Рішення № 8807747, 25.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.10                                                                                           Справа№ 11/256

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.          

по справі за позовом: Державного підприємства „Сарненське лісове господарство”, м.Сарни Рівненська область

до відповідача: Приватного підприємця Цвика Олега Михайловича, м.Львів

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Волиньвугілля», м.Нововолинськ

про стягнення 14157,63 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Набухотна В.М. –в.о. юрисконсульта, довіреність №7 від 11.01.2010р.,

від відповідача: Васько І.П. –предст. доручення б/н від 24.03.2010року

від третьої особи: не з’явився

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Державне підприємство „Сарненське лісове господарство” звернулося до господарського суду львівської області із позовом про стягнення із Приватного підприємця Цвика Олега Михайловича 14157,63 грн., з яких: 11747,63грн. основний борг, 42,00грн. річні та 2368,00грн. пеня.

За участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства «Волиньвугілля».

Розгляд справи неодноразово відкладався. Причини та підстави відкладення викладені в попередніх ухвалах суду.

В судовому засіданні 16.03.2010року судом оголошувалась перерва до 25.03.2010року.

Представник третьої особи в засідання 25.03.2010року суду не з»явився.

Позивач позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити у його задоволенні.

Від здійснення технічного звукозапису судового процесу сторони відмовились.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

В обґрунтування свої позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір № 21-09/009 на поставку балансів для виготовлення руд стояків від 21.09.2009року на підставі якого позивач зобов»язався поставити лісопродукцію за яку відповідач зобов»язався розрахуватися на умовах визначених договором.

Термін дії договору з 21.09.2009року до 31.12.2009року.

На виконання умов договору 27.09.2009року позивачем поставлено відповідачу лісопродукцію в кількості 32,220м.куб., загальною вартістю із врахуванням витрат на доставку на суму 11551,26грн., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 36489848 від 24.09.2009року та видатковою накладною № РН-14546 від 25.09.2009року.

Відповідно до п.7.1 договору платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за партію товару на протязі 15 днів після поставки товару.

22.10.2009року відповідачу було направлено претензію № 305 від 19.10.2009року (повідомлення про вручення поштового відправлення № 418486)про оплату отриманої продукції в розмірі 11551,26грн. Претензія залишена останнім без відповіді та задоволення.

Оскільки товар позивачем оплачений не був, а термін оплати сплив, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми.

Крім суми основної заборгованості позивачем нараховано 196,37грн. інфляційних, 42,00грн. річних та 2368,00грн. пені нарахованої на підставі п.7.3 договору.

Таким чином, загальна сума позову складає 14157,63грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

21.09.2009року між ДП «Сарненським лісовим господарством»та ПП Цвиком О.М. було укладено договір предметом якого є купівля-продає балансів для виготовлення руд стояків (лісопродукції).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на підставі видаткової накладної № РН-14546 від 25 вересня 2009року.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у позивача немає підтверджень отримання ним лісопродукції. Накладна № РН-145446 від 25.09.2009року не підписана відповідачем. Згідно квитанції про приймання вантажу для перевезення залізничним транспортом № 36489848 в графі «одержувач»вказано «Волиньвуглезбутпостач»(м.Нововолинськ, вул.Лісна,1).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.02.2010року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Волиньвугілля».

Третьою особою подане пояснення щодо того, що між ВП «Волиньвузлезбутпостач»ДП «Волиньвугілля»та ДП «Сарненське лісове господарство»договірних відносин не існувало, тому жодних заявок на поставку продукції від позивача третя особа не надсилала. Третя особа мала договідні зобов»язання із відповідачем, про що свідчить накладна № 23/11/09 від 23 листопада 2009року, а тому вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення СПД Цвиком О.М.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки сторонами було укладено договір на поставку лісопродукції, яку позивач поставив через посередника так як доступу до залізничної колії у відповідача нема, а оплату за отриманий товар відповідач не провів, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, такими, що підлягають до задоволення за рахунок відповідача.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки не виконав чим порушив свої обов'язки за Договором.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарських зобов»язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.7.3 договору за невиконання грошових зобов»язань відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Однак, згідно ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня і в даному випадку становить 284,62грн.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні збитки понесені ним внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов’язань та 3% річних за користування чужими коштами.

Окрім того, пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, Емітент (Відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

По-друге, боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, стаття 536 ЦК України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Судові витрати покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємця Цвика Олега Михайловича, м.Львів, вул. П.Тичина, 18/33 (ІПН 2666450233) на користь Державного підприємства „Сарненське лісове господарство”, вул. Гоголя, 34, м.Сарни Рівненська область (код ЄДРПОУ 00992836) 11551,26грн. основного боргу, 284,62грн. пені, 196,37грн. інфляційних, 42,00грн. річних, 120,36грн. державного мита та 200,60грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В рештій частині позову відмовити.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя