Рішення № 8807122, 04.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2010 р. Справа № 5/001-10          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Оберіг», с. Гречанівка, Полтавська обл.

до Відкритого акціонерного товариства «Яготинський маслозавод», м. Яготин

про стягнення 128660,93 грн.

за участю представників:

позивача:Швець І.М. –дов. від 03.12.2009р.

відповідача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного сільськогосподарського підприємства «Оберіг»(далі –позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Яготинський маслозавод»(далі –відповідач) про стягнення 128660,93 грн. основного боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на закупівлю молока від 29.05.2009р. № 56 (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач - продавець передає у власність, а відповідач –покупець приймає за кількістю та якістю сировину - молоко сире незбиране та здійснює її оплату на умовах договору (п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 5.2 договору передача молока здійснюється відповідно оформленої накладної, яка заповнюється позивачем та підписується обома сторонами і засвідчується печаткою позивача.

Відповідно до п. 6.3 договору відповідач оплачує вартість кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на р/рахунок позивача, на протязі 10 банківських днів від дати поставки.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.05.2010р. та може бути пролонгований на той же період (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивач в період з травня по серпень 2009р. включно поставив відповідачу молоко сире незбиране на загальну суму 712476,22 грн., що підтверджується приймальними квитанціям на закупівлю молочної сировини № 523 від 31.05.2009р. на суму 26330,94 грн., № 628 від 30.06.2009р. на суму 270687,06 грн., № 726 від 31.07.2009р. на суму 260494,34 грн. та № 826 від 31.08.2009р. на суму 154963,88 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої договірні зобов’язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар виконав частково на суму 583815,29 грн., в зв’язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 128660,93 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленої молочної сировини (712476,22 грн. –583815,29 грн. = 128660,93 грн.).

З матеріалів справ вбачається, що позивачем 30.10.2009р. на адресу відповідача була надіслана письмова вимога № 128 від 30.10.2009р. про сплату заборгованості в розмірі 128660,93 грн. В підтвердження надіслання зазначеної кореспонденції позивач надав до суду чек «Укрпошти» від 30.10.2009р. № 6412, який залучений до матеріалів справи.

Однак, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 128660,93 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 128660,93 грн. заборгованості за поставлений товар.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 128660,93 грн. основного боргу, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Яготинський маслозавод»(07700, Київська область, м. Яготин, вул. Шевченка, 213, код ЄДРПОУ 00446003) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Оберіг»(37310, Полтавська обл., Гадяцький р-н., с. Гречанівка, код ЄДРПОУ 32387224) 128660 (сто двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят) грн. 93 коп. основного боргу, 1286 (одну тисячу двісті вісімдесят шість) грн. 60 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.