Рішення № 88086417, 10.03.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1151/20

2/212/1646/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б. за участю секретаря судового засідання Бесараб О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА « КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. Мотивуючи свої вимоги тим, що вона є донькою ОСОБА_2 , який помер від нещасного випадку на виробництві, який трапився з ним 03 грудня 1999 року при виконанні трудових обов`язків на території шахтоуправління «Октябрське» Криворізького Державного Залізорудного Комбінату правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ». Вказує, що моральна шкода полягає в тому, що вона втратила батька у віці восьми років та перенесла тяжкий нервовий стрес, в результаті якого постійно знаходилась у стані депресії. Просила стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві у розмірі - 450 000 гривень.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.02.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05 березня 2020 року судом отримано клопотання представника відповідача Литвиненко С.В. про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та клопотання про зобов`язання позивача надати оригінали документів для огляду в судовому засіданні, які за результатами розгляду ухвалою суду від 10.03.2020 року залишені без задоволення.

Відповідач скористався правом надання суду відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, вказавши що, відшкодування моральної шкоди не було передбачено на той час діючим законодавством. Крім того з моменту смерті батька позивача пройшло більше 20 років і позивачем жодним чином не доведено моральних страждань, перенесених протягом такого тривалого періоду. Також як на безпідставність позовних вимог вказує, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником Шахтоуправління «Октябрьська» Криворізького державного залізорудного комбінату на якому 03.12.1999 року стався нещасний випадок з ОСОБА_2 . Криворізький державний залізорудний комбінат є державним підприємством та відноситься до сфери управління Мінпромполітики України, правонаступником якого є Мінекономрегіонрозвитку України. Крім того, ПАТ «Кривбасзалізрудком», яке до 30.03.2011 року було Відкритим товариством «Криворізький залізорудний комбінат» (скорочено ВАТ «Кривбасзалізрудком») є новоствореним підприємством. Отже, оскільки ОСОБА_2 не працював у Відкритому акціонерному товаристві «Криворізький залізорудний комбінат» або в Публічному акціонерному товаристві «Криворізький залізорудний комбінат», для стягнення моральної шкоди з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відсутні законні підстави. Також, в своєму відзиві зазначив, що стягнення моральної шкоди з ПАТ «Кривбасзалізрудком», без встановлення факту правонаступництва, за відсутності вини підприємства, фактично є втручанням держави у мирне володіння майном юридичної особи, оскільки з підприємства стягуються грошові кошти, які є його власністю, і таке стягнення не можна назвати правомірним.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» закріплено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Судом встановлено: позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , актовий запис 1352 (а.с. 8).

03 грудня 1999 року при виконанні трудових обов`язків з батьком позивачки ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер, про що підприємством складений акт №20 про нещасний випадок (а.с. 10-13).

Відповідно до п. 7 вказаного Акту причиною нещасного випадку було визнано: незадовільна організація робіт яка привела до знаходження люлей в небезпечній зоні без страхувальних пристосувань. Низька трудова і продуктивна дисципліна серед працівників шахти (а.с.11).

В додатку №2 вказаного Акту визначено осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці: ОСОБА_3 горний майстер дільниці 1 шахти «Октябрська» порушення параграфа 15 «Єдиних правил безпеки при розробці рудних нерудних і розсипних родовищ підземним способом» ст. 49 Горного Закону України, п.8.23.9,8.22.11 «Систем управління охороною праці в Криворізькому державному залізорудному комбінаті», ОСОБА_4 заступник начальника дільниці 1 шахти «Октябрська» порушення параграфа 14 «Єдиних правил безпеки при розробці рудних нерудних і розсипних родовищ підземним способом» ст. 49 Горного Закону України, п.8.21.2,8.21.3 «Систем управління охороною праці в Криворізькому державному залізорудному комбінаті», ОСОБА_5 начальник дільниці 1 шахти «Октябрська» порушення параграфа 14 «Єдиних правил безпеки при розробці рудних нерудних і розсипних родовищ підземним способом» ст. 49 Горного Закону України, п.8.21.2,8.21.3 «Систем управління охороною праці в Криворізькому державному залізорудному комбінаті», ОСОБА_6 заступник головного інженера по виробництву шахти «Октябрська» порушення параграфа 14 «Єдиних правил безпеки при розробці рудних нерудних і розсипних родовищ підземним способом» ст. 49 Горного Закону України, п.8.20.3.1,8.20.3.4 «Систем управління охороною праці в Криворізькому державному залізорудному комбінаті», ОСОБА_7 головний інженер шахти «Октябрська» порушення ст. 49 Горного Закону України, п.8.20.2.1 «Систем управління охороною праці в Криворізькому державному залізорудному комбінаті», ОСОБА_8 начальник шахти «Октябрська» порушення ст. 38 Горного Закону України, п.8.20.1.1 «Систем управління охороною праці в Криворізькому державному залізорудному комбінаті» (а.с.13).

Причиною смерті ОСОБА_2 стала відкрита черепно-мозкова травма, нещасний випадок на виробництві, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , актовий запис 2004 (а.с.9).

Вирішуючи питання щодо правовідносин, які склались між сторонами у справі та законодавчих норм, що підлягають застосуванню суд керується положеннями ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, оскільки судом встановлено, що право на відшкодування шкоди виникло у позивачки з моменту смерті її батька під час нещасного випадку, що стався з ним на робочому місці 03.12.1999 року внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних та нешкідливих умов праці, що й стало причиною смерті працівника.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Отже, з аналізу вищевказаних норм слідує, що право на відшкодування моральної шкоди позивачу як члену сім`ї потерпілого виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

З матеріалів справи вбачається, що нещасний випадок стався з батьком позивачки на робочому місця під час виконання трудових обов`язків та призвів до його смерті. Нещасний випадок визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом, про що складено акт № 20 від 17.12.1999 року.

Суд не погоджується з твердженням представника відповідача щодо необґрунтованості вимог позивача в частині стягнення з ПАТ «Кривбасзалірудком» моральної шкоди, завданої смертю батька під час нечастого випадку який стався 03.12.1999 року у Шахтоуправлінні «Октябрська» Криворізького державного залізорудного комбінату, оскільки підприємство відповідача не є правонаступником вказаної юридичної особи.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Виходячи з вказаних вимог закону, суд визнає загальновідомими такі обставини реорганізації 01.07.1975 р. промислове об`єднання «Кривбасруда» (згідно із постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 р. за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 р. за №430) реорганізовано у виробниче об`єднання, до складу якого увійшли всі рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць.

Станом на 01.01.1978 р. до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 р. передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.

01.01.1988 р. на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 р. за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 р. за №2 на базі рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського.

01.10.1989 р. рудоуправління імені Кірова та ХХ партз`їзду виділилися зі складу об`єднання в самостійні підприємства з наданням їм юридичного статусу. Інші рудоуправління (згідно з наказом Мінметалургії СРСР від 07.09.1989 р. за №170 та наказом по об`єднанню від 20.09.1989 р. за №349) були ліквідовані, а на їх базі створено на правах структурних одиниць 10 шахт: «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», ім. Леніна, ім. Орджонікідзе, «Гвардійська», «Октябрська», «Родіна», «Саксагань», «Гігант», ім. Валявка.

Згідно розподільчого балансу ліквідованого ВО «Кривбасруда», його правонаступником став ПАТ «Кривбасзалізрудком», за винятком шахт Першотравневого рудоуправління, а також шахт «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», «Першотравнева», «Першотравнева-Дренажна» ВО «Кривбасруда», правонаступником яких стало «Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахист», тоді як шахта «Октябрська» на якій працював позивач з 1962 року по квітень 1985 року увійшла до складу Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат» правонаступником якого є на теперішній час відповідач Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», що підтверджується актами прийому-передачі основних фондів та майна станом на 01.07.1998 року.

Таким чином, виходячи за наведених обставин, судом встановлено, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є правонаступником прав та обов`язків Криворізького державного залізорудного комбінату, на якому до 03.12.1999 року працював батько позивачки ОСОБА_2 .

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці гарантовано ч.4 ст. 43 Конституції України.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Враховуючи те, що роботодавець не створив безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, де працював померлий, тим самим порушивши ч.2 ст. 152 КЗпП України, ст.17 Закону України «Про охорону праці», які встановлюють цей обов`язок, що й стало причиною його смерті, а також виходячи з доведеності факту отримання моральної шкоди позивачем внаслідок смерті близької людини - батька, який не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку, що відповідач ПАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві - донці померлого, у зв`язку чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частковому розмірі.

Приписами ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Нормами статті 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені норми закону у поєднанні зі статями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4723 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 23615,00 грн., а максимальний 944600,00 грн.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України висловленою у постанові № 6-156цс14 від 24 грудня 2014 року.

Батько позивачки загинув на виробництві під час виконання ним трудових обов`язків.

Внаслідок його смерті ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, позбавлено моральної підтримки, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків.

Свої моральні страждання, пов`язані зі смертю батька позивачка оцінює в розмірі 450 000,00 гривень.

Разом з тим вважає, що з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача у недотриманні положень з охорони праці, які призвели до смертельного нещасного випадку та інших обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, а саме обставини травмування та смерті батька позивача, вік позивача в якому нею було втрачено батька, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка втратила підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 120 000,00 грн.

Позивачку ОСОБА_1 згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1200 гривень.

Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України « Про охорону праці», ст. 440-1 ЦК Української РСР, ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263-265,354 ЦПК України суд ,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА « КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовій збір в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА « КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Повний текст рішення складено та підписано 10 березня 2020 року.

Суддя: І. Б. Чайкін