Рішення № 8807746, 29.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.10                                                                                           Справа№ 13/4

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Карго Партнер”, м. КиївдДо відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Графопак”, м. Золочів, Львівська область,

про стягнення 27 940, 50 грн.

та за зустрічною позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Графопак”, м. Золочів, Львівська область,

до: товариства з обмеженою відповідальністю “Карго Партнер”, м. Київ

за участю третьої особи на стороні позивача за зустрічним позовом, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Львівської філії ВАТ “УСК “Дженералі Гарант”, м. Львів,

про відшкодування завданих збитків у сумі 257 012, 50 грн.

Суддя Костів Т.С.

Секретар Качур Ю.

За участю представників сторін:

позивача –Петрик Д.А. - представник

відповідача –П”ятковський А.П. - представник

третьої особи –Сухарин В.С. - представник

Суть спору: Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю “Карго Партнер”, м. Київ, до товариства з обмеженою відповідальністю “Графопак”, м. Золочів, Львівська область, про стягнення 27 940, 50 грн.. Товариством з обмеженою відповідальністю “Графопак”, м. Золочів, Львівська область, подано зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю “Карго Партнер”, м. Київ, за участю третьої особи на стороні позивача за зустрічним позовом, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Львівської філії ВАТ “УСК “Дженералі Гарант”, м. Львів, про відшкодування завданих збитків у сумі 257 012, 50 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.12.2009 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 28.01.2010 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 28.01.2010 р., 11.02.2010 р., 25.02.2010 р.. В судовому засіданні 23.03.2010 року оголошувалась перева до 29.03.2010 року.

Представникам сторін роз’яснювались їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових засіданнях представник позивача первісний позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідно до договору СРК 140/08 від 30.05.2008 р. про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні, договору-заявки №03 від 13.010.2008 р. на організацію перевезень автомобільним транспортом, позивач організував, а відповідач по акту №ОУ/С-003471 прийняв перевезення вантажу на суму 27940,50 грн. Однак, всупереч п. 17 договору-заявки №03 у встановлений п’ятиденний строк з дня отримання оригіналів документів (акту, рахунку, податкової накладної) зазначену суму не сплатив. Просить первісний позов задовольнити.

Зустрічний позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Ствердив, зокрема, що умовами контракту-заявки №03 від 13.10.2008 р. позивач зобов’язався організувати перевезення друкарської машини за маршрутом Любляна –Золочів із завантаженням її 16.10.2008 р. о 7:00 у вантажовідправника –“EMS” d.o.o. Rovinji (Хорватія) та розвантаженням у вантажоодержувача –ТзОВ “Графопак”. Для організації перевезення, позивач залучив перевізника Dalu d.o.o.. На підставі рахунків №03А від 16.10.2008 р., №03/В від 16.10.2008 р. та CMR №5501910 від 16.10.2008 р., №5501911 від 16.11.2008 р., “EMS” d.o.o. Rovinji через експедитора Cabik d.o.o. передала 16.10.2008 р. перевізнику Dalu d.o.o. для доставки відповідачу друкарську машину, елементи якої були завантажені на автомобіль д.н.з. ZG9299DK з причепом д.н.з. ZG7192BN на суму 69869,94 Євро та на автомобіль д.н.з. ZG8323AA та причіп д.н.з. ZG3062AA на суму 60000 Євро. 18.10.2008 р. зазначені автомобілі перетнули митний кордон України та 20.10.2008 р. прибули на Львівську митницю. Однак, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 316 ГК України, п. 2.1. договору №СРК 140/08 від 39.05.2008 р. на позивача не покладено обов’язку здійснювати навантаження чи розвантаження вантажу. Не поширюється на думку позивача на спірні відносини і п. 6.7. вказаного договору, згідно із яким експедитор несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу. Хоча згідно із ч. 3 ст. 14 Закону України “Про транспортно-експедиційну діяльність” експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії, залучений позивачем перевізник не допустив порушень, а пошкодження вантажу сталось внаслідок неналежного виконання обов’язків, передбачених в п. 3.2.7. договору вантажовідправником. Згідно із п. 6.13. договору №СРК 140/08 від 30.05.2008 р., всі збитки, викликані неякісним завантаженням / розвантаженням, покладаються на сторону, що здійснювала або забезпечувала завантаження / розвантаження. У відповідності до умов контракту№04/08 від 01.09.2008 р., укладеного між “EMS” d.o.o. та відповідачем, поставка підлягала здійсненню на умовах FCA (франко-перевізник), згідно із якими, якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Просить у зустрічному позові відмовити.

Представник відповідача первісний позов заперечив, а зустрічний підтримав з мотивів, зазначених у відзиві, зустрічній позовній заяві, поясненнях до зустрічної позовної заяви. Ствердив, зокрема, що позивач неналежно надав послуги з експедирування, чим завдав відповідачу шкоду. Так, в процесі приймання вантажу у м. Золочів було виявлено, що внаслідок розриву ременів, застосованих для кріплення секцій друкарської машини, подвійна секція друку друкарської машини, розміщена передостанньою із задньої частини кузова причепа д.н.з. ZG7192BN змістилася в бік передньої частини кузова автомобіля, по ходу руху автомобіля приблизно на 3,5 м., що потягнуло за собою зміщення ще двох секцій друкарської машини, внаслідок чого відбулось зіткнення цих трьох секцій між собою. Ремонт завданих пошкоджень оцінений в 22680 Євро. У відповідності до договору від 10.11.2008 р., укладеного між ТзОВ “Графопак” та AN-RO d.o.o. було проведено відповідний ремонт, а відповідачем було сплачено контрагенту 22680 Євро, що еквівалентно 257012,50 грн.. Звернувшись до Львівської філії ВАТ “УСК “Дженералі Гарант”, відповідач отримав листа –відмову №3800-2/24 від 17.03.2009 р. яким не було визнано даний випадок як страховий, оскільки відповідно до п. 4.2.3. до страхових випадків не відносяться і страховик не виплачує страхове відшкодування, якщо збитки майновим інтересам страхувальника спричинені навмисними діями, наміром або грубою необережністю страхувальника, осіб, які працюють у нього, або осіб, які пов’язані з ним умовами будь-яких договорів та несуть згідно з такими договорами відповідальність. Вважає, що відповідальність за пошкодження несе позивач, оскільки згідно із п. 3.1.8. договору №СРК 140/08 від 30.05.2008 р. саме експедитор зобов’язується забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Конвенції КДВП 1956 р. передбачено, що якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були ззовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містились у вантажній накладній. Відповідно до пп. 6.1.1. Правил надання транспортно-експедиційних послуг “FIATA” експедитор несе відповідальність відповідно до ст. 8 цих правил і зобов’язаний, якщо він не проявить належної старанності і не застосує необхідних заходів, компенсувати клієнту-замовнику втрати чи збитки, нанесені товару, а також компенсувати прямі фінансові витрати, причиною яких є порушення експедитором свого обов’язку вчиняти дії з необхідною старанність та відповідальністю.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, витребувавши у відповідності до ст. 38 ГПК України необхідні матеріали з власної ініціативи, суд встановив наступне.

01.09.2008 р. між відповідачем (покупець) та фірмою “EMS” (Хорватія) (продавець) був укладений контракт №04/08, згідно із яким продавець продає, а покупець купує вживану друкарську офсетну аркушеву п’ятифарбову машину Roland Record RFK 3B фірми MAN Roland виробництва Німеччина, в комплекті, заводський №19358, 1989 р.в. (п. 1.1.1.). Демонтаж обладнання на території Словенії та його монтаж на території України виконує фірма “EMS” d.o.o. та фірма AN-RO в період з 25.09. 2008 р. по 25.09.2008 р. (п. 1.1.2.). Поставка здійснюється на умовах FCA Любляна (Словенія) (п. 3.1.). Згідно із правилами Інкотермс (2000 р.) FCA (франко-перевізник) передбачає, якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження.

17.10.2008 р. між відповідачем (страхувальник) та ВАТ “УСК “Дженералі Гарант” був укладений контракт 05G№0002868 добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) із страховим покриттям “з відповідальністю за всі ризики”. Відповідач посилається на лист –відмову Львівської філії ВАТ “УСК “Дженералі Гарант”№3800-2/24 від 17.03.2009 р., яким не було визнано випадок пошкодження вантажу, що поставлявся за вказаним договором як страховий випадок, оскільки за твердженням страховика відповідно до п. 4.2.3. до страхових випадків не відносяться і страховик не виплачує страхове відшкодування, якщо збитки майновим інтересам страхувальника спричинені навмисними діями, наміром або грубою необережністю страхувальника, осіб, які працюють у нього, або осіб, які пов’язані з ним умовами будь-яких договорів та несуть згідно з такими договорами відповідальність. Однак, вимог до страховика в ході судового розгляду відповідач не заявляв.

30.05.2008 р. між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) був укладений договір СРК 140/08 від 30.05.2008 р. про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні, за яким експедитор зобов’язався за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні (п. 1.1.). Згідно із п. 2.1. договору, позивач зобов’язався, зокрема, організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом. Умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках, умови яких є пріоритетними по відношенню до умов договору (п. 2.2.). Згідно із п. 3.1.8. договору, позивач зобов’язався забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу. Згідно із п. 6.7. вказаного договору, яким експедитор несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу. Посилання позивача на те, що на даний випадок цей пункт не поширюється, а поширюється лише на випадки прийняття вантажу безпосередньо експедитором, не заслуговує на увагу як таке, що не відповідає матеріалам справи та не обумовлено договірними умовами. Згідно із п. 20 контракту –заявки №03 від 13.10.2008 р., відповідальність експедитора –відповідно до правил надання транспортно-експедиційних послуг “FIATA”. Відповідно до пп. 6.1.1. Правил надання транспортно-експедиційних послуг “FIATA” експедитор несе відповідальність відповідно до ст. 8 цих правил і зобов’язаний, якщо він не проявить належної старанності і не застосує необхідних заходів, компенсувати клієнту-замовнику втрати чи збитки, нанесені товару, а також компенсувати прямі фінансові витрати, причиною яких є порушення експедитором свого обов’язку вчиняти дії з необхідною старанність та відповідальністю.

Згідно з умовами контракту-заявки №03 від 13.10.2008 р. позивач зобов’язався організувати перевезення друкарської машини за маршрутом Любляна –Золочів із завантаженням її 16.10.2008 р. о 7:00 у вантажовідправника –“EMS” d.o.o. Rovinji (Хорватія) та розвантаженням у вантажоодержувача –ТзОВ “Графопак”. Для організації перевезення, позивач залучив перевізника Dalu d.o.o., що визнається сторонами у судових засіданнях та підтверджується відомостями про перевізника, зазначеними у CMR. На підставі рахунків №03А від 16.10.2008 р., №03/В від 16.10.2008 р. та CMR №5501910 від 16.10.2008 р., №5501911 від 16.11.2008 р., “EMS” d.o.o. Rovinji через експедитора Cabik d.o.o. передала 16.10.2008 р. залученому позивачем перевізнику - Dalu d.o.o. для доставки відповідачу друкарську машину, елементи якої були завантажені на автомобіль д.н.з. ZG9299DK з причепом д.н.з. ZG7192BN на суму 69869,94 Євро та на автомобіль д.н.з. ZG8323AA та причіп д.н.з. ZG3062AA на суму 60000 Євро. 18.10.2008 р. зазначені автомобілі перетнули митний кордон України та 20.10.2008 р. прибули на Львівську митницю, пройшли митне оформлення.

Актом огляду вантажу від 22.10.2008 р. було зафіксовано пошкодження вантажу. Так, в процесі приймання вантажу у м. Золочів було виявлено, що внаслідок розриву ременів, застосованих для кріплення секцій друкарської машини, подвійна секція друку друкарської машини, розміщена передостанньою із задньої частини кузова причепа д.н.з. ZG7192BN змістилася в бік передньої частини кузова автомобіля, по ходу руху автомобіля приблизно на 3,5 м., що потягнуло за собою зміщення ще двох секцій друкарської машини, внаслідок чого відбулось зіткнення цих трьох секцій між собою. Актом експертизи №2-58-І від 22.10.2008 р. встановлено, що в результаті зсуву обладнання, що відбулося при транспортуванні в напівпричепі д.н.з. ZG7192BN, сталися відповідні пошкодження вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2008 р. між сторонами був підписаний акт №ОУ/С-003471 здачі-приймання робіт (надання послуг) договір №СРК 140/08 від 30.05.2008 р., згідно із яким відповідач прийняв, при чому, без зауважень, надані позивачем послуги на суму 27940,50 грн.. Згідно із п. 4.4. договору СРК№140/08, строк оплати клієнтом встановлений у п’ять банківських днів з моменту надання оригіналів повного пакета документів (акт виконаних робіт, CMR, рахунок, податкова накладна). З матеріалів справи вбачається, що такі документи були надані відповідачу. Відповідач не заперечив факту отримання цих документів чи отримання їх із запізненням. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відтак, первісний позов підлягає до задоволення.

Відповідач за зустрічним позовом посилається на обов’язок саме позивача відшкодувати завдані пошкодження. Згідно із п. 6.13. договору №СРК 140/08 від 30.05.2008 р., всі збитки, викликані неякісним завантаженням / розвантаженням, покладаються на сторону, що здійснювала або забезпечувала завантаження / розвантаження. З матеріалів справи вбачається та сторонами визнається, що позивач не здійснював завантажувальні роботи, такі здійснювались вантажовідправником. Матеріалами справи також підтверджується, що ремені, якими були закріплені елементи друкарської машини, були надані залученим позивачем перевізником. Крім цього, сторони не заперечували факту відсутності зауважень щодо завантаження, якості ременів та закріплення в автомобілі вантажу, жодних доказів зворотнього суду не надано, зауважень про це у товаросупровідних документах немає. З матеріалів справи вбачається, що пошкодження вантажу сталось у процесі його перевезення. Відтак, первісний позов підлягає до задоволення

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Конвенції КДВП 1956 р. передбачено, що якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були ззовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містились у вантажній накладній. Відповідно до пп. 6.1.1. Правил надання транспортно-експедиційних послуг “FIATA” експедитор несе відповідальність відповідно до ст. 8 цих правил і зобов’язаний, якщо він не проявить належної старанності і не застосує необхідних заходів, компенсувати клієнту-замовнику втрати чи збитки, нанесені товару, а також компенсувати прямі фінансові витрати, причиною яких є порушення експедитором свого обов’язку вчиняти дії з необхідною старанність та відповідальністю. Згідно із ч. 3 ст. 14 Закону України “Про транспортно-експедиційну діяльність” експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії. Згідно із ст. 618 ЦК України, боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач у зустрічному позові просить стягнути з позивача завдані збитки у розмірі вартості ремонту пошкодженого вантажу. Як вбачається з розрахунку ціни №149/08 від 09.11.2008 р., витрати на ремонт обчислені в сумі 22680 Євро, що еквівалентно 257012,50 грн.. У відповідності до договору на виконання робіт від 10.11.2008 р., укладеного між ТзОВ “Графопак” та AN-RO d.o.o., останнім було проведено відповідний ремонт на зазначену суму, що підтверджується актом виконаних робіт від 15.11.2008 р.. Відповідач посилається на оплату зазначених робіт. Однак, жодного доказу проведення такої оплати суду надано не було.

Згідно із ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно із ч. ч. 1 -3 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому порядку факт понесення відповідачем збитків у заявленому розмірі не був доведений суду належними доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зустрічному позові слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 12, 33-35, 45, 49, 82, 84, 85, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Графопак" (80700, Львівська область, м.Золочів, вул.С.Тудора, 1, код ЄДРПОУ 30063583) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Партнер" (02660, м.Київ, вул.Автопаркова, 7, код ЄДРПОУ 33693358) 27 940, 50 грн. основного боргу, 279, 40 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечння судового процесу.

3.          У зустрічному позові відмовити повністю.

4.          Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя