Рішення № 8807848, 01.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.10                                                                                           Справа№ 11/29

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.          

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімснаб плюс», м.Дніпропетровськ

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюльозно-паперовий комбінат», м.Жидачів

Про стягнення заборгованості в розмірі 184726,83грн.

Представники:

Від позивача –не з’явився

Від відповідача - не з’явився

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Промхімснаб плюс»про стягнення із Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюльозно-паперовий комбінат»184726,83грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 10.02.2010року порушено провадження у справі.

За клопотанням сторін розгляд справи неодноразово відкладався.

Представники сторін в судове засідання не з»явилися. Позивач надіслав клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 30.03.2009року сторони уклали договір поставки № КИ300309 відповідно до якого постачальник (позивач за договором) зобов»язався передати в обумовлені строки покупцю (відповідачу по справі) хімічну сировину,Є а покупець, в свою чергу, прийняти товар та оплатити його в строки і в порядку, передбаченими даним договором.

На підставі вищезазначеного договору та Специфікації № 1 від 07.04.2009року відповідачу була відвантажена продукція, що підтверджується накладною № 2218 від 03.09.2009року (рахунок № 2218 від 03.09.09р.) на суму 127670,40грн. та Довіреністю на суму 127670,40грн. на ім.»я Йонка О.В.

Пунктом 4.2 договору (пункт 2 Специфікації) сторони обумовили порядок розрахунків шляхом проведення оплати протягом 60 календарних днів з моменту поставки.

Таким чином, кінцевим строком оплати було 02.11.2009року.

Враховуючи те, що на момент подання позову заборгованість відповідачем не погашена, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми.

Крім суми основної заборгованості позивачем нараховано пеню в розмірі 53621,57грн., 881,45грн. інфляційних та 2553,41грн.-річних.

Таким чином, загальна сума позову складає 184726,83грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, договір поставки спрямований на відплатне перенесення права власності (іншого речового права) від продавця (постачальника0 на покупця.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності та в межах норм цивільного та господарського законодавства України, Відповідачу згідно із умовами Договору надавалася відстрочка щодо оплати вартості отриманої продукції.

Пунктом 4.2 договору (пункт 2 Специфікації) сторони обумовили порядок розрахунків шляхом проведення оплати протягом 60 календарних днів з моменту поставки.

Оскільки кінцевим терміном оплати було 02.11.2009року, а відповідач на власний розсуд та ризик, оплати товару не здійснив, то підстави звернення позивача до суду є обґрунтованими.

В судове засідання позивачем подано заяву про зменшення суми позовних вимог, з огляду на проведення відповідачем часткової проплати в сумі основної заборгованості.

Таким чином, позивач наполягає на стягненні пені в розмірі 53621,57грн., 3% річних в розмірі 881,45грн. та 2553,41грн. інфляційних втрат.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки щодо оплати не виконав чим порушив свої обов'язки за Договором.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарських зобов»язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Стаття 180 ч.7 ГКУ зазначає, що закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно п. 6.2.1 договору за порушення строків оплати передбачено пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочки, що на даний момент складає 53621,57грн.

Стаття 546 ЦК України у п.1 зазначає, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, у п.3 зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В розумінні статті 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Одним із переліку, якими можуть бути захищенні права та інтереси даний суб'єктів є відшкодування збитків.

Стаття 224 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Крім цього, позивач просить суд врахувати понесені ним інфляційні втрати, розмір яких складає 2553,41грн. та 3% річних за користування чужими коштами.

Відповідач (Емітент) не може бути звільненим від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання згідно вимог пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, Емітент (Відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

По-друге, боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, стаття 536 ЦК України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не представлено суду доказів відсутності заборгованості, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись п.1.1 ст., 80, ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюльозно-паперовий комбінат», вул. Фабрична, 4, м.Жидачів Львівської області (код ЄДРПОУ 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімснаб плюс», пр.-т Джинчарадзе, 4/53, м.Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 32905961) 53621,57грн. пені, 2553,41грн. інфляційних, 881,45грн. річних, 1848,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В рештій частині позову провадження у справі припинити.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя