статус суддів, з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.

Зокрема, статтею 11 Закону України «Про статус суддів» передбачено забезпечення незалежності суддів, яка, серед іншого, обумовлює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, відповідно до їх статусу. Матеріальне і побутове забезпечення суддів визначено ст.. 44 Закону України «Про статус суддів», частина перша якої передбачає склад заробітної плати.

Колегія суддів зазначає, що жодна з наведених норм не передбачає компенсацію втрати частини заробітної плати судді, повязаної із справлянням податку за Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Частиною 8 ст. 14 Закону України «Про судоустрій України»передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності, незалежності та правової захищеності суддів.

Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про статус суддів»передбачено, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами.

Зважаючи на те, що нормами зазначених законів не передбачена виплата заробітної плати судді без стягнення податку з доходів фізичних осіб, як і не передбачена компенсація втрати заробітку у звязку із справлянням податку, колегія суддів вважає, що відповідачами не порушені права позивачів (в межах спірних правовідносин).

У відповідності до Положення про Державне казначейство України, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України, і йому підпорядковується. Відповідно до п.1 ч.4 зазначеного Положення та ст. 48 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України та його територіальні органи є окремими юридичними особами, які здійснюють розрахунково-касове обслуговування Державного бюджету. Тобто, Державне казначейство України здійснює перерахування коштів з рахунку з відповідного розпорядника бюджетних коштів за його дорученнями (ч.8 ст. 51 Бюджетного кодексу України). Отже, правові підстави заявляти позовні вимоги до зазначеного відповідача у позивачів відсутні.

Відповідно до Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджено Указом Президента України від 03 березня 2003 року № 182/2003, Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Серед інших завдань, покладених на Державну судову адміністрацію України, п.п.13 п.4 передбачено виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування, інших органів і установ судової системи та ДСА України; п.п.14 п.4 передбачає здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.

Виконуючи функції головного розпорядника бюджетних коштів, Державна судова адміністрація України подає до Міністерства фінансів України бюджетний запит, тобто розрахунки відповідних витрат судової влади, визначених відповідно до Закону України «Про статус суддів»та інших нормативно правових актів, з метою включення їх до проекту Закону України «Про державний бюджет»на відповідний рік.

Зазначений Закон, як і інші, названі вище закони і нормативно-правові акти, не передбачають компенсацію суддям втраченої частини заробітної плати у звязку зі сплатою прибуткового податку, передбаченого Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», що обумовлює неможливість включення таких сум до бюджетного запиту. А тому, у відповідача, Міністерства фінансів України, не було підстав, поза межами бюджетного запиту, виділяти кошти для компенсаційних виплат суддям.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що жоден із відповідачів, при здійсненні своїх владних управлінських функцій, не допустив порушення прав позивачів.

Колегія суддів вважає, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту, у тому числі заробітної плати, що відповідає його високому статусу, і є гарантією забезпечення його незалежності.

В рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року № (94)12(994323) зазначається, що незалежність, дієвість та роль суддів має забезпечити те, що статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе.

Колегія суддів, погоджуючись з такими рекомендаціями, зазначає, що особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Колегія суддів зазначає, що вирішувати позовні вимоги позивачів у порушення норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, є неприпустимим.

Враховуючи, що законодавством України не передбачено право позивачів на отримання компенсації за сплачений податок з доходів фізичних осіб, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів дійшла висновку, що саме у такий спосіб діяли відповідачі в частині правовідносин, що є предметом даного спору.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не повністю зясовані обставини, що мають значення для справи, а судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції від 16 квітня 2008 року не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 КАС України, оскільки воно ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної судової адміністрації України підлягає задоволенню в повному обсязі, апеляційна скарга Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області підлягає частковому задоволенню, постанова суду скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову позивачів.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.3 ч.1 ст. 198, п.1, п.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області задовольнити частково.

Апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Полтава від 16.04.2008 року по справі

№ 2а-97/2008 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації у Полтавській області, Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, Полтавської обласної ради, Полтавської міської ради скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Калиновський В.А. Кононенко З.О. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 13.10.2009 р.