Ухвала суду № 88123928, 11.03.2020, Якимівський районний суд Запорізької області

УХВАЛА

iменем України

Справа № 330/122/20

1-кп/330/107/2020

"11" березня 2020 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Нестеренко Т.В.,

при секретарі – Корнієнко М.М.,

за участю прокурора – Дущак Д.В.,

за участю захисника обвинуваченого – адвоката Карягіна П.І.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка Якимівського району Запорізької області кримінальне провадження № 12019080170000572 та №12019080170000550 за обвинуваченням ОСОБА_1 , в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч.2 ст.345, ч.3 ст.357 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 30.01.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІЗО № 10 Запорізької області строком на два місяці, тобто до 29.03.2020 року.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 20.02.2020 року кримінальне провадження № 12019080170000572 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч.2 ст.345, ч.3 ст.357 КК України та кримінальне провадження №12019080170000550 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України було об`єднано в одне кримінальне провадження за № 330/122/20, провадження № 1-кп/320/107/2020.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого строком на 60 днів, оскільки його строк тримання під вартою спливає 29.03.2020 року, розгляд кримінального провадження не завершений та на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Карягін П.І. заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого. Захисник обвинуваченого у судовому засіданні заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона є матір`ю обвинуваченого ОСОБА_1 , не заперечує проти обрання у відношенні нього міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою її проживання, але власного житла вона не має.

Потерпілий ОСОБА_2 залишив вирішення клопотання прокурора на розсуд суду.

Прокурор заперечувала проти зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, та з урахування всіх обставин справи та особи обвинуваченого незважаючи на позитивні характеристики обвинуваченого вважає, що саме продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить, на теперішній час, належну поведінку обвинуваченого.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього документи, приходить до наступних висновків.

Відповідно дост. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини, зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У судовому засіданні, суду не доведено достатність застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для запобігання ризикам, що були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З огляду на викладене, суд не має підстав для зміни відносно обвинуваченого запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

На підставі викладеного, враховуючи те, що ОСОБА_1 будучи раніше судимою особою обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч.2 ст.345, ч.3 ст.357 КК України, яке віднесені до злочинів середньої тяжкості та тяжкого злочину, за яке передбачене максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, з урахуванням того, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, постійного джерелу доходу не має, то суд приходить до висновку про наявність достатніх підстави вважати, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, сховати або спотворити речові докази у кримінальному провадженні, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, або вчинить інше кримінальне правопорушення,що свідчить про існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

З урахування вищевикладеного, суд приходить до висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, тому вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 331, 369-372, 392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Карягіна П.І. про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Якимівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури Дущак Д.В. про продовженнятерміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 2 (два)місяці, але не більш 60 днів в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор № 10» тобто з 11.03.2020 року до 12 години 00 хвилин 09.05.2020 року, включно.

По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим. Продовження цього строку можливе у порядку, переліченому ст. 199 КПК України.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її дію.

Вручити копію ухвали слідчому, прокурору, начальнику ІТТ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, обвинуваченому, захиснику негайно після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, прокурора.

Ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, для особи яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: Т.В. Нестеренко