Постанова № 8809358, 30.03.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2010 р.Справа № 28/175-09-4529

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Петрова М.С.

Суддів: Колоколова С.І.

Разюк Г.П.

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Козак В.В., довіреність б/н від 26.01.10 р.

від відповідача: не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів”

на рішення господарського суду Одеської області від 27.01.10р.

по справі № 28/175-09-4529

за позовом відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів”

до закритого акціонерного товариства „Тарутинський сирзавод”

про стягнення 41076,46 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

08.09.2009р. ВАТ „Балтський МКК” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ЗАТ „Тарутинський сирзавод” про стягнення 41076,46 грн. боргу, що складається з 40757,1 грн. основного боргу - витрат на перевезення товару за договором купівлі-продажу молока від 17.10.2008р. та 319,36 грн. пені, а також 407,58 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.01.2010р. (суддя Гуляк Г.І.) в задоволені позову відмовлено з огляду на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про правомірність його вимог щодо оплати боргу, оскільки умовами договору купівлі-продажу молока, укладеного між позивачем та відповідачем 17.10.2008р., не передбачено здійснення оплати послуг з перевезення та доставки молока транспортом ВАТ „Балтський МКК”.

Не погоджуючись з рішенням суду, ВАТ „Балтський МКК” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду 1 інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, ВАТ „Балтський МКК” зазначає, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в оскарженому рішенні, не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що суд не прийняв в якості належних доказів акти прийому-передачі виконаних робіт (затрат по перевезенням обрату) № 7407 від 31.10.2008р. та № 8163 від 30.11.2008р., підписані обома сторонами, які, на думку скаржника, є підтвердженням факту існування домовленості між сторонами, згідно якої, на виконання п. 2.1 договору купівлі-продажу молока, ЗАТ „Тарутинський сирзавод” зобов’язалось відшкодувати ВАТ „Балтський МКК” витрати по доставці молока за ціною 0,25 грн. (без ПДВ) за 1 кг товару.

Відповідач у поясненнях на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду 1 інстанції - без змін, вважаючи його таким, що відповідає всім обставинам справи та прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, 17.10.2008р. сторонами –ВАТ „Балтський МКК” та ЗАТ „Тарутинський сирзавод” укладено договір купівлі-продажу № 17/10/08, відповідно до умов п.1.1 якого позивач зобов’язується виготовити та передати у власність відповідачу молоко знежирене охолоджене (надалі –товар), в кількості залежно від наявності товару на складі, а відповідач зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 2.1 вищевказаного договору сторони обумовили, що доставка товару здійснюється партіями автотранспортом продавця, тобто ВАТ „Балтський МКК”. Під партією товару, відповідно до п.1.1 договору, слід розуміти товар, доставлений по одному товарно-транспортному документу.

Відповідно до протоколу погодження вільної закупівельної ціни на молоко знежирене (обрат) від 17.10.2008р., який підписаний обома сторонами, та згідно із п.4.1 договору купівлі-продажу від 17.10.2008р. є його невід’ємною частиною, сторонами погоджено ціну товару без доставки, яка складає 1,3 грн. (з ПДВ) та ціну товару з доставкою (транспортом позивача) – 1,6 грн. (з ПДВ). Тобто вказана умова договору свідчить про те, що у випадку доставки товару позивачем у відповідача виникає обов’язок по оплаті крім вартості товару, також і вартості його доставки.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2008р. та 30.11.2008р. позивач своїм транспортом поставив ЗАТ „Тарутинський сирзавод” 65988 кг (накладна № 7360) та 69869 кг молока (накладна № 8030) відповідно. Загальна вартість поставленого товару без урахування затрат по його перевезенню складає 176614,1 грн., яка була оплачена відповідачем в повному обсязі.

31.10.2008р. та 30.11.2008р. сторонами підписано акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 7407 та № 8163 відповідно, в яких сторони зазначили вартість послуг по перевезенню молока за двома вищевказаними поставками із розрахунку 0,25 грн. (без ПДВ) за 1 кг товару, оскільки, виходячи з протоколу погодження вільної закупівельної ціни на молоко від 17.10.2008р., різниця між ціною товару з доставкою та без неї складає 0,3 грн. з ПДВ тобто 0,25 грн. без ПДВ.

Виходячи зі змісту вищезазначених актів прийому-передачі виконаних робіт, загальна вартість витрат позивача на перевезення товару складає 40757,1 грн. з ПДВ.

Таким чином, враховуючи умови договору купівлі-продажу від 17.10.08 р., протоколу погодження вільної закупівельної ціни на молоко знежирене, які підписані повноважними представниками сторін, а також фактичні дії сторін, судова колегія вважає, що у відповідача виникло зобов’язання по оплаті витрат позивача на перевезення товару у сумі 40757,1 грн.

Оскільки відповідачем вказане зобов’язання з відшкодування витрат по перевезенню товару виконано не було, позивачем на адресу ЗАТ „Тарутинський сирзавод” направлено лист № 869 від 21.07.2009р. з вимогою оплатити суму боргу за перевезення молока в сумі 40757,1 грн. в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги. Вказану вимогу відповідач залишив без задоволення.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як зазначалось вище, в протоколі погодження вільної закупівельної ціни на молоко знежирене від 17.10.2008р., який відповідно із п.4.1 договору купівлі-продажу № 17/10/08 є його невід'ємною частиною, сторони узгодили ціну товару з урахуванням доставки останнього транспортом позивача.

Отже, відповідач, в порушення умов договору та приписів ГК України, не оплатив позивачу витрати на доставку молока в розмірі 40757,1 грн., тому суд 1 інстанції неправомірно відмовив позивачу в задоволенні вказаної вимоги.

Що стосується стягнення пені, то, як вбачається з договору купівлі-продажу молока від 17.10.2008р., а саме п.п. 8.1 та 8.2 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором або таких, що ним не передбачені, сторони несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтею 1 вказаного Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Стаття 231 ГК України передбачає встановлення розміру штрафних санкцій (зокрема, неустойки) лише по окремим видам зобов'язань, до яких відносяться зобов'язання, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Оскільки сторонами в договорі купівлі-продажу від 17.10.2008р. не встановлений розмір пені, вказана вимога задоволенню в порядку ст. 230 ГК України не підлягає.

Вказаної думки дотримується і Вищий господарський суд України в своєму Роз'ясненні № 02-5/293 від 29.04.1994р. “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ВАТ “Балтський МКК” підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого господарського суду частковому скасуванню, позов ВАТ “Балтський МКК” - частковому задоволенню.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому 3,19 грн. держмита слід стягнути з відповідача на користь державного бюджету України, оскільки позивач вказану суму не доплатив при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2010 р. скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „Тарутинський сирзавод” (Одеська область, смт Тарутине, вул. Красна, 5; р/р 260021704 “Райффайзен Банк Аваль”, м.Одеса, МФО 328351, код ОКПО 00446718; ІПН 004467115280, св-во № 21995378) на користь відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” (Одеська область, Балтський район, с. Білине; р/р 26009301000209.980 в Одеській філії ВАТ “ВТБ банку”, МФО 388410, код ОКПО 04689582; ІПН 046895815086, св-во № 21479451) 40757,1 грн. основного боргу, 407 грн. 57 коп. державного мита, 234,11 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „Тарутинський сирзавод” (Одеська область, смт Тарутине, вул. Красна, 5; р/р 260021704 “Райффайзен Банк Аваль”, м.Одеса, МФО 328351, код ОКПО 00446718; ІПН 004467115280, св-во № 21995378) на користь Державного бюджету України (ГУДКУ в Одеській області, рахунок 31114095700008, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460) 03 грн.19 коп.

Видати накази.”

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства „Тарутинський сирзавод” (Одеська область, смт Тарутине, вул. Красна, 5; р/р 260021704 “Райффайзен Банк Аваль”, м.Одеса, МФО 328351, код ОКПО 00446718; ІПН 004467115280, св-во № 21995378) на користь відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” (Одеська область, Балтський район, с. Білине; р/р 26009301000209.980 в Одеській філії ВАТ “ВТБ банку”, МФО 388410, код ОКПО 04689582; ІПН 046895815086, св-во № 21479451) 203 грн. 76 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

3. Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя М.С. Петров

Суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов