Постанова № 8809372, 01.04.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2010 р.Справа № 24-33/89-09-3206

          Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання –Риковій О.М.,

за участю представників:

ТОВ „Українська лізингова компанія” - Кебал І.В. (за дорученням) ,

ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” –Цинєв А.О. (за дорученням),

ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг” –не з’явився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ТОВ „Українська лізингова компанія”, м. Київ

на рішення господарського суду Одеської області від 09.11.2009 р.

у справі №24-33/89-09-3206

за позовом ТОВ „Українська лізингова компанія”, м. Київ

до ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів”, смт. Саврань Одеської області, та ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг”, м. Київ

про стягнення 1 145 957,1 грн.,

та за зустрічним позовом ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів”, смт Саврань Одеської області,

до ТОВ „Українська лізингова компанія”, м. Київ

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача –ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг”, м. Київ

про визнання частково недійсним правочину,

та за позовом ТОВ „Українська лізингова компанія”, м. Київ,

до ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів”, смт Саврань Одеської області,

про розірвання договору та вилучення майна,

ВСТАНОВИЛА:

10.06.2009 р. (вх. №4156) у господарському суді Одеської області ТОВ „Українська лізингова компанія” пред’явлено позов до ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” та ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг” про стягнення солідарно з останніх простроченої заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 831 695,49 грн., нарахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 35 454,57 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 6 153,04 грн., штрафу в розмірі 272 654 грн., держмита в розмірі 11 459,57 грн. та витрат за ІТЗ судового процесу в розмірі 312,50 грн. (а.с. 2-4, т.1). Свої вимоги воно мотивувало наступним.

26.06.2008 р. між ТОВ „Українська лізингова компанія” (Лізингодавцем) та ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” (Лізингоодержувачем) було укладено Договір фінансового лізингу №01-158/08-обл (Договір), згідно якого 27.06.2008 р. за актом приймання-передачі було передане у фінансовий лізинг майно, вказане у специфікації. ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” зобов’язалося своєчасно сплачувати лізингові платежі за отримане майно згідно Графіку платежів. Між ТОВ „Українська лізингова компанія” та ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг” було укладено договір поруки №08-61/08 від 26.06.2008 р., згідно якого ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг” зобов’язалося відповідати перед ТОВ „Українська лізингова компанія” за виконання ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” всіх зобов’язань у повному обсязі, які виникли з Договору. Відповідальність ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” та ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг” є солідарною. ТОВ „Українська лізингова компанія” свої зобов’язання виконало належним чином, а станом на 01.06.2009 р., починаючи з 20.11.2008 р., ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” має лише основну заборгованість у розмірі 831695,49 грн. Крім того, згідно п.4.2.5 договору, за порушення умов п.7.2 Загальних умов договору Лізингоодержувач несе відповідальність, а саме сплачує штрафні санкції: штраф у розмірі 5% від загальної вартості предмету лізингу, вказаної в специфікації, за кожен випадок такого порушення. Розрахунок штрафу за 4-ий квартал 2008 р. та 1-ий квартал 2009 р. у розмірі 5% від загальної вартості предмету лізингу за кожний випадок (2 квартали), за невиконання п.7.2, згідно п.4.2.5, становить: 2726540 грн. (загальна вартість предмету лізингу, вказана в специфікації) * 10% = 272654 грн. ТОВ „Українська лізингова компанія” було надіслано до ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг” вимогу про сплату боргу та про сплату штрафу, але кошти не надійшли. В обґрунтування свого позову ТОВ „Українська лізингова компанія” також послалося на ст. 193 ГК України та ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2009 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі №33/89-09-3206 (а.с. 1, т.1).

22.07.2009 р. ТОВ „Українська лізингова компанія” надало суду заяву про уточнення позову (а.с. 72-77, т.1), в якій просило стягнути солідарно з ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” та ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг” прострочену заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 1120332,50 грн., нарахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 47438,88 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 9855,74 грн., штраф в розмірі 408981,00 грн., держмито в розмірі 15866,08 грн. та витрат за ІТЗ судового процесу в розмірі 312,50 грн.

23.07.2009 р. ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг” надало суду відзив на позов (а.с. 94-96, т.1), в якому просило відмовити у його задоволенні, оскільки п.1 постанови КМ України від 18.12.98р. №1998 „Про удосконалення порядку формування цін” визначено, що формування і встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Статтею 117 Конституції України передбачено, що постанови і розпорядження КМ України є обов'язковими до виконання. Можливість врахування під час формування вільних цін доларового еквівалента вищезазначена постанова КМ України передбачає лише в частині імпортної складової структури ціни на продукцію, у структурі собівартості якої є частка імпорту. Відповідно до ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (зі змінами та доповненнями), нормами якої встановлено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Згідно до Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №01-158/08-обл від 26.06.2008 р., ціна на предмет лізингу встановлена у національній валюті і визначена в абсолютній величині, а застосування формули перерахування ціни з використанням обмінних курсів іноземних валют суперечить ст.ст. 99,117 Конституції України, ч.2 ст. 198 ГК України, п.1 постанови КМ України від 18.12.98р. №1998, ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. №15-93. Керуючись вищевикладеним, ТОВ „Енерготрансінвест Холдинг” вважає, що п.3.3. Договору фінансового лізингу №01-158/08-обл від 26.06.2008 р. та п.3.9. Додатку 4 до цього Договору суперечать нормам чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними. Також, ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” проінформувало письмово ТОВ „Українська лізингова компанія” про стан та місце знаходження предмету лізингу, звіти вих. №655 від 29.12.2008 р. та вих. №105 від 31.03.2009 р. у встановленій формі за четвертий квартал 2008 р. та перший квартал 2009 р. були направлені поштою. ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг” також не погоджується з вимогами про стягнення 3% річних в сумі 6153,04 грн., а також індексу інфляції в сумі 35454,57 грн., так як, згідно ст. 616 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

16.07.2009 р. (вх. №5325) у господарському суді Одеської області ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” пред’явлено зустрічний позов до ТОВ „Українська лізингова компанія”, 3-ю особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача вказано ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг”, про визнання недійсними п.3.3. договору фінансового лізингу №01-158/08-обл від 26.06.2008 р. та п.3.9. Додатку 4 до цього договору (а.с. 103-106, т.1). Свої вимоги воно мотивувало наступним.

Згідно із п.3.3. Договору фінансового лізингу №01-158/08-обл від 26.06.2008 р., якщо строк передачі предмета лізингу перевищує 45 днів, починаючи з моменту підписання договору, то у випадку зростання ставки LIBOR, для долара США на період 12 місяців, встановленою на дату підписання акту, в порівнянні з такою ставкою, встановленою на дату підписання договору, розмір винагороди Лізингодавця може бути змінений пропорційно такій ставці. В цьому випадку Лізингодавець не пізніше початку місяця, який слідує за місяцем, в якому був підписаний акт, складає новий Графік та направляє його Лізингоодержувачу. Відповідно до п.3.9. Додатку 4 до цього Договору, на дату сплати, визначеному п.3.5. загальних умов, лізинговий платіж, який підлягає сплаті, згідно Графіку та загальних умов, коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою: V1=So*k-So, де k - коефіцієнт, який встановлюється як відношення гривні до долару США. Згідно до Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №01-158/08-обл, ціна на предмет лізингу встановлена у національній валюті і визначена в абсолютній величині, а застосування формули перерахування ціни з використанням обмінних курсів іноземних валют суперечить ст.ст. 99,117 Конституції України, ч.2 ст. 198 ГК України, п.1 постанови КМ України від 18.12.98р. №1998 „Про удосконалення порядку формування цін”, ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Відповідно до п.10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. (зі змінами та доповненнями) №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, на підставі ст. 48 ЦК, недійсними можуть визнаватися не лише угоди, які не відповідають закону, а й такі, що порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. Оскільки п.3.3. Договору фінансового лізингу №01-158/08-обл і п.3.9. Додатку 4 до цього Договору суперечать вищевказаним нормам законодавства, то ці умови правочину підлягають визнанню недійсними. При укладенні Договору фінансового лізингу №01-158/08-обл розмір ставки LIBOR не визначений, також як і можливі межі коливання цієї ставки, чим ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” був позбавлений можливості визначити наперед розмір відсотків за користування кредитними коштами протягом певного періоду часу. Оскільки п.3.3. Договору фінансового лізингу та п.3.9. Додатку 4 до цього Договору допускають односторонню зміну його умов (коригування лізингового платежу) без можливості визначення Лізингоодержувачем наперед розміру відсотків за користування кредитними коштами протягом певного періоду часу, то вони підлягають визнанню недійсними на підставі ч.2 ст. 207 ГК України. В обґрунтування свого зустрічного позову ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” також послалося на ст.ст. 16,203,215 ЦК України.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.07.2009 р. зустрічний позов прийнято до провадження та призначено до спільного розгляду з первісним позовом (а.с.98, т.1).

03.08.2009 р. ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” подало до суду заяву про уточнення зустрічного позову (а.с. 109-115, т.1), в якій просило задовольнити позовні вимоги в наступній редакції: „1. Визнати недійсними п.п. 3.2.,3.3.,3.4. Договору фінансового лізингу №01-158/01-обл від 26.06.2008 р. 2. Визнати недійсними п.п.3.9.,3.14.,6.3. Додатку 4 до цього Договору.”

04.08.2009 р. ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг” подало до суду клопотання про зупинення провадження у справі №33/89-09-3206 до вирішення пов'язаної з нею справи №50/396, яка знаходиться у провадженні господарського суду м. Києва щодо визнання банкрутом ТОВ „Енерготрансінвест Холдинг” (а.с. 16-17, т.2).

11.08.2009 р. ТОВ „Українська лізингова компанія” надала суду відзив на зустрічний позов (а.с. 21-25, т.2), в якому просила відмовити у його задоволенні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.09.2009 р. (а.с. 40) об'єднано справи №24-33/89-09-3206 та №24/80-09-2429; присвоєно об'єднаній справі №24-33/89-09-3206.

10.06.2009 р. (вх. №4173) у господарському суді Одеської області ТОВ „Українська лізингова компанія” пред’явлено позов до ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” про розірвання договору фінансового лізингу №01-158/08-обл від 26.06.08р. і вилучення у ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” майна: комбайн зернозбиральний, марка КЗС-11 Дніпро350, заводський №00836277, № двигуна 906.949.00-501864, реєстраційний №457ЗОАА, 2006 року випуску; комбайн зернозбиральний, марка КЗС-11 Дніпро350, заводський №00836287, № двигуна 906.949.00-501450, реєстраційний №45729АА, 2006 року випуску, та передання на користь ТОВ „Українська лізингова компанія”; стягнення з ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” на користь ТОВ „Українська лізингова компанія” суми судових витрат: держмито в розмірі 25500 грн. та суми оплати витрат за ІТЗ судового процесу в розмірі 312,50 грн. (а.с. 46-47, т.2). Свої вимоги воно мотивувало наступним.

Всупереч прийнятих обов'язків, ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” тривалий час, з 20.11.08р., не сплачує лізингові платежі. Відповідно п.8.1. Додатку №4 до Договору, Лізингодавець має право вилучити - Майно (предмет лізингу) у випадку несплати Лізингоодержувачем лізингового платежу (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в Загальних умовах (п.3.5 Додатку №4 до Договору). У разі невиконання Лізингоодержувачем даної умови Договору, Лізингодавець, відповідно до п.8.1 Договору, також має право достроково розірвати Договір. Станом на 05.06.2009 р. ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” має заборгованість по сплаті лізингових платежів за період з 20.11.08р. по 05.06.09р., тобто 197 днів. В обґрунтування свого позову ТОВ „Українська лізингова компанія” також послалося на ст. 193 ГК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2009 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі №24/80-09-2429 (а.с. 42, т.2).

11.09.2009 р. ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг” подало до суду клопотання про зупинення провадження у справі №24-33/89-09-3206 до вирішення пов'язаної з нею справи №50/396, яка знаходиться у провадженні господарського суду м. Києва щодо визнання банкрутом ТОВ „Енерготрансінвест Холдинг” (а.с. 103-105, т.2).

21.09.2009 р. ТОВ „Українська лізингова компанія” надало суду заяву про уточнення позову (а.с. 136-137, т.2), в якій просило стягнути з ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” прострочену заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 1 432 004,65 грн., нарахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 47 438,88 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 9855,74 грн., штраф в розмірі 408 981,00 грн.; розірвати Договір фінансового лізингу №01-158/08-обл від 26.06.08р. і вилучити у ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” майно: комбайн зернозбиральний, марка КЗС-11 Дніпро350, заводський №00836277, № двигуна 906.949.00-501864, реєстраційний №45730АА, 2006 року випуску, комбайн зернозбиральний, марка КЗС-11 Дніпро350, заводський №00836287, № двигуна 906.949.00-501450, реєстраційний №45729АА, 2006 року випуску, та передати на користь ТОВ „Українська лізингова компанія”; стягнути з ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” на користь ТОВ „Українська лізингова компанія” суми судових витрат: держмито в розмірі 44 483,52 грн. та витрат за ІТЗ судового процесу в розмірі 625,00 грн.

25.09.2009 р. ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” надало суду письмове пояснення до зустрічного позову (а.с. 146, т.2), в якому зазначило, що просить суд надати правову оцінку певним спірним пунктам договору фінансового лізингу №01-158/08-обл, а також зобов'язати ТОВ „Українська лізингова компанія” належним чином виконувати умови договору фінансового лізингу №01-158/08-обл. Таким чином, ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів”, подаючи зустрічний позов, не ухиляється від виконання вказаного договору фінансового лізингу, а навпаки бажає виконувати останній, але якщо цей договір буде відповідати вимогам Закону та не буде допускати односторонню зміну умов договору зі сторони ТОВ „Українська лізингова компанія”, які порушують права та інтереси ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів”.

09.11.2009 р. ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” надало суду заперечення на розрахунок заборгованості за лізинговими платежами (а.с. 15-16, т.3), в якому зазначило, що оскільки підставою для стягнення з Лізингоодержувача заборгованості за договором лізингу став відповідний скоригований розрахунок Лізингодавця, то ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” не визнає відповідну заборгованість в сумі 1898280,27 грн., яку просить стягнути ТОВ „Українська лізингова компанія” у заяві про уточнення позовних вимог.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.11.2009 р. (підписаним суддею О. Ю. Оборотовою 13.11.2009 р.) у задоволенні всіх позовних вимог ТОВ „Українська лізингова компанія” до ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” відмовлено; зустрічний позов ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” задоволено, а саме визнано недійсними п.п.32.,3.3,3.4. Договору фінансового лізингу №01-158/08-обл від 26.06.2008 р., визнано недійсними п.п.3.9.,3.14., п.6.3. Додатку 4 до Договору фінансового лізингу №01-158/08-обл від 26.06.2008 р.; зобов'язано ТОВ „Українська лізингова компанія” належним чином виконувати умови Договору фінансового лізингу №01-158/08-обл від 26.06.2008 р.; стягнено з ТОВ „Українська лізингова компанія” на користь ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 315 грн. та держмито у сумі 170 грн. (а.с. 20-25, т.3). Своє рішення суд обґрунтував тим, що як ним встановлено та підтверджується довідкою взаєморозрахунків станом на 21.09.2009 р. і не заперечується представником ТОВ „Українська лізингова компанія”, згідно Договору, останнім всього сплачено 886616,45 грн., з яких 622319,05 грн. - відшкодовування (компенсація) частини вартості Предмету лізингу, 264297,40 грн. - винагорода Лізингодавця. При цьому, вказані лізингові платежі ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” перестав сплачувати з грудня 2008 року. Аналіз п.п.3.2.,3.3.,3.4. Договору фінансового лізингу №01-158/08-обл та п.п.3.9.,3.14.,6.3. Додатку 4 до цього Договору дозволив дійти суду до висновку, що вказані умови допускають односторонню зміну умов договору зі сторони Лізингодавця - ТОВ „Українська лізингова компанія”. Судом також встановлено, що повідомлення про стан та місцезнаходження Предмета лізингу регулярно здійснювались ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів”, що підтверджується відповідними довідками Додаток №3 Типова Форма Довідки про технічний стан Предмету лізингу за відповідні квартали. Місцевий суд також встановив, що, згідно до Додатку №2 до Договору, вартість предмету лізингу встановлена у національній валюті і визначена в абсолютній величині. Суд дійшов до висновку, що застосування формули перерахування ціни з використанням обмінних курсів іноземних валют, які визначені у п.п.3.9. Додатку 4 до Договору (Загальних умов), суперечить ст.ст. 99,117 Конституції України, ч.2 ст. 198 ГК України, п.1 постанови КМ України від 18.12.98р. №1998 „Про удосконалення порядку формування цін”, ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Крім того, п.п.3.2.,3.3.,3,4.,3.9.,3.14. Договору фактично допускають односторонню зміну його умов зі сторони Лізингодавця. Суд також врахував п.10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. (зі змінами та доповненнями) №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, відповідно до якого недійсними можуть визнаватися не лише угоди, які не відповідають закону, а й такі, що порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. Оскільки судом встановлено, що п.п.3.3. Договору та п.п.3.9. Додатку 4 до Договору (Загальних умов) суперечать ст.ст. 99,117 Конституції України, ч.2 ст. 198 ГК України, п.1 Постанови КМ України від 18.12.98р. №1998 „Про удосконалення порядку формування цін”, ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, то ці умови є недійсними на підставі ст. 16, ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України, ч.1 ст. 207 ГК України. Пункти 3.2., 3.3., 3.4. Договору та п.п.3.9.,3.14.,6.3. Додатку 4 до Договору (Загальних умов) допускають односторонню зміну умов Договору (коригування лізингового платежу) зі сторони ТОВ „Українська лізингова компанія” та порушують права та інтереси Лізингоодержувача, оскільки останній не може наперед визначити розмір відсотків за користування кредитними коштами протягом дії Договору. За цих підстав, вказані умови договору підлягають визнанню недійсними також на підставі ст. 16 ЦК України, ч.2 ст. 207 ГК України. Суд також звернув увагу на те, що при укладенні Договору розмір лізингових платежів чітко визначений Додатком №1 до Договору №01-158/08-обл від 26.06.2008 р., а застосування перерахунку курсової різниці суперечить ч.2 ст. 6 Закону України „Про фінансовий лізинг”, яким передбачено, що істотною умовою договору фінансового лізингу є розмір лізингових платежів. Як суд вбачив з матеріалів справи та пояснень сторін, з грудня 2008 року, тобто початку світової економічної кризи, зростання курсу долару у відношенні до гривні ТОВ „Українська лізингова компанія” почала вимагати від ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” сплати лізингових платежів з урахуванням умов, визначених у п.п.3.9. Додатку 4 до Договору (Загальних умов), що значно збільшило розмір щомісячного лізингового платежу. Вказані умови не відповідають вимогам закону. Підставами для сплати лізингових платежів були розрахунки Лізингодавця, які надсилались на адресу ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” та були розраховані ТОВ „Українська лізингова компанія” внаслідок перерахування лізингових платежів на підставі зростання курсу долара по відношенню до національної валюти. Також, суд встановив, що наявна заборгованість Лізингоодержувача перед Лізингодавцем за Договором лізингу, але підставою виникнення цієї заборгованості є несплата за графіком платежів з боку ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів”, який не виконував обов'язки по такій сплаті, так як кредитор односторонньо змінив суму лізингових платежів. Оскільки за первісним позовом підставою для стягнення з Лізингоодержувача заборгованості за договором лізингу стали відповідні розрахунки Лізингодавця, які розраховані з урахуванням зростання курсу долара по відношенню до національної валюти, що не відповідає закону, та, так як, позивач самостійно визначає підстави та предмет позову, а суд не має таких повноважень, то, відповідно, не підлягає задоволенню уточнена позовна вимога про стягнення 1898280,27 грн. При цьому, суд зазначив, що позивач не позбавлений права звернутись до суду зі зміненими підставами позовних вимог. Оскільки припинення виконання зобов'язання зі сторони ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” сталось саме з вини ТОВ „Українська лізингова компанія”, то, відповідно, суд вирішив, що підлягає задоволенню позовна вимога за зустрічним позовом про зобов'язання ТОВ „Українська лізингова компанія” належним чином виконувати умови Договору, та не має підстав для задоволення первісних позовних вимог, які ґрунтуються на, нібито, порушенні термінів сплати лізингових платежів зі сторони ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів”. За цих же підстав, не підлягають задоволенню вимоги ТОВ „Українська лізингова компанія” про розірвання договору та повернення Предмета лізингу. Так як судом встановлено, що Лізингодавець отримав звіти у формі, встановленій Сторонами (Додаток №3 до цього Договору), то відповідно не підлягає задоволенню вимога за первісним позовом про сплату штрафу за, нібито, невиконання ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” п.7.2.1. Загальних умов. Також, суд зазначив, що у своїй позовній заяві та уточнені до неї, ТОВ „Українська лізингова компанія” посилається на порушення зі сторони ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” п.7.2.1. саме Договору, а не Додатку 4 до Договору (Загальних умов). При цьому, у відповідності до п.4.2.5. Договору передбачено, що за порушення умови п.7.2. саме Загальних умов Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю штраф у розмірі 5 відсотків від загальної вартості предмету лізингу, вказаної в специфікації, за кожен випадок такого порушення. Окрім цього, ТОВ „Українська лізингова компанія” необґрунтовано збільшило позовні вимоги в частині стягнення такого штрафу з 272654 грн. (позовна заява від 05.06.2009 р. за вих. №734) до 408981 грн. (заява про уточнення позовних вимог від 18.09.2009 р. за вих. №1250). В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст.ст. 1,2,6,16 Закону України „Про фінансовий лізинг”.

Не погоджуючись зі вказаним судовим рішенням, ТОВ „Українська лізингова компанія” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити, а саме стягнути з ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” на користь ТОВ„Українська лізингова компанія” прострочену заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 1432004,65 грн., нарахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 47438,88 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 9855,74 грн., штраф в розмірі 408981,00 грн.; розірвати Договір фінансового лізингу №01-158/08-обл від 26.06.08р. і передати на користь ТОВ „Українська лізингова компанія” майно: комбайн зернозбиральний, марка КЗС-11 Дніпро 350, заводський №00836277, № двигуна 906.949.00-501864, реєстраційний №45730АА, 2006 року випуску, комбайн зернозбиральний, марка КЗС-11 Дніпро 350, заводський №00836287, № двигуна 906.949.00-501450, реєстраційний №45729АА, 2006 року випуску; стягнути з ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” на користь ТОВ „Українська лізингова компанія” суму понесених судових витрат.

Свої вимоги апелянт обґрунтував наступним.

          Він двічі подавав до суду заяви про уточнення позовних вимог. 20.07.09р. було збільшено розмір позовних вимог, а 21.09.09р. - змінено предмет позову в частині відмови апелянта від позовних вимог до ТОВ „Енерготрансінвест Холдинг”. Однак судом в описовій частині рішення робиться посилання лише на одну із заяв апелянта (від 21.09.09р.), в якому не відображено зміну предмету позову апелянта в частині відмови від позову про стягнення боргу з ТОВ „Енерготрансінвест Холдинг”, чим порушено ст. 84 ГПК України. Апелянт не згоден з висновком суду, що застосування формули перерахування ціни з використанням обмінних курсів іноземних валют, які визначені в п.3.9 Додатку №4 до договору фінансового лізингу №01-158/08-обл від 26.06.08р., суперечить ст.ст. 99,117 Конституції України, ч.2 ст. 198 ГК України, Положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. №1998 „Про удосконалення порядку формування цін”, ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та фактично допускають односторонню зміну його умов договору з боку апелянта. Судом встановлено наявну заборгованість відповідача перед апелянтом і факт надіслання розрахунку коригування лізингових платежів апелянтом відповідачу. Ціни на товари, які були предметом спірного договору фінансового лізингу, не регулюються державою, а визначаються виключно за домовленістю сторін. Крім того, враховуючи положення ст. 632 ЦК України, слід зазначити, що дана стаття саме й надає сторонам можливість включення в договори умови про порядок і підстави зміни ціни під час виконання договору. Для можливості зміни ціни в договорі повинна обов'язково бути зазначена така умова. У договорі фінансового лізингу та загальних умов фінансового лізингу сторони визначили порядок зміни лізингового платежу, а саме суму винагороди в гривнях залежно від зміни курсу гривні до долару США. Чинне законодавство України не забороняє сторонам при визначенні грошового зобов'язання використовувати як грошовий еквівалент іноземну валюту, при цьому порядок визначення сум, що підлягають сплаті у гривнях, сторони можуть визначити у договорі. Умовами договору фінансового лізингу встановлено порядок зміни лізингових платежів (у вигляді винагороди), що не передбачає односторонньої зміни умов договору апелянтом і не суперечить чинному законодавству України. Крім того, суд в своєму рішенні посилається на факт встановлення отримання апелянтом від відповідача звітів про технічний стан майна, що, на думку суду, виключає можливість стягнення штрафу з відповідача. Однак, такі звіти апелянтом жодного разу не були отримані від відповідача, що дає підставу вважати необґрунтованим встановлення даного факту судом.

                    Апелянт також заявив клопотання про відновлення йому процесуального строку для подання цієї апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2010 р. відновлено строк для подання апеляційної скарги, її прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.04.2010 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.

          Представник ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг” у судове засідання не з’явився, хоча повідомлявся про день та місце розгляду справи належним чином. Направлена на його адресу копія ухвали повернулась до суду з позначкою поштового відділення про відсутність цього підприємства за вказаною адресою.

          Враховуючи викладене та думку інших учасників процесу, а також те, що на господарський суд не покладено обов’язку по розшуку сторони, судова колегія дійшла висновку про розгляд справи за його відсутністю.

          Представник скаржника (ТОВ „Українська лізингова компанія”) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.

Представник ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” просив суд відмовити у задоволенні скарги.

За згодою учасників процесу, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в т.ч. наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Апелянт у скарзі послався на те, що не згоден з висновком суду, що застосування формули перерахування ціни з використанням обмінних курсів іноземних валют, які визначені в п.3.9 Додатку №4 до договору фінансового лізингу №01-158/08-обл від 26.06.08р., суперечить ст.ст. 99,117 Конституції України, ч.2 ст. 198 ГК України, Положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. №1998 „Про удосконалення порядку формування цін”, ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та фактично допускають односторонню зміну його умов договору з боку апелянта.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, п.3.2. Договору фінансового лізингу №01-158/08-обл (а.с. 14-15, т.1) передбачено, що після проведення фактичної передачі Предмету лізингу Лізингоодержувачу загальна вартість предмету лізингу може бути змінена, якщо: а) загальна вартість предмету лізингу визначена у Специфікації в грошовому еквіваленті до іноземної валюти; б) у зв'язку зі збільшенням митних зборів та інших обов'язкових платежів, які впливають на вартість Предмету лізингу, згідно умов договору купівлі-продажу (поставки) на момент проведення повного розрахунку Лізингодавця з продавцем за придбання предмету Лізингу. В таких випадках Лізингодавець збільшує авансовий лізинговий платіж на суму такого збільшення не пізніше початку місяця, який слідує за місяцем, в якому був підписаний Акт, складає новий графік та направляє його Лізингоодержувачу. При цьому розмір винагороди (комісії) Лізингодавця змінюється пропорційно зміні загальної вартості Предмету лізингу.

Як правильно встановлено місцевим судом та підтверджено довідкою взаєморозрахунків станом на 21.09.2009 р. (а.с. 2, т.3) і не заперечується ТОВ „Українська лізингова компанія”, згідно Договору, ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” всього сплачено 886616,45 грн., з яких 622319,05 грн. – сума сплати за майно, 264297,40 грн. - винагорода Лізингодавця.

Згідно до п.3.3. Договору, якщо строк передачі Предмета лізингу перевищує 45 днів, починаючи з моменту підписання договору, то, у випадку зростання ставки LIBOR, для долара США на період 12 місяців, встановленої на дату підписання Акту, в порівнянні з такою ставкою, встановленою на дату підписання Договору, розмір винагороди може бути змінений пропорційно такій ставці LIBOR. В цьому випадку Лізингодавець не пізніше початку місяця, який слідує за місяцем, в якому був підписаний Акт, складає новий Графік та направляє його Лізингоодержувачу. Відповідно до п.3.4. Договору, останній вважається зміненим у випадках, передбачених пунктами 3.2., 3.3. Договору, з моменту одержання Лізингоодержувачем Графіку зміненого за правилами цих пунктів та приймається до виконання Лізингоодержувачем без заперечень.

Пунктом 3.9. Додатку 4 до Договору (а.с. 21-23, т.1) визначено, що на дату сплати, визначеному п.3.5. Загальних умов, лізинговий платіж (крім авансового, лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті, згідно Графіку та Загальних умов, коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою: V1=So*k-So, де: So - сума чергового лізингового платежу за Договором на дату сплати, k - коефіцієнт, який встановлюється як відношення гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 (п'ять) календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу, згідно п.3.5. Загальних умов, та збільшеного на 0,59%, до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ „УкрСиббанк” („Банк”), по дорученню Лізингодавця фактично здійснив платіж (конвертування у гривню) коштів в іноземній валюті (валютного кредиту), що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих Лізингодавцем для придбання Предмету лізингу та його подальшої передачі Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта k менше одиниці, то сума VI не розраховується; * - знак множення. Якщо курс гривні до долара США, за яким Банк по дорученню Лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, перевищує більш, ніж на 0,6 відсотка, курс гривні до долара США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта k, вказаного в цьому пункті, то Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму Винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.

Згідно до п.3.14. Додатку 4 до Договору, в період строку дії Договору розмір лізингової плати може збільшуватись (індексуватись) в залежності від: - зміни законодавства, яке впливає на лізингову діяльність Лізингодавця; - зміни відсотків за користування кредитом, залученим Лізингодавцем в разі зміни кредитної політики згідно з рішенням органів державної влади України, НБУ, а також збільшенням податків, зборів та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з конвертацією гривні в іноземну валюту. У разі зміни розмірів лізингових платежів Лізингодавець та Лізингоодержувач складають додаткову угоду до Договору. У разі відмови Лізингоодержувача від підписання такої додаткової угоди, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Лізингодавцю Предмет Лізингу протягом 5 діб з моменту отримання від Лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають. Відповідно до п.6.3. Додатку 4 до Договору, якщо кожного наступного року страхування Предмету лізингу страхові платежі сплачені Лізингодавцем страховій компанії за страхування Предмету Лізингу будуть більше, ніж страхові платежі, передбачені в Графіку за відповідний період часу, то Лізингодавець має право на свій вибір здійснити одну з наступних дій: 1) виставити рахунок на суму такого перебільшення, а Лізингоодержувач зобов'язаний його сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання; 2) збільшити розмір франшизи.

Вищевикладене, на думку судової колегії, повністю обґрунтовано дозволило місцевому суду дійти висновку, що умови п.п.3.2.,3.3.,3.4. Договору фінансового лізингу №01-158/08-обл та п.п.3.9.,3.14.,6.3. Додатку 4 до цього Договору допускають односторонню зміну умов договору зі сторони Лізингодавця - ТОВ „Українська лізингова компанія”.

Також, згідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Згідно до ч.2 ст. 198 ГК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства; виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Пунктом 1 постанови КМ України від 18.12.1998 р. №1998 „Про удосконалення порядку формування цін” визначено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці.

Статтею 117 Конституції України передбачено, що постанови і розпорядження КМ України є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (зі змінами та доповненнями), валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Таким чином, апеляційна інстанція повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування формули перерахування ціни з використанням обмінних курсів іноземних валют, які визначені у п.п.3.9. Додатку 4 до Договору (Загальних умов), суперечить ст.ст. 99,117 Конституції України, ч.2 ст. 198 ГК України, п.1 постанови КМ України від 18.12.1998 р. №1998 „Про удосконалення порядку формування цін”, ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

А отже, апеляційна інстанція вважає повністю обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо того, що оскільки п.п.3.3. Договору та п.п.3.9. Додатку 4 до Договору (Загальних умов) суперечать ст.ст. 99,117 Конституції України, ч.2 ст. 198 ГК України, п.1 Постанови КМ України від 18.12.1998 р. №1998 „Про удосконалення порядку формування цін”, ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, то ці умови є недійсними на підставі ст. 16, ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України, ч.1 ст. 207 ГК України.

Також, місцевий суд, як вже вище зазначалось, мотивовано встановив, що п.п.3.2.,3.3.,3.4. Договору та п.п.3.9.,3.14.,6.3. Додатку 4 до Договору (Загальних умов) допускають односторонню зміну умов Договору (коригування лізингового платежу) зі сторони ТОВ „Українська лізингова компанія” та порушують права та інтереси Лізингоодержувача, оскільки останній не може наперед визначити розмір відсотків за користування кредитними коштами протягом дії Договору. За цих підстав, судом першої інстанції зроблений вірний висновок, що вказані умови договору підлягають визнанню недійсними також на підставі ст. 16 ЦК України, ч.2 ст. 207 ГК України. Місцевий суд також слушно звернув увагу на те, що при укладенні Договору розмір лізингових платежів чітко визначений Додатком №1 до Договору №01-158/08-обл від 26.06.2008 р. (а.с. 16-17, т.1), а застосування перерахунку курсової різниці суперечить ч.2 ст. 6 Закону України „Про фінансовий лізинг”, якою передбачено, що істотною умовою договору фінансового лізингу є розмір лізингових платежів. На підставі наведеного, судовою колегією не приймаються до уваги і доводи скаржника стосовно того, що чинне законодавство України не забороняє сторонам при визначенні грошового зобов'язання використовувати як грошовий еквівалент іноземну валюту, при цьому порядок визначення сум, що підлягають сплаті у гривнях, сторони можуть визначити у договорі.

Апелянтом у скарзі зазначено також і те, що звіти про технічний стан майна апелянтом жодного разу не були отримані від відповідача, що дає підставу вважати необґрунтованим встановлення даного факту судом, тобто штраф повинен був бути стягнений.

Як вбачається з матеріалів справи, п.4.2.5. Договору передбачено, що за порушення умов п.9.2. Договору та умов п.п.2.2.,6.7.,6.8.,6.10.-6.12.,7.2.,9.6. Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю штраф у розмірі 5 відсотків від загальної вартості предмету лізингу, вказаної в специфікації, за кожен випадок такого порушення.

Відповідно до п.7.2.1. Загальних умов, Лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження Предмета лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі, встановленій Сторонами (Додаток №3 до цього Договору).

В матеріалах справи наявна Типова Форма Довідки про технічний стан Предмету лізингу станом на 30.06.2009 р. (а.с. 15, т.2), яка відповідає Додатку №3 до Договору та, на думку судової колегії, обґрунтовано взята до уваги місцевим судом.

Крім того, апелянт у скарзі звернув увагу на те, що ним було двічі подано до суду заяви про уточнення позовних вимог. 20.07.2009 р. було збільшено розмір позовних вимог, а 21.09.2009 р. - змінено предмет позову в частині відмови апелянта від позовних вимог до ТОВ „Енерготрансінвест Холдинг”. Однак судом в описовій частині рішення робиться посилання лише на одну із заяв апелянта (від 21.09.2009 р.), в якому не відображено зміну предмету позову апелянта в частині відмови від позову про стягнення боргу з ТОВ „Енерготрансінвест Холдинг”, чим порушено ст. 84 ГПК України.

Як судова колегія вбачає з матеріалів справи, ТОВ „Українська лізингова компанія” 22.07.2009 р. надало суду заяву про уточнення позову (а.с. 72-77, т.1), в якій просило стягнути солідарно з ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” та ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг” прострочену заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 1120332,50 грн., нарахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 47438,88 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 9855,74 грн., штраф в розмірі 408981,00 грн., держмито в розмірі 15866,08 грн. та витрат за ІТЗ судового процесу в розмірі 312,50 грн.

21.09.2009 р. ТОВ „Українська лізингова компанія” надало суду другу заяву про уточнення позову (а.с. 136-137, т.2), в якій просило стягнути з ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” прострочену заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 1432004,65 грн., нарахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 47438,88 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 9855,74 грн., штраф в розмірі 408981,00 грн.; розірвати Договір фінансового лізингу №01-158/08-обл від 26.06.08р. і вилучити у ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” майно: комбайн зернозбиральний, марка КЗС-11 Дніпро350, заводський №00836277, № двигуна 906.949.00-501864, реєстраційний №45730АА, 2006 року випуску, комбайн зернозбиральний, марка КЗС-11 Дніпро350, заводський №00836287, № двигуна 906.949.00-501450, реєстраційний №45729АА, 2006 року випуску, та передати на користь ТОВ „Українська лізингова компанія”; стягнути з ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” на користь ТОВ „Українська лізингова компанія” суми судових витрат: держмито в розмірі 44483,52 грн. та витрат за ІТЗ судового процесу в розмірі 625,00 грн.

З наведеного судова колегія вбачає, що ТОВ „Українська лізингова компанія” дійсно в своїх останніх уточненнях позову фактично відмовилась від позову щодо ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг”, що підтвердив його представник при дачі пояснень в суді апеляційної інстанції, однак місцевий суд не надав цій обставині оцінці ні в окремому процесуальному документі, ні в оскарженому рішенні.

На думку судової колегії, суд першої інстанції повинен був винести ухвалу про припинення провадження у справі, у зв’язку з прийняттям судом відмови ТОВ „Українська лізингова компанія” від позову в частині вимог щодо ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг”, тобто на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, або здійснити припинення провадження у справі щодо вимог до ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг” у самому рішенні.

У зв’язку з викладеним, судова колегія вважає за необхідне рішення місцевого суду змінити, доповнивши його резолютивну частину пунктом щодо припинення провадження у справі відносно вимог до ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг”.

Що ж до того, що місцевий суд надав оцінку лише заяві про уточнення позову від 21.09.2009 р., то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вказані уточнення були надані ТОВ „Українська лізингова компанія” останніми, тобто місцевий суд обґрунтовано оцінював саме їх, як остаточні.

Також, апеляційною інстанцією встановлено, що скаржник, сплачуючи держмито при зверненні зі скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, сплатив зайву суму.

У зв’язку з викладеним, ТОВ „Українська лізингова компанія” підлягає поверненню з Державного Бюджету України зайве сплачене держмито у розмірі 12 665,37 грн., про що необхідно видати довідку.

Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1) У задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Українська лізингова компанія” –відмовити.

2) Рішення господарського суду Одеської області від 09.11.2009 р. у справі №24-33/89-09-3206 - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„1. У задоволенні позовних вимог ТОВ „Українська лізингова компанія” до ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” відмовити у повному обсязі.

2. Зустрічний позов ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” до ТОВ „Українська лізингова компанія” - задовольнити.

3. Визнати недійсними п.п.3.2.,3.3.,3.4. Договору фінансового лізингу №01- 158/08-обл від 26.06.2008 р., який було укладено між ТОВ „Українська лізингова компанія” (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська,12, фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська,8, код ЄДРПОУ 30575865, п/р №26003024740201 в АКІБ „Укрсіббанк”, МФО 351005) та ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” (місцезнаходження: 66200, Одеська область, Савранський район, смт. Саврань, вул. Степова,1, код ЄДРПОУ 00686753, п/р 26000311247801 в АКБ „Південний”, МФО 328209). 4. Визнати недійсними п.п.3.9.,3.14.,п.6.3. Додатку 4 до Договору фінансового лізингу №01-158/08-обл від 26.06.2008 р., який було укладено між ТОВ „Українська лізингова компанія” (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська,12, фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська,8, код ЄДРПОУ 30575865, п/р №26003024740201 в АКІБ „Укрсіббанк”, МФО 351005) та ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” (місцезнаходження: 66200, Одеська область, Савранський район, смт. Саврань, вул. Степова,1, код ЄДРПОУ 00686753, п/р 26000311247801 в АКБ „Південний”, МФО 328209).

5. Зобов'язати ТОВ „Українська лізингова компанія” належним чином виконувати умови Договору фінансового лізингу №01-158/08-обл від 26.06.2008 р., який було укладено між ТОВ „Українська лізингова компанія” (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська,12, фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська,8, код ЄДРПОУ 30575865, п/р №26003024740201 в АКІБ „Укрсіббанк”, МФО 351005) та ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” (місцезнаходження: 66200, Одеська область, Савранський район, смт. Саврань, вул. Степова,1, код ЄДРПОУ 00686753, п/р 26000311247801 в АКБ „Південний”, МФО 328209).

6. Стягнути з ТОВ „Українська лізингова компанія” (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська,12, фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська,8, код ЄДРПОУ 30575865, п/р №26003024740201 в АКІБ „Укрсіббанк”, МФО 351005) на користь ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів” (місцезнаходження: 66200, Одеська область, Савранський район, смт. Саврань, вул. Степова,1, код ЄДРПОУ 00686753, п/р 26000311247801 в АКБ „Південний”, МФО 328209) - витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 315 грн. та держмито у сумі 170 грн.

7. Провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ „Українська лізингова компанія” до ТОВ „Енерготрансінвест Холдінг” припинити на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України”.

3) Повернути ТОВ „Українська лізингова компанія” (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська,12, фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська,8, код ЄДРПОУ 30575865, п/р №26003024740201 в АКІБ „Укрсіббанк”, МФО 351005) з Державного Бюджету України зайве сплачене держмито у розмірі 12665,37 грн., про що видати відповідну довідку.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                             Мирошниченко М. А.

Судді:                                                             Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 01.04.2010 р.