Ухвала суду № 8813175, 18.02.2010, Апеляційний суд міста Києва

У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Соломянська,2-а

Справа №22 1344 Головуючий у 1 інстанції Трубінков А.В.

2010 рік Доповідач Ратнікова В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

в складі : головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Горелкіної Н.А.

- Штелик С.П.

при секретарі - Погас О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Соломянського районного суду м. Києва від 09 листопада 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», 3-ті особи: Приватний нотаріус ОСОБА_4, Головне управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 09 листопада 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14 серпня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем та зареєстрований в реєстрі за номером 5092.

Зобов'язано Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (код ЄДРПОУ 03359836, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 в) скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що мешкає за адресою: Черкаська область, АДРЕСА_2) на квартиру № 157, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Визнано право власності ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_4 виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 03.04.1998 року, ідентифікаційний код НОМЕР_2, адреса проживання АДРЕСА_2) на квартиру № 157, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Стягнуто в рівних долях з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» судові витрати: судовий збір у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.09.2009 року. Знято арешт з квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Соломянського районного суду м. Києва від 09.11.2009 року скасувати та постановити нове, яким відмовити позивачу ОСОБА_3 у задоволені його позовних вимог в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановлене з порушенням вимог чинного законодавства. Так, суд не прийняв до уваги ту обставину, що на даний час по факту вчинення шахрайських дій при відчудженні спірної квартири Солом»янським РУ ГУ МВС України в м.Києві порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України та не зупинив розгляд даної цивільної справи до закінчення розслідування кримінальної справи та встановлення винних осіб. Безпідставно суд відмовив в задоволенні клопотання про витребування оригіналу свідоцтва про право власності на спірну квартиру, на підставі якого було укладено спірний договір купівлі-продажу. Суд належним чином не перевірив місце проживання відповідача ОСОБА_3 та в порушенні вимог закону розглянув справу у відсутності відповідача ОСОБА_3, який не був судом належним чином повідомлений про день та час слухання справи.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що рішення суду є обгрунтованим та в повній мірі відповідає вимогам закону.

Позивач ОСОБА_3, відповідачка ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3 В,В., представник Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, представник Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в судове засідання не з»явились, про день та час слухання справи судом повідомлені належним чином, в установленому заеоном порядку, причину своєї неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в їх відсутності..

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, визнаючи недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14 серпня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем та зареєстрований в реєстрі за номером 5092 суд 1-ї інстанції посилався на те, з досліджених в судовому засіданні доказі судом достовірно встановлено, що продавцем за договором купівлі-продажу від 14 серпня 2009 року є особа, що не є власником відчужуваної квартири та відповідно до чинного законодавства України не мала права на її відчуження, а тому, відповідно до вимог ст..ст. 203, 215 ЦК України зазначений правочин є недійсним..

Судова колегія вважає, що даний висновок суду 1-ї інстанції є законним та обгрунтованим , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 в м.Києві відповідно до свідоцтва про право власності (серія САС № 26985 від 14 жовтня 2008 року), яке зареєстроване у Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» належить на праві власності позивачу ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2).

14 серпня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в м.Києві, сторонами в якому вказані ОСОБА_3 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_3), який мешкає за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_3- продавець та ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер -НОМЕР_1), яка мешкає за адресою: Черкаська область, АДРЕСА_4- покупець

08.09.2009 року позивачем було подано позов до суду про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири від 14 серпня 2009 року недійсним на підставі ст..ст. 203, 215 ЦК України. Зазначав, що договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в м.Києві 14.08.2009 року він не укладав, продавцем виступала особа, яка має таке ж прізвище, ім»я та по батькові, як і він, але не є власником спірної квартири і не мав право на її відчудження.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками ( усиновлювачами) , не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК україни, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» (забудовник -код ЄДРПОУ 31776046) 24 листопада 2005 року було укладено договір № 526/001 про участь у будівництві об'єкту нерухомості - квартири.

В розділі договору № 526/001 про участь у будівництві об'єкту нерухомості від 24 листопада 2005 року, де визначені реквізити сторін договору зазначено, що інвестором є ОСОБА_3 та зазначено його ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 та адресу: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_4, виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 03.04.1998 року.

Згідно з актом про виконання зобов'язання за договором від 05 червня 2008 року, Товариство з обмежено відповідальністю «Виробничий вектор», в погашення повністю оплаченого лоту облігацій, передало, а ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) прийняв майнові права на житлове приміщення, що передбачаює набуття позивачем первісного права власності на квартиру в момент укладення цього акту, а також оформлення та державну реєстрацію у відповідних органах права власності на квартиру.

З досліджених платіжних доручень, доданих до матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) в повній мірі проведена оплата іменних облігацій, що підтверджує факт розрахунку за Лот облігацій.

Також, з зазначеного Акту від 05 червня 2008 року судом встановлено, що квартирі (будівельна адреса: АДРЕСА_5,), що набута позивачем - ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 Згідно з технічним паспортом, що виданий Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна», квартира має такі характеристики: номер квартири - 157, поверх - 5, кількість кімнат - 4, житлова площа75,7 кв.м., загальна площа - 144,6 кв.м.

Крім того, з договору доручення № 157 від 05 червня 2008 року, укладеного між позивачем - ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» вбачається, що позивач доручив забудовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» вчинити юридичні дії стосовно оформлення його права власності на квартиру № 157, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Як вбачається з Акту про виконання зобов'язань за договором доручення від 24 жовтня 2008 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» передало, а позивач ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) отримав свідоцтво про право власності (серія САС № 26985 від 14 жовтня 2008 року), яке зареєстроване у Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» на квартиру № 157, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

З дослідженого судом оригіналу та залученої до матеріалів справи копії свідоцтва про право власності серії САС № 326985 встановлено, що свідоцтво видане 14 жовтня 2008 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та посвідчує, що квартира № 157, яка розташована в АДРЕСА_1 та дійсно належить ОСОБА_3 на праві приватної власності. Зазначене свідоцтво видане на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 29 вересня 2008 року № 1683-С/КІ. Копія свідоцтва про право власності, на підставі якого було вчинено спірний правочин відрізняється від свідоцтва на право власності, що належить позивачу - ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), проте серійні номери співпадають (САС № 326985).

Аналізуючи зазначені докази, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що власником квартири № 157, в будинку № 16 по вул. Кудряшова в м.Києві є позивач -ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Оскільки в договорі купівлі-продажу спірної квартири від 14 серпня 2009 року (реєстраційний номер 5092) покупцем зазначена ОСОБА_2, а продавцем по даній угоді виступає не власник квартири -позивач ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), а інша особа, що має ідентичні фамілію, ім'я та по-батькові з дійсним власником квартири - позивачем ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_3 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_3), що мешкає за адресою: Дніпропетровська область, м.Тернівка, вул. Лєрмонтова, буд. 18 а, кв. 38, який не мав права на відчуження спірної квартири, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що даний правочин не відповідає вимогам ст.. 203 ЦПК України, а тому відповідно до ст.. 215 ЦК України є недійсним.

Доводи апеляційної скарги про те, що визнаючи договір недійсним, суд не врахував ті обставини, що при укладанні договору купівлі-продажу від 14 серпня 2009 року відповідачем ОСОБА_3 були надані всі необхідні документи для його посвідчення та які підтверджували право власності відповідача ОСОБА_3 (ідентифікацій номер НОМЕР_3) на відчужувану квартиру, у зв'язку з чим його укладення є правомірним, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, з досліджених судом доказів достовірно встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 в м.Києві є позивач ОСОБА_3 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_2), який проживає в АДРЕСА_2, а доказів того, що власником спірної квартири є відповідач ОСОБА_3 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_3), який проживає в Дніпропетровській області, м.Тернівка, вул. Лєрмонтова, буд. 18 а, кв. 38, матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог ст.ст. 317 та 319 ЦК України, лише власник може розпоряджатися своїм майном. З урахуванням того, що договір купівлі-продажу є двостороннім правочином, тобто погодженою дією обох сторін, з боку саме власника повинна бути здійснена дія направлена на відчуження квартири. Проте, саме власником квартири - позивачем ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) жодної дії, направленої на відчуження квартири або згоди на її відчуження, вчинено не було.

Оскільки, Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" здійснено державну реєстрацію права власності на підставі правочину, що визнаний судом недійсним з моменту його укладення, суд 1-ї інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру № 157, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Законним та обгрунтованим є висновок суду 1-ї інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на спірну квартиру, оскільки, відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В даному випадку право власності позивача - ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на квартиру № 157, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 оспорюється з ОСОБА_2, яка заявляє про своє право власності на неї. 3 досліджених обставин та матеріалів справи судом встановлена безспірність права власності позивача - ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на квартиру № 157, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Доводи апеляційної скарги про те, що спір не повинен був розглядатись судом по суті, провадження по справі повинно було бути зупинено до розслідування та розгляду по суті кримінальної справи, порушеної Солом»янським РУ ГУ МВС України в м.Києві по факту вчинення шахрайських дій щодо спірної квартири за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки кримінальна справа порушена по факту, винні особи не встановлені, а позивач, відповідно до вимог ст.. 16 ЦК України, має право звернутися до суду за захистом свого порушеного цивільного права на нерухоме майно в позовному провадженні в порядку цивільного судочинства.

Не ґрунтуються на вимогах закону і доводи апеляційної скарги про те, що майно не може бути витребуване у добросовісного набувача ОСОБА_2. Г.П., оскільки в даному випадку майно вибуло з володіння його власника позивача ОСОБА_3 не з його волі і відповідно до вимог ст.. 388 ЦК України, власник має право витребувати це майно від набувача.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Судові витрати судом першої інстанції стягнуті у відповідності з вимогами ст.. 88 ЦПК України.

Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування в цій частині з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 09 листопада 2009 залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: