Рішення № 8807244, 11.03.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2010 р.Справа № 9/208(5/48) Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: закритого акціонерного товариства ''Кіровоградлітмаш'', м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю ''Кіровоградський завод будівельної кераміки'', м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1Е

про визнання недійсним договору,

Представники сторін:

від позивача - Маламуд Б.А., керівник та Шамілов В.М., довіреність №26 від 30.12.2009 р., представник (брали участь у судових засіданнях 04.02.2010 р., 08.02.2010 р. та 25.02.2010 р.);

від відповідача - Кошутська О.С., довіреність №1Д від 20.10.2008 р., представник.

Закрите акціонерне товариство "Кіровоградлітмаш" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки" про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі від 13.04.2006 року, укладеного між закритим акціонерним товариством ''Кіровоградлітмаш'' та товариством з обмеженою відповідальністю ''Кіровоградський завод будівельної кераміки'', предметом якого є триповерхова будівля адміністративно-побутового корпусу (літ.Д.д), яка розташована за адресою: м.Кіровоград, вул.Ливарна,1-д.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 02.07.2009 року, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 року, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2009 року рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.07.2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 року у даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Скасовуючи рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.07.2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 року у даній справі, господарський суд зазначив. що судами обох інстанцій не досліджено: які документи надавав голова правління під час підписання договору на підтвердження своїх повноважень і чи мав повноваження на його укладання; не надана правова оцінка рішенню третейського суду, враховуючи законодавство, яке діяло на час його прийняття.

Відповідно до ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду даної справи позивачем 04.02.2010 р. та 08.02.2010 р. подано клопотання відповідно №6 від 02.02.2010 р. та №10 від 08.02.2010 р. про припинення провадження у даній справі на підставі п. 1-1- ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Дані клопотання не обгрунтовані належним чином. Але представники позивача у судовому засіданні надали усні пояснення та обгрунтували свою позицію тим, що будівля адміністративно-побутового корпусу (літ.Д.д), яка розташована за адресою: м.Кіровоград, вул.Ливарна,1-д і була предметом купівлі-продажу за спірним договором продана закритим акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш" Клепацькому Олегу Григоровичу згідно договору купівлі-продажу від 18.09.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського нотаріального округу Писаковською А.Г.(т. 2, а.с.76-79).

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що спірний договір від 13.04.2006 р. був повністю виконаний сторонами, за придбану будівлю кошти, обумовлені договором, ним сплачені в повному обсязі. Просить врахувати рішення третейського суду від 13.04.2006 р., згідно якого спірний договір визнано дійсним.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з рішення виконкому Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.02.2006 р. (т. 1 а.с. 24-25) за закритим акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш" (надалі - ЗАТ "Кіровоградлітмаш") було зареєстровано право власності на адміністративно побутовий корпус літ Д. у складі комплексу будівель, розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1-д.

13 квітня 2006 року між ЗАТ "Кіровоградлітмаш", в особі голови правління Шамілова В.М. (продавець), та товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки" (надалі - ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки", в особі генерального директора Кадигроба С.М. (покупець), укладено договір купівлі-продажу будівлі (надалі - договір від 13.04.2006 р.), предметом якого є триповерхова будівля адміністративно-побутового корпусу (літ. Д.д.), площа забудови 1371 кв.м., яка розташована за адресою: м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1-д. Відповідно до умов договору зазначена будівля виділяється продавцем із складу цілісного майнового комплексу і передається покупцю як окремий об'єкт нерухомості.

Згідно з п. 2.1. договору покупець зобов'язався сплатити продавцю за цим договором 56179,00 грн., в тому числі ПДВ, що є ціною будівлі згідно експертної оцінки

Умовами пунктів 1.5., 1.6. договору від 13.04.2006 р. передбачено, що право власності на будівлю переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору або винесення рішення третейського суду щодо визначення права власності на будівлю. Фактичне приймання передача будівлі покупцю здійснюється на підставі двостороннього акта наступного дня після посвідчення цього договору.

Оплату посвідчення цього договору сторони приймають на себе у рівних частинах (п. 7.1 договору від 13.04.2006 р.)

Відповідно п. 7.4. договір від 13.04.2006 р. набирає чинності з моменту здійснення посвідчення.

13.04.2006 р. між ЗАТ "Кіровоградлітмаш" та ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" укладено додаткову угоду (надалі - додаткова угода від 13.04.2006 р.) до договору купівлі-продажу адміністративно - побутового корпусу (літ.Д.д) від 13 квітня 2006 року між ЗАТ "Кіровоградлітмаш" і ТОВ "Кіровоградський" завод будівельної кераміки", яка є невід'ємною частиною до договорів купівлі - продажу адміністративно - побутового корпусу (пункт 5).

Згідно з умовами додаткової угоди від 13.04.2010 р. покупець зобов'язався до 13 серпня 2006 року посвідчити нотаріально договір купівлі - продажу адміністративно - побутового корпусу (Літ.Д.д), так як без нотаріального посвідчення договір є нікчемним.

Не дивлячись на умови додаткової угоди, спірний договір від 13.04.2006 р. щодо відчуження об'єкта нерухомості сторони не посвідчили нотаріально.

Поряд з цим на виконання умов договору від 13.04.2006 року позивач (продавець) передав відповідачу (покупцю) будівлю адміністративно-побутового корпусу (літ. Д.д.) згідно з актом приймання - передачі від 12 вересня 2006 року (т.1, а.с.32), який підписано замісником голови правління ЗАТ "Кіровоградлітмаш" Чельник О.М. та генеральним директором ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" Кадигроб С.М.

В свою чергу відповідач перерахував на рахунок позивача, обумовлену договором від 13.04.2006 р., вартість об'єкта нерухомості в сумі 56179,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 15 від 06.09.2006 на суму 50000 грн. та № 68 від 12.09.2006 на суму 6179,20 грн. (т.1, а.с.39).

Таким чином, сторони виконали умови договору від 13.04.2006 р., а саме: продавець передав покупцю адміністративно-побутовий корпус, а покупець перерахував продавцю обумовлену договором суму.

Дослідивши обставини справи, подані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарський суд враховує, що відповідно до пункту 9.2. Статуту ЗАТ "Кіровоградлітмаш", зареєстрованого державним реєстратором 20.06.2002 р., вищим органом товариства є загальні збори акціонерів, до компетенції яких віднесено, зокрема, прийняття рішень щодо розпорядження всім майном товариства, включаючи кошти (т. 1 а.с. 47-55).

При цьому підпункт 3 пункту 9.4. Статуту ЗАТ "Кіровоградлітмаш", яким передбачено право голови правління укладати угоди, договори, контракти від імені товариства, не суперечить пункту 9.2. статуту, а лише уповноважує відповідну посадову особу вчиняти зазначені дії від імені акціонерного товариства без доручення.

У матеріалах справи відсутні, а на вимогу суду не подані, докази прийняття загальними зборами акціонерів ЗАТ "Кіровоградлітмаш" рішення щодо відчуження адміністративно - побутового корпусу комплексу, розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1д, або всього цілісного майнового комплексу. Позивач заперечує прийняття загальними зборами акціонерного товариства позивача рішення щодо відчуження зазначеного адміністративно - побутового корпусу літ. Д. Натомість позивач надав до суду витяг з протоколу №2 від 14.10.2008 року загальних зборів акціонерів ЗАТ "Кіровоградлітмаш", який містить рішення - зобов'язати голову правління Шамілова В.М. звернутися до суду для вирішення питання по визнанню недійсним (нікчемним) договору від 13.04.2006 року.

У судовому засіданні представники позивача стверджували, що на час підписання спірного договору (який, на їх думку, був лише договором про наміри продати об'єкт нерухомості), голова правління Шамілов В.М. не мав повноважень на його укладання.

Вказане свідчить про неправомірне перевищення своїх повноважень головою правління Шаміловим В.М. стосовно відчуження нерухомого майна, належного ЗАТ "Кіровоградлітмаш", без необхідного рішення загальних зборів акціонерного товариства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Сторонами не надано господарському суду доказів на підтвердження того, що закритим акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш" було схвалено спірний договір, а протокол №2 від 14.10.2008 року загальних зборів акціонерів ЗАТ "Кіровоградлітмаш" підтверджує те, що спірний договір не було схвалено позивачем.

Таким чином, при укладенні спірного договору сторонами не було дотримано вимог, визначених ст. 203 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, господарський суд враховує положення частини 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, якою визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силу вимог частини 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Також частинами 3 і 4 ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частина 2 цієї статті передбачає, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що спірний договір від 13.04.2006 р. визнано дійсним, право власності на адміністративно - побутовий комплекс визнано за ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" відповідно до рішення третейського суду від 13.04.2006 р., створеного для вирішення конкретного спору.

Доводи відповідача спростовуються наступним.

Оцінюючи рішення третейського суду від 13.04.2006 р., господарський суд враховує положення п. 7 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" (в редакції, яка діяла на момент його прийняття), відповідно до якого третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Частини 1, 2 ст. 19 Закону України "Про судоустрій України" передбачають, що відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди.

Таким чином, враховуючи положення п. 7 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" (в редакції, яка діяла на момент його прийняття) та зважаючи на те, що відповідно до ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України спори про визнання угод дійсними підлягають розгляду судами загальної юрисдикції, а не третейськими судами, спір за позовом ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" до ЗАТ "Кіровоградлітмаш" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності не підлягав розгляду третейським судом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України та частини десятої статті 38 Закону України "Про третейські суди" (із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1076-VI від 05.03.2009 р.), тобто в редакції, яка діє на момент вирішення даного спору, факти (обставини), встановлені рішенням третейського суду, не мають преюдиціального значення для господарського суду, в тому числі і у розгляді ним справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у третейському провадженні.

Таким чином, на момент вирішення даного спору у господарського суду взагалі відсутні правові підстави враховувати факти, встановлені рішенням третейського суду від 13.04.2006 р., на яке посилається відповідач.

За змістом статті 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є обов'язковим лише для сторін. Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Із змісту статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" вбачається, що до переліку документів, що є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, не входить рішення третейського суду.

Отже, рішення третейського суду про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним на підставі частини 2 ст. 220 Цивільного кодексу України не є актом органу судової влади, на підставі якого у набувача виникає право власності на таке майно.

Згідно із статтею 55 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси посвідчують договори про відчуження нерухомого майна, яке підлягає реєстрації, лише за умови подання власником майна документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується. Для посвідчення договору про відчуження нерухомого майна нотаріально до нотаріуса повинні прибути сторони з документами, що підтверджують повноваження їх представників, тому відхиляються посилання позивача на те, що саме відповідач не посвідчив договір нотаріально.

Рішення третейського суду від 13.04.2006 р. мотивоване тим, що саме ЗАТ "Кіровоградлітмаш" ухилилося від посвідчення договору купівлі-продажу нотаріально, але господарський суд, оцінюючи зазначене рішення третейського суду, з урахування положень ст. ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, відхиляє його як доказ.

Дії сторін свідчать про те, що обидві сторони ухилилися від посвідчення спірного договору від 13.04.2006 р. нотаріально, оскільки і третейська угода від 13.04.2006 р. про створення третейського суду для вирішення конкретного спору про визнання договору від 13.04.2006 р. дійсним і рішення третейського суду від 13.04.2006 р. були складені в той самий день, в який був укладений договір від 13.04.2006 р.

Проте позивач, розуміючи необхідність посвідчення договору нотаріально, направляв відповідачу листи з проханням посвідчити договір від 13.04.2006 р. нотаріально (т. 1 а.с. 15, 16).

Згідно правил статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадку якщо сторони нікчемного правочину виконали його умови повністю або в певній частині, якщо зазначений правочин зареєстрований у відповідних органах, то виникає потреба у визнанні судом нікчемного правочину недійсним. Дана правова позиція викладена в пункті 20 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Із матеріалів справи вбачається, що спірний договір від 13.04.2006 р. нотаріально не посвідчений. Проте сторони виконали його умови: продавець передав покупцю адміністративно-побутовий корпус, а останній сплатив продавцю обумовлену договором суму.

25 липня 2006 року на підставі рішення виконкому Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда №49 оформлено і видано ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель по вул. Ливарна, 1е у м. Кіровограді, до складу якого входить і адміністративно - побутовий корпус літ. Д, площею 3686,1 кв. м. (т.1, а.с. 57).

Господарський суд враховує і те, що була проведена державна реєстрація права власності ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" на адміністративно - побутовий корпус літ. Д, що є частиною комплексу будівель по вул. Ливарна, 1е у м. Кіровограді, що засвідчено витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.07.2006 р. та від 09.09.2008 р., виданими ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (т.1, а.с.58-59), яке при здійсненні реєстрації прав власності діє згідно п. 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, враховуючи досліджені матеріали справи та норми чинного законодавства, вимоги позивача є обгрунтованими, позов про визнання спірного договору від 13.04.2006 р. недійсним підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Клопотання позивача про припинення провадження у даній справі на підставі п. 1-1- ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору не підлягає задоволенню, оскільки предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору від 13.04.2006 р. А відчуження закритим акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш" будівлі адміністративно-побутового корпусу (літ.Д.д), яка розташована за адресою: м.Кіровоград, вул.Ливарна,1-д і є предметом купівлі-продажу за спірним договором, Клепацькому Олегу Григоровичу згідно договору купівлі-продажу від 18.09.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського нотаріального округу Писаковською А.Г., не припиняє дії спірного договору.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі б/н від 13.04.2006 року, укладений закритим акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки", предметом якого є триповерхова будівля адміністративно-побутового корпусу, розташованого по вул. Ливарна, 1-д у м. Кіровограді.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки" (25491, м. Кіровоград, Кіровський район, вул. Ливарна, 1Е, ідентифікаційний код 33797136) на користь закритого акціонерного товариства "Кіровоградлітмаш" (25491, м. Кіровоград, Кіровський район, вул. Ливарна, 1, ідентифікаційний код 31562464) судові витрати - 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя О.Б. Шевчук

Дата підписання рішення - 16.03.2010 року.