Постанова № 8809385, 30.03.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2010 р.Справа № 14/187-09-5030

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Єфтеній С.В. (довіреність № 1 від 18.05.2009 року)

від відповідача: Урсу І.М. (довіреність б/н від 29.03.2010 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Интер ЛТД”

на рішення господарського суду Одеської області від „19” лютого 2010 року

по справі № 14/187-09-5030

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Интер ЛТД”, м. Одеса

до Малого приватного підприємства „Спецторг”, Одеська область, смт. Чорноморське

про стягнення 8989,37 грн.

та за зустрічним позовом Малого приватного підприємства „Спецторг”, Одеська область, смт. Чорноморське

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Интер ЛТД”, м. Одеса

про визнання договору купівлі-продажу дійсним, зобов'язання прийняти замовлений товар та стягнення 4 000 грн.

В С Т А Н О В И В :

02.10.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Интер ЛТД” (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Малого приватного підприємства „Спецторг” (далі по тексту –відповідач) про стягнення 8989,37 грн., з яких 7000 грн. –помилково перераховані гроші, 1251,97 грн. –пеня, 737,40 грн. –збитки від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ „Интер ЛТД” помилково перерахувало на розрахунковий рахунок МПП „Спецторг” грошову сумі в розмірі 7000 грн., але останній відмовляється повернути вказану суму.

28.10.2009 року МПП „Спецторг” звернулося до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до ТОВ „Интер ЛТД” про визнання договору купівлі-продажу дійсним, зобов'язання прийняти замовлений товар та стягнення 4 000 грн.

Зустрічні позовні вимоги МПП „Спецторг” мотивовані тим, що між сторонами виникли правовідносини, в яких МПП „Спецторг” зобов’язалося передати, а ТОВ „Интер ЛТД” –прийняти та оплатити продукцію –халати „маскувальні”. В підтвердження цієї усної домовленості ТОВ „Интер ЛТД” здійснило передоплату в сумі 7000 грн. від загальної суми вартості товару (11000 грн.), тобто залишивши несплаченими 4000 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.02.2010 року по справі № 14/187-09-5030 (суддя Горячук Н.О.) у позові ТОВ „Интер ЛТД” про стягнення 8989,37 грн. відмовлено. Зустрічні позовні вимоги МПП „Спецторг” задоволені частково, а саме визнано дійсним договір купівлі-продажу маскхалатів у сумі 7000 грн. та зобов'язано ТОВ „Интер ЛТД” прийняти замовлений товар на суму 7000 грн. В решті зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з МПП „Спецторг” на користь держави 83 грн. державного мита. Стягнуто з ТОВ „Интер ЛТД” на користь МПП „Спецторг” 112,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 01.03.2010 року видано відповідні накази.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Интер ЛТД” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ „Интер ЛТД” задовольнити, а в задоволення зустрічних позовних вимог МПП „Спецторг” –відмовити. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд порушив та невірно застосував норми процесуального права, а тому виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Свої заперечення та вимоги скаржник мотивує тим, що в матеріалах справи відсутній будь-який договір, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, а тому, згідно ст.ст.203, 206, 207, 208 ЦК України ніякого договору між сторонами не укладалося та не існує.

Спростовує існування договору, згідно ст.ст. 632, 638 ЦК України, і не досягнення сторонами істотних умов, а саме замість виставленого рахунку на 11000 грн. сплачено всього 7 000 грн. і ті помилково.

Крім того, всупереч ст.ст.655, 662 ЦК України МПП „Спецторг” жодних дій по виконанню, начебто, укладеного договору не здійснювало –не було спроб поставити товар чи вимог про його самовивіз зі складу, вимога про оплату решти товару, повідомлення про готовність товару на складі, тощо. Отже, жодних належних доказів на підтвердження виконання договору надано не було.

Виставлений МПП „Спецторг” рахунок-фактура був помилково оплачений та не міг бути пропозицією укласти договір , оскільки не містить основних істотних умов договору купівлі-продажу або поставки.

МПП „Спецторг” надало до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просило залишити апеляційну скаргу ТОВ „Интер ЛТД” без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2008 року МПП „Спецторг” виставило ТОВ „Интер ЛТД” рахунок № 19-3/12 про сплату маскувальних халатів (білих –50 штук та комуфляжних –50 штук) на загальну суму 11000 грн. (а.с.40).

Крім того, на поставку/отримання (купівлю/продажу) зазначеного товару було виписано і податкову накладну № 19 від 19.12.2008 року (а.с.37-38).

Того ж дня –19.12.2008 року, ТОВ „Интер ЛТД” перерахувало на розрахунковий рахунок МПП „Спецторг” 7000 грн. –предоплата за маскхалати згідно рахунку № 19-3/12 від 19.12.2008 року, що підтверджується платіжним дорученням № 892 від 19.12.2008 року та відповідною випискою з банку (а.с.96, 39).

21.05.2009 року ТОВ „Интер ЛТД” звернулося до МПП „Спецторг” з заявою про повернення помилково перерахованих грошових коштів, а саме 7000 грн. за „спец-халати”, які ТОВ „Интер ЛТД” купувати у МПП „Спецторг” не збирається (а.с.10).

28.05.2009 року МПП „Спецторг” направило ТОВ „Интер ЛТД” лист № 28/1, згідно з яким просило на протязі 7-ми календарних днів прийняти замовлену продукцію (маскувальні халати), готову до передачі за адресою: вул. Дюківська,12, та провести остаточний розрахунок в сумі 4000 грн. (а.с.11, 36).

29.05.2009 року ТОВ „Интер ЛТД” направило МПП „Спецторг” лист № 29/05-09/01 (відповідь на лист № 28/1 від 28.05.2009 року), яким зазначило, що ніякої домовленості щодо купівлі-продажу товару (маскувальні халати) не було, а тому слід негайно повернути безпідставно отримані 7000 грн. (а.с.12, 41).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ „Интер ЛТД” та часткове задоволення зустрічних позовних вимог МПП „Спецторг” і вважає, що доводи, заперечення і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (пункти 1 та 2).

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає його або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, МПП „Спецторг”, виставивши ТОВ „Интер ЛТД” 19.12.2008 року рахунок № 19-3/12 про сплату маскувальних халатів (білих –50 штук та комуфляжних –50 штук) на загальну суму 11000 грн., а ТОВ „Интер ЛТД”, в свою чергу, перерахувавши на розрахунковий рахунок МПП „Спецторг” 7000 грн. – предоплати за маскхалати, вчинили правочин (договір купівлі-продажу) в усній формі, що підтверджується відповідними рахунком № 19-3/12 від 19.12.2008 року, податковою накладною № 19 від 19.12.2008 року, платіжним дорученням № 892 від 19.12.2008 року та випискою з банківського рахунку МПП „Спецторг” станом на 19.12.2008 року.

Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом договір купівлі-продажу від 19.12.2008 року між МПП „Спецторг” та ТОВ „Интер ЛТД” на суму 7000 грн. має бути визнано дійсним.

Укладання ж сторонами усного договору купівлі-продажу ще на 4000 грн. позивачем не доведено і матеріали справи не містять будь-яких доказів такого укладання.

Крім того, ТОВ „Интер ЛТД” зобов'язано прийняти замовлений товар (маскувальні халати) на суму 7000 грн., оскільки, відповідно до ст.689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміну товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу, покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором та актами цивільного законодавства.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ТОВ „Интер ЛТД”, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Крім того, судова колегія вважає зазначити таке.

Безпідставними є посилання скаржника на факт помилково перерахованих коштів, оскільки і у платіжному дорученні № 892 від 19.12.2008 року і у виписці з банківського рахунку МПП „Спецторг” зазначено, що ТОВ „Интер ЛТД” перерахувало кошти на рахунок МПП „Спецторг” у розмірі 7000 грн. –попередня оплата за маскітні халати відповідно до рахунку № 19-3/12 від 19.12.2008 року.

Щодо встановлення сторонами істотних умов договору, то і вони були передбачені і досягнуті, що підтверджується зазначеними вище рахунком, податковою накладною та платіжним дорученням, в яких зазначено і предмет договору і його ціну.

Таким чином, наявність вищенаведених умов надає право вважати даний правочин дійсним, у зв’язку з чим у сторін виникли певні права та обов’язки.

Крім того, само по собі недотримання письмової форми договору не тягне за собою його недійсність, якщо це прямо не передбачено в законі. Згідно із ч.2 ст.218, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Отже, договір купівлі-продажу від 19.12.2008 року між МПП „Спецторг” та ТОВ „Интер ЛТД” на суму 7000 грн. у будь-якому випадку має бути визнано дійсним, оскільки сторони здійснили відповідні дії по його виконанню.

ТОВ „Интер ЛТД” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог ТОВ „Интер ЛТД” та часткове задоволення зустрічних позовних вимог МПП „Спецторг”.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2010 року по справі № 14/187-09-5030 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ „Интер ЛТД” –без задоволення.

Крім того, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2010 року було зобов'язано ТОВ „Интер ЛТД” доплатити 93,5 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги та надати до суду відповідні докази. Між тим, скаржник вимоги зазначеної ухвали не виконав та відповідні докази сплати державного мита за розгляд апеляційної скарги до суду не надав, у зв’язку з чим недоплачене державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 93,5 грн. підлягає стягненню з скаржника на користь Державного бюджету України в примусовому порядку.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Рішення господарського суду Одеської області від „19” лютого 2010 року по справі № 14/187-09-5030 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Интер ЛТД” –без задоволення.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Интер ЛТД” (65020, м. Одеса, вул. Базарна,71, код ЄДРПОУ 35930831) на користь Державного бюджету України (р/р 31114095700008 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460) державне мито за розгляд апеляційної скарги в сумі 93,5 грн.

3. Видачу відповідного наказу за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                     С.І. Колоколов

Суддя                     Г.П. Разюк

Суддя                     М.С. Петров