Ухвала суду № 8816030, 10.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2009 р.Справа № 2-а-30431/09/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

Представник позивача - Дворачек В.М.

Представник відповідача - Богданова М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2009р. по справі№2-а-30431/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ВАД" <Список ><Текст >

до ДПІ у Київському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-ВАД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000141505/0 від 24.12.2008 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2009 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ВАД" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість", Закону України "Про державну податкову службу в Україні", наказу ДПА України від 18.04.2008 року № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 09.07.2008 року відповідач направив позивачу письмовий запит № 10067/10/15-220, в якому, вказавши на проведення автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2008 року та виявлені в ході даного співставлення розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів, внаслідок яких задекларовано податкових зобов'язань менше, ніж податкового кредиту контрагентами, у тому числі: платником ПДВ включено суми ПДВ до податкового кредиту на підставі документів, виписаних суб'єктом господарювання, незареєстрованим платником ПДВ, або виписаних платником ПДВ, що не подає податкову звітність з ПДВ, просив позивача протягом 10 робочих днів з моменту отримання запиту надати пояснення щодо правовідносин з вказаними контрагентами та їх документальне підтвердження /а.с. 40/.

10.07.2008 року позивач отримав запит № 10067/10/15-220 від 09.07.2008 року та 21.07.2008 року надав відповідачу письмову відповідь, в якій повідомив, що письмовий запит № 10067/10/15-220 від 09.07.2008 року не відповідає вимогам чинного законодавства України, містить ознаки перевищення прав і повноважень, а тому на підставі ст. 19 Конституції України не підлягає обов'язковому виконанню /а.с. 49/.

09.12.2008 року відповідачем було складено акт про результати проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агро-ВАД» з податку на додану вартість за травень 2008 року № 6644/15-509/32436061 /а.с. 35-37/.

Згідно даного акту, відповідач виявив невідповідність задекларованого податкового кредиту на загальну суму ПДВ 7817,06 грн. по контрагентам: ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Компанія «Метиз Марин» та ФОП ОСОБА_2

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що посилання представника відповідача на те, що вказана невиїзна документальна перевірка була проведена як наслідок неотримання відповідачем пояснень та документальних підтверджень на письмовий запит на підставі ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 року, не відповідає матеріалам справи та вимогам п.п. 1, 3, 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 року, відповідно до яких, орган державної податкової служби має право проводити позапланову виїзну перевірку. Як свідчать матеріали справи та не спростовується запереченнями на адміністративний позов та поясненнями представника відповідача, органом податкової служби не проводилась позапланова виїзна перевірка позивача. Акт № 6644/15-509/32436061 від 09.12.2008 року було складено за результатами проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агро-ВАД» з податку на додану вартість за травень 2008 року у розрізі контрагентів.

24.12.2008 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000141505/0 від 24.12.2008 року, в якому донарахував позивачу суму податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за травень 2008 року на 7817,00 грн. та наклав штрафу сумі 3908,50 грн. /а.с. 5/.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував посилання відповідача в акті про результати проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агро-ВАД» з податку на додану вартість за травень 2008 року № 6644/15-509/32436061 від 09.12.2008 року на невідповідність задекларованого податкового кредиту на загальну суму ПДВ 7817,06 грн. по контрагентам: ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Компанія «Метиз Марин» та ФОП ОСОБА_2, оскільки, відповідно до податкової накладної № 29 від 28.05.2008 року, наданої ФОП ОСОБА_1, позивач купив товари на загальну суму 6050,00 грн., в тому числі 1008,33 грн. ПДВ; відповідно до податкової накладної № 52109 від 21.05.2008 року, наданої ТОВ «Компанія «Метиз Марин», позивач купив товари на загальну суму 19700,00 грн., в тому числі 3283,33 грн. ПДВ; відповідно до податкової накладної № 52304 від 23.05.2008 року, наданої ТОВ «Компанія «Метиз Марин», позивач купив товари на загальну суму 3022,41 грн., в тому числі 503,73 грн. ПДВ; відповідно до податкової накладної № 52807 від 28.05.2008 року, наданої ТОВ «Компанія «Метиз Марин», позивач купив товари на загальну суму 13000,00 грн., в тому числі 2166,67 грн ПДВ; відповідно до податкової накладної № 41 від 13.05.2008 року, наданої ФОП ОСОБА_2, позивач купив товари на загальну суму 5130,00 грн., в тому числі 855,00 грн. ПДВ /а.с. 6-10/.

Таким чином, сума ПДВ, сплачена позивачем при придбанні товарів у вищезазначених контрагентів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, складає 7817,06 грн.

Згідно з п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку: або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Керуючись вищевказаними нормами права та спираючись на матеріали справи, суд першої інстанції правомірно встановив, що відвантаження товарів від ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Компанія «Метиз Марин» та ФОП ОСОБА_2 позивачу було першою подією, що відповідно до податкових накладних припадала на травень 2008 року. Крім цього, податкові накладні від вищезазначених контрагентів були отримані позивачем у травні 2008 року. Таким чином, датою виникнення податкових зобов'язань у позивача є травень 2008 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачем не було допущено порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7; п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7; п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що аналіз приписів Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що цим законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі, оскільки, позивач купив товари та отримав податкові накладні від контрагентів, додаткових вимог щодо права на податковий кредит, чинним законодавством не передбачено.

При цьому, суд першої інстанції правомірно спростував посилання органу податкової служби на нульові показники декларації з ПДВ контрагентів позивача, оскільки у разі невиконання контрагентами платника податків зобов'язань по нарахуванню зобов'язань та їх сплаті до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, враховуючи, що обов'язок доведення наявності фактів порушення податкового законодавства покладений на органи державної податкової служби, правомірно дійшов висновку про те, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача правомірні, обгрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2009 року по справі№2-а-30431/09/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2009р. по справі №2-а-30431/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Кононенко З.О. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 15.12.2009 р.