Рішення № 8807190, 26.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2010 р. Справа № 13/348-08/15          

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом           товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями

„Дока Україна” Т.О.В.”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Вікна Сервіс”, с. Мартусівка,

Бориспільський район

про стягнення 4480668,95 грн.

за участю представників:

від позивача: Гринюк О.М. (дов. № 002 від 11.01.2010 р.);

від відповідача: Петренко О.В. (дов. № 01-13/16 від 14.01.2010 р.)

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна” Т.О.В.” (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікна Сервіс” (далі –відповідач) про стягнення 3954864,99 грн., з яких 2409759,88 грн. –заборгованості, 229467,11 грн. - 3% річних, 1315638,01 грн. - збитки від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 5.57Т від 10.08.2005 р. щодо оплати за отриманий товар.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.01.2009 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Вікна Сервіс” на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна” Т.О.В.” 2409759,88 грн. –основного боргу, 1315638,01 грн. –збитків від інфляції, 229467,11 грн. –3% річних та судові витрати 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2009 р. рішення господарського суду Київської області від 12.01.2009 р. –залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2009 р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2009 р. та рішення господарського суду Київської області від 12.01.2009 р. –скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Представником відповідача в судовому засіданні 15.01.2010р. подано заперечення проти позову б/н, б/д, в якому відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що за грошовими зобовязаннями визначеними в підпунктах 3.3.1 –3.3.3 договору № 5.57Т в спірному випадку сплинув строк позовної давності по сплаті 3784907,90 грн. Щодо заявлених позовних вимог в сумі 946226,98 грн. за якими на момент звернення позивача до суду не сплинув строк позовної давності, відповідач зазначає, що відповідно до п. 4.1 договору № 5.57Т сторонни у справі дійшли згоди, що право власності на товар повністю, або в його окремій частині переходить від продавця до покупця з моменту сплати повної вартості товару, або його частини, в обсязі, що визначений відповідними накладними. З урахуванням того, що відповідач немає права розпоряжатись товаром він готовий на вимогу позивача повернути йому поставлений товар на умовах визначених в ст. 697 ЦК України, в строки визначені в порядку п. 2 ст. 530 ЦК України.

Представником відповідача в судовому засіданні 15.01.2010р. подано заяву про застосування позовної давності б/н, б/д, в якій відповідач просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна” Т.О.В.” у задоволенні позову по сплаті 3784907,90 грн. у зв’язку зі спливом позовної давності.

23.02.2010р. через загальний відділ суду, представником позивача в порядку ст. 22 ГПК України, подано заяву про збільшення розміру позовних вимог №б/н від 22.02.2010 р. (Вх. №2045 від 23.02.2010 р.), в якій позивач до нарахував відповідачу штрафні санкції за період з 17.11.2008 р. по 22.02.2010 р., а саме 434101,03 грн. - інфляційних витрат та 3% річних - 91702,92 грн. Таким чином, позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Вікна Сервіс” 4480668,95 грн., з яких 2409759,88 грн. –основний борг, 321170,03 грн. - 3% річних, 1749739,04 грн. –інфляційних збитків.

23.02.2010р. через загальний відділ суду, представником позивача подано заперечення на відзив на позовну заяву №б/н від 22.02.2010р. (Вх. №2046 від 23.02.2010р.), в якому позивач посилається на те що, 28.02.2006 р. між сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків (копія додається до матеріалів справи), відповідно до якого було сформовано загальний розмір заборгованості ТОВ «Вікна Сервіс»перед ТОВ з іноземними інвестиціями „Дока Україна” Т.О.В.”, що відповідно до ст. 264 ЦК України є перериванням перебігу строку позовної давності. Що стосується доводів відповідача щодо права позивача вимагати від відповідача повернення товару поставленого по договору купівлі-продажу опалубки та виконання альтернативного зобов’язання, позивач зазначає, що дійсно, вимога повернення товару є правом позивача, а не його обов’язком. Крім того, позивач не зобов’язаний вимагати повернення товару поставленого по договору купівлі-продажу із-за небажання відповідача виконувати свій обов’язок по договору, щодо оплати вартості поставленого товару.

В судових засіданнях 23.02.2010р. 12.03.2010р. та 26.03.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

В судових засіданнях 15.01.2010р., 05.02.2010р., 23.02.2010р., 12.03.2010р. та 26.03.2010р. представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.08.2005р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 5.57Т (далі –Договір). Відповідно до п. 2.1 Договору на умовах договору, позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар, визначений у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору (Додаток 1А та Додаток 1Б), а відповідач приймає на себе зобов’язання прийняти такий товар та сплатити його повну вартість в обумовлений договором строк. Специфікаціями сторони договору визначили артикул, найменування, вартість одиниці та загальну вартість товару, який є предметом укладеного договору. Згідно специфікації елементів опалубки до договору купівлі-продажу № 5.57Т від 10.08.2005р. (а. с. 10) загальна вартість товару складає –3023649,34 грн. Згідно специфікації елементів опалубки до договору купівлі-продажу № 5.57Т від 10.08.2005р. (а. с. 11) загальна вартість товару складає –1707485,54 грн. (3023649,34 грн. + 1707485,54 грн. = 4731134,88 грн.).

Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість товару, що передається у власність відповідача, складає 4731134,88 грн. Право власності на товар повністю або в окремій його частині переходить від позивача до відповідача з моменту сплати повної вартості товару або окремої його частини в обсязі, що визначений відповідними накладними (п. 4.1 договору).

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу будівельну опалубку на загальну суму 4602379,36 грн., що підтверджується видатковими накладними: №ДКБ-000242, №ДКБ-000243, №ДКБ-000246, №ДКБ-000248, №ДКБ-000250, №ДКБ-000251, №ДКБ-000255, №ДКБ-000260, №ДКБ-000263, №ДКБ-000264, №ДКБ-000267, №ДКБ-000269, №ДКБ-000272 від 30.08.2005р. Факт отримання вказаного товару підтверджується підписом представника відповідача Залеського В.В. у вказаних видаткових накладних, якого уповноважено довіреністю серії ЯКЮ №038660 від 30.08.2005р., копії наявні в матеріалах справи.

Згідно видаткових накладних: №ЛНА-000041 від 23.05.2006р., №ЛНА-000042 від 24.05.2006р., №ЛНА-000043 від 25.05.2006р., №ЛНА-000044 від 30.05.2006р., №ЛНА-000045 від 31.05.2006р., №ЛНА-000046 від 31.05.2006р., №ЛНА-000047 від 01.06.2006р., №ЛНА-000048 від 01.06.2006р., №ЛНА-000050 від 02.06.2006р., №ЛНА-000051 від 02.06.2006р., №ЛНА-000059 від 12.09.2006р., №ЛНА-000060 від 14.09.2006р., №ЛНА-000061 від 15.09.2006р., №ЛНА-000062 від 18.09.2006р. відповідачем повернуто позивачу товар на загальну суму 1401587,92 грн.

Отже, вартість майна, яка була передана у власність відповідача за договором становить 3200791,44 грн. (4602379,36 грн. –1401587,92 грн. = 3200791,44 грн.)

Пунктами 3.3., 3.3.1., 3.3.2., 3.3.3. та 3.3.4. договору сторонами визначено, що оплата отриманого від позивача товару здійснюється відповідачем поетапно протягом вересня-грудня 2005 року. Остаточний розрахунок відповідач зобов’язувався здійснити до 10.12.2005 року.

Відповідно до п. 6.2.1. договору позивач має право вимагати від відповідача проведення повного розрахунку за переданий у власність товар згідно п. 3.1., 3.2 та 3.3. договору. Відповідач зобов’язаний своєчасно провести розрахунок за переданий у власність товар (п. 6.3.2. договору).

Позивач на адресу відповідача направляв повідомлення про заборгованість № 147 від 26.04.2007р. з вимогою оплатити заборгованість за отриманий товар всього у розмірі 3058906,91 грн., з яких 2439759,88 грн. заборгованість за договором №5.57Т від 10.08.2005 року та 619147,03 грн. заборгованість по орендній платі за договором № 5.131 від 07.09.2005 року, яке залишено без відповіді (повідомлення та докази його направлення наявні в матеріалах справи).

В порушення умов договору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив сплативши лише частково 791031,56 грн. у зв’язку з чим на день подання позову у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2 409 759,88 грн. (3200791,44 грн. –791031,56 грн. = 2409759,88 грн.)

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий Товар на підставі Договору купівлі-продажу №5.57Т від 10.08.2005р. у сумі 2 409 759,88 на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 409 759,88 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Як вбачається зі змісту п. 3.3.4. укладеного між сторонами договору, відповідач зобов’язаний був сплатити останній платіж у розмірі 946226,96 грн. до 10.12.2005 року, а трирічний строк, у межах якого позивач мав право звернутись до суду закінчується 11.12.2008 року, тобто, щодо позовних вимог в цій частині то на момент звернення позивача до суду не сплинув строк позовної давності. Зазначене також не заперечується відповідачем у поданих ним запереченнях.

Представником відповідача в судовому засіданні 15.01.2010р. подано заяву про застосування позовної давності б/н, б/д, в якій відповідач просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна” Т.О.В.” у задоволенні позову у зв’язку зі спливом позовної давності, з огляду на те, що за грошовими зобов’язаннями визначеними в пунктах 3.3.1. –3.3.3. договору № 5.57Т в спірному випадку сплинув строк позовної давності, а саме, відповідно п. 3.2. договору відповідач повинен оплатити 946226,98 грн. протягом трьох банківських днів з дати підписання договору –10.08.2005 року. Строк виконання зобов’язання наступив –13.08.2005 року. Отже, на думку відповідача, строк позовної давності закінчився 13.08.2008 року. Відповідно до п. п. 3.3.1. договору відповідач повинен оплатити 946226,98 грн. до 10.09.2005 року. Отже, на думку відповідача, строк позовної давності закінчився 10.09.2008 року. Відповідно до п. п. 3.3.2. договору відповідач повинен оплатити 946226,98 грн. до 10.10.2005 року. Отже, на думку відповідача, строк позовної давності закінчився 10.10.2008 року. Відповідно до п. п. 3.3.3. договору відповідач повинен оплатити 946226,98 грн. до 10.11.2005 року. Отже, на думку відповідача, строк позовної давності закінчився 10.11.2008 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що 28.02.2006 року між ТОВ з іноземними інвестиціями «Дока –Україна»Т.О.В.»та ТОВ «Вікна –Сервіс»був складений Акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний та скріплений печатками з обох сторін.

Як вбачається з акта звірки, в акт входять всі 13 накладних, стягнення заборгованості за якими є предметом спору у даній справі. Отже станом на 28.02.2006р. сторонами було сформовано загальний розмір заборгованості яка підтверджується видатковими накладними, відповідно до яких позивачем передано відповідачу будівельну опалубку на виконання умов договору № 5.57Т від 10.08.2005 року, що відповідно до ст. 264 ЦК України є перериванням перебігу строку позовної давності (копія акта в матеріалах справи).

Посилання представника відповідача в судовому засіданні на те, що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, а тому не може свідчити про визнання боргу не береться судом до уваги з огляду на наступне.

Акт звірки не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарських операцій. Проте, за наявності первинних бухгалтерських документів, які підтверджуються матеріалами справи, підписання боржником акта звірки взаємних розрахунків свідчить про визнання ним зазначеної заборгованості.

Таким чином, датою фактичного початку перебігу позовної давності, відповідно до ст. 253 ЦК України є 01.03.2006 р., тобто з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано початок перебігу строку позовної давності.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до суду 25.11.2008 року, тобто у межах строку, встановленого ст. 257 ЦК України.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає заперечення відповідача про порушення строку позовної давності необґрунтованими, оскільки мало місце переривання строку позовної давності.

Щодо доводів відповідача, про право позивача вимагати від відповідача повернення товару (будівельну опалубку), поставленого відповідно до договору купівлі-продажу №5.57Т від 10.08.2005р. та виконання альтернативного зобов’язання.

Зазначені посилання не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 539 ЦК України, альтернативним є зобов’язання, в якому боржник зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Боржник має право вибору предмета зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 697 ЦК України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

Посилання відповідача на те що, якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару, не береться судом до уваги, оскільки вимога про повернення товару є правом позивача, а не його обов’язком.

Крім того, позивач має право також вимагати від відповідача оплатити наданий йому товар, а відповідач зобов’язаний сплатити суму боргу відповідно до ст. 625 ЦК України. Зокрема, договором купівлі –продажу № 5.57Т від 10.08.2005р. не визначено між сторонами альтернативного зобов’язання, а чітко визначено обов’язок позивача передати товар та обов’язок відповідача прийняти товар та сплатити його повну вартість в обумовлений договором строк.

Враховуючи вищезазначене, судом не приймаються до уваги доводи відповідача, викладені в запереченні на позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач, під час судових засідань проти позову заперечував, але не довів суду правомірність своїх заперечень. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений.

Також позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог 1749739,04 грн. - інфляційних втрат за період з 11.12.2005 року по 22.02.2010 року та 321170,03 грн. - 3% річних, що нараховані за період з 11.12.2005 року по 22.02.2010 року.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1749739,04 грн. інфляційних втрат, що нараховані за загальний період з 11.12.2005 року по 22.02.2010 року. Інфляційні втрати, що розраховані з урахуванням листа Верховного суду України “Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р від 03.04.1997р. за період з 11.12.2005 року по 22.02.2010 року включно становлять 1773492,39 грн., проте стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у сумі 1749739,04 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 321170,03 грн., що нараховані за загальний період з 11.12.2005 року по 22.02.2010 року. Згідно з вірним арифметичним розрахунком 3% річних, що нараховані за загальний період з 11.12.2005 року по 22.02.2010 року з урахуванням дат виникнення заборгованості становлять 321170,03 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

           Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікна Сервіс” (08342, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, 60, код ЄДРПОУ 32340370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна” Т.О.В.” (04210, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграда, 20-а, код ЄДРПОУ 30530955) 2409759 (два мільйони чотириста дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 88 коп. –основного боргу, 1749739 (один мільйон сімсот сорок дев’ять тисяч сімсот тридцять дев’ять) грн. 04 коп. –збитків від інфляції, 321170 (триста двадцять одна тисяча сто сімдесят) грн. 03 коп. –3% річних та судові витрати 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано –31.03.2010 р.