Ухвала суду № 8811491, 12.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-126/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: М’ягкого Є.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Чернової О.П.

представника позивача –Черниченко І.Ю.

представника відповідача Варибрус В.А.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року по справі№2-а-126/08/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові

до Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового червоного прапору виробничого підприємства

про стягнення штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Харкові (надалі по тексту-позивач) звернувся до суду з позовом до Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового червоного прапору виробничого підприємства (надалі по тексту – відповідач, ХДАВП), в якому просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 30409, 67 грн., визначених у рішенні про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки від 14.07.2006 р. № 0000490815/0

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: п.2.13., 2.14. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72, ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436, ст.ст.11,99 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 238,250 Господарського кодексу України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за наслідками проведення планової виїзної перевірки з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ХДАВП за період з 01.01.2005 р. по 01.04.2006 р. позивачем складено Акт № 1154/41-014/14308894 від 04.07.2006 р. Відповідно до п.3.3.12 вказаного Акту перевірки, встановлено, що в порушення п.п. 2.13-2.14 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. № 72, відповідач здійснював використання отриманих у банку готівкових коштів не за цільовим призначенням, а саме: при отриманні готівкових коштів з банку по чеку на відрядження, підприємство витрачало їх на видачу коштів під звіт на господарські потреби, що за період з 01.01.2005р. по 31.01.2005р. склало суму у 30 409,67 грн. На підставі вказаного акту було винесено рішення № 0000490815 від 14.07.2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.07.2006 р., яким застосовано до відповідача штрафну (фінансову) санкцію у сумі 30409,67 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції застосовані до відповідача зі спливом, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України, річного строку для їх застосування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.2.13. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. N 72 (надалі - Положення) підприємства (підприємці), що мають поточні рахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків за грошовим чеком (з чітким формулюванням суті операцій, що буде здійснюватися) у межах наявних коштів і витрачають її виключно на цілі, які визначені в грошовому чеку та не суперечать чинному законодавству України.

Зі змісту п.п. 2.14-2.15 вказаного Положення випливає, що підприємства мають право зберігати та видавати з каси готівкові кошти у відповідності до вимог діючого законодавства України на цілі, пов'язані з оплатою праці, виплатою пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), а також видачею готівкових коштів під звіт, у тому числі: на відрядження та на всі інші виробничі (господарські) потреби.

Таким чином, колегія суддів відмічає, що під видачею готівкових коштів під звіт розуміється їх отримання як на відрядження, так і на виробничі (господарські) потреби.

Згідно з ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не були надані до матеріалів справи докази (документи), які підтверджують використання відповідачем одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням, а саме: чекові книжки, прибуткові та видаткові ордери, касові книги чи інші документи.

Крім того, Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з ч. 1 ст.239 Господарського кодексу України одним з видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф.

За змістом ч. 1 ст.241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф – це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил.

Отже, виходячи із системного аналізу вищевикладених норм, колегія суддів приходить до висновку, що штраф, передбачений Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" слід віднести до різновиду адміністративно-господарського санкцій.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

При цьому, закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що штрафні санкції застосовані позивачем зі спливом, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України, річного строку для їх застосування, оскільки порушення тривало до 31.01.2005 р., а виявлено позивачем згідно акту перевірки 04.07.2006 року, тобто більше ніж через один рік з дня вчинення.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові –залишити без задоволення

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року по справі № 2-а-126/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)М’ягкий Є.В. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: М’ягкий Є.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.10.2009 р.