Ухвала суду № 8810243, 02.07.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2009 р.Справа № 22-а-5366/09

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Баглаєнко Я.В.

за участю представників:

представника позивача –Літвінцева О.О.

представника відповідача –Лисенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2008 року по справі № 2-а-7972/08/2070

за позовом Іноземного підприємства «Ровена»

до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Іноземне підприємство «Ровена», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000632330/0 від 25.04.08 р., № 0000632330/1 від 03.06.08 р., № 0000632330/2 від 04.08.08 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток у розмірі 499664,66 грн., у т.ч. за основним платежем - 361440,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 138223,89 грн.; № 0000642330/0 від 25.04.08 р., № 0000642330/1 від 03.06.08 р. та № 0000642330/2 від 04.08.08 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по ПДВ у розмірі 265384,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 176923 грн., за штрафними санкціями - 88461,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.08 р. по справі № 2-а-7972/08/2070 адміністративний позов Іноземного підприємства «Ровена»до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення був задоволений.

Відповідач не погодився з зазначеною постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.08 р. по справі № 2-а-7972/08/2070 та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в скарзі.

Позивач надав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити без задоволення скаргу, а оскаржувану постанову суду першої інстанції –без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, постанову суду першої інстанції, вислухавши осіб, які прибули в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 25.04.08 р. № 0000632330/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 361440,77 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 138223,89 грн. та № 0000642330/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 176923 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 88461,50 грн., є акт № 734/23-304/34632497 від 01.04.08 р. планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.11.06 р. по 30.09.07 р., в якому зафіксовані виявлені перевіряючими порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 7.4.1 та п. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Залучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що підприємство скористалося правом оскаржити вказані податкові повідомлення-рішення в процедурі адміністративного оскарження, для чого ним були подані до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова первинна скарга від 12.05.08 р. та до ДПА у Харківській області повторна скарга від 09.06.08 р.

За результатами розгляду скарг платника податків відповідачем та ДПА у Харківській області були прийняті рішення № 5210/10/25-016 від 30.05.08 р. та № 2822/10/25-103 від 25.07.08 р. відповідно, якими первинна та повторна скарги були залишені без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін.

З урахуванням результатів розгляду скарг відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення від 03.06.08р. № 0000632330/1 та № 0000642330/1, від 04.08.08 № 0000632330/2 та № 0000642330/2, в яких податкові зобов’язання та застосовані штрафні санкції визначені в сумах, що були вказані в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях від 25.04.08 р. № 0000632330/0 та № 0000642330/0.

Задовольняючи позов в частині визнання нечинними податкові повідомлення від 03.06.08р. № 0000632330/1 та № 0000642330/1, від 04.08.08 № 0000632330/2 та № 0000642330/2 суд першої інстанції зробив правомірний висновок стосовно того, що їх прийняття суперечить приписам ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення скарги платника податків без задоволення, а оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань, а тому відповідач в даному випадку діяв всупереч вимогам чинного законодавства, за межами повноважень та не в спосіб, передбачений спеціальним Законом.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що виявлені при проведенні перевірки порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пов’язані з тим, що причинами збитку є реалізація товару по невигідним для позивача умовам (невелика націнка, або «0», виплата комісійної винагороди).

Слід відмітити, що згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В акті перевірки та поясненнях представника в судовому засіданні відповідач порушення позивачем приписів наведеної норми пов’язує з тим, що між комітентом ІП «Ровена»і комісіонерами ТОВ фірма «Пранк»та ПФ «Апія»були укладені договори комісії на реалізацію товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ). За умовами договорів комісіонер зобов'язується за дорученням комітенту, за плату від свого імені та за рахунок комітента в строк і в порядку, встановленими договором, здійснювати правочини з продажу ТМЦ комітента, а комісіонер має право на отримання комісійної винагороди і відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням доручення комітента. Розмір комісійної винагороди зазначається в акті виконаних робіт. На виконання умов договору комісіонер здійснює реалізацію ТМЦ та надає комітенту звіт про виконання доручення.

За даними перевірки позивачем були придбані у ТОВ фірма «Тагіт» товари на загальну суму 4835062,5 грн., у тому числі ПДВ 805843,75 грн. Частину витрат на їх придбання на суму 2568143.87 грн. ІП «Ровена»включило до складу валових витрат підприємства, а інші товари на суму 1753289,76 грн. (з урахуванням ПДВ). згідно приписів п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат не були зараховані, оскільки їх придбання було здійснено у межах договору комісії на закупівлю з ПФ «Апія»(договір № 283/06 від 01.12.06 р.).

За договором комісії № 42/07 від 01.01.07 р. частину власних ТМЦ за рекомендованою вартістю реалізації на суму 3980146,71 грн., в тому числі ПДВ 663357,75 грн., було передано комісіонеру ТОВ фірма «Пранк». До валових доходів ІП «Ровена»згідно звітів цього комісіонера за перевіряємий період включило суму 3316788,92 грн. та до податкових зобов'язань з ПДВ суму 663357,75 грн. Комісійна винагорода, визначена актами виконаних робіт, складає 1515000,0 грн., у тому числі ПДВ 252500,0 грн. та включена підприємством до складу валових витрат у сумі 1262500,0 грн. та до податкового кредиту згідно податкових накладних на суму 110833,0 грн.

Крім цього, інші власні товари, які були придбані у ТОВ фірма «Тагіт», були передані на реалізацію комісіонеру ПФ «Апія»за договором комісії № 181/04/07 від 01.01.07 р. за рекомендованою вартістю реалізації на суму 1055000,0 грн., в тому числі ПДВ 175833,33 грн. ІП «Ровена», згідно звітів комісіонера, включило до складу валового доходу суму 879166,67 грн. та до податкових зобов'язань з ПДВ суму 175833,3 грн. Комісійна винагорода за реалізацію цього товару склала 420000,0 грн., у тому числі ПДВ 70000,0 грн. Зазначена сума комісійної винагороди включена ІП «Ровена»до складу валових витрат у сумі 350000,0 грн. та до податкового кредиту з ПДВ у сумі 70000,0 грн.

Наведені факти перевіряючими були використані для того, щоб зробити висновок про те, що позивач від проведених фінансово-господарських операцій в рамках договорів комісії, з урахуванням сплачених комісіонерам винагород, отримало збиток, суму якого включило до складу валових витрат у розмірі 1445763,08 грн., що в свою чергу, з урахуванням приписів п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким надано поняття господарської діяльності, ст. 84, ст. 87 ЦК України, якими визначається мета створення підприємства, ст. 3, ст. 42, ст. 52, ст. 57 та 79 ГК України, в яких надано поняття господарської діяльності, некомерційного господарювання, підприємництва, господарського товариства та визначені вимоги щодо установчих документі суб’єкта господарювання, свідчить про те, що від здійснення даних операцій не досягнуто економічних та соціальних результатів та одержання прибутку, а тому дані операції не визнаються господарською діяльністю.

Крім того, перевіряючими зроблений висновок про те, що підприємство здійснювало збиткові операції, тобто не мало наміру використовувати їх у власній господарській діяльності та безпідставно віднесло різницю у сумі 1445763,08 грн. до складу валових витрат.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що твердження відповідача про фактичне здійснення позивачем завідомо збиткових операцій є надуманими та такими, що не доведені належними та допустимими доказами, оскільки перевіряючі безпідставно і без належних повноважень роблять висновок про протиправність мети учасників договорів комісії, про необхідність укладання цих договорів на інших умовах, що є втручанням органу ДПС в господарську діяльність господарюючого суб’єкта, що чинне законодавство не допускає.

Вказані договори укладені з дотриманням приписів ст. 203 ЦК України, що не заперечується відповідачем, на підтвердження їх виконання є всі необхідні і належним чином оформлені документи, згідно статуту ІП «Ровена»продаж товарів, у тому числі й через посередників (комісіонерів), віднесено до основного виду діяльності підприємства, оскільки послуги комісіонерів безпосередньо пов'язані з продажем товарів.

Відповідно п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб. Пунктом 5.11 ст.5 цього ж Закону заборонені будь які додаткові обмеження по віднесенню до валових витрат платника податків, ніж ті, що зазначені в Законі.

Як вбачається з наведеного переліку, витрати у вигляді розрахунків за послуги посередників при здійсненні продажу товарів у будь якому розмірі, до витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю, не віднесені.

Як встановлено п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. ...Не належать віднесенню до валових витрат суми збитків платника податків, здійснених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) зв'язаним з таким платником особам.

Відповідачем не заперечується те, що підприємством дотримані вимоги вищенаведеної норми щодо наявності всіх належним чином оформлених документів, і операції проведені між незалежними суб’єктами господарювання.

Зважаючи на те, що підприємництво (ст. 42 ГК України) допускає ризикову господарську діяльність, тобто можливість збитковості окремих господарських операцій, і в таких випадках не заперечується мета на досягнення економічних результатів та одержання прибутку, висновки відповідача про неможливість або недопустимість віднесення операцій в межах договорів комісії до власної господарської діяльності підприємства позивача є безпідставними та зроблені при довільному тлумаченні норм чинного законодавства та фактичних обставин.

В акті перевірки також записано, що позивачем були допущені порушення вимог п. 7.4.1 та п. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»у зв’язку з тим, що здійснення збиткових операцій в межах договорів комісії свідчить про те, що сплачений у вартості комісійних послуг ПДВ не може бути віднесений до податкового кредиту відповідного періоду.

Як встановлено вище, висновки відповідача про те, що проведені операції в межах договорів комісії не відносяться до господарської діяльності підприємства позивача є помилковими, а тому суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку стосовно того, що позивач мав законні підстави для формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, сплачених в вартості комісійних витрат та підтверджених належним чином оформленими податковими накладними (наявність належних чином оформлених податкових накладних по даним операціям відповідачем не заперечувалося).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Матеріали справи, апеляційна скарга та пояснення представника відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не довели належним чином законність та обґрунтованість висновків щодо наявності порушень з боку позивача та правомірність прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.08 р. по справі № 2-а-7972/08/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.08 р. по справі № 2-а-7972/08/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.08 р. по справі № 2-а-7972/08/2070 за позовом Іноземного підприємства «Ровена»до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий                                         Ю.М. Філатов

Судді                                                                                           Н.С. Водолажська

                                                                                                     М.І. Гуцал

Повний текст ухвали виготовлений 07.07.2009 р.