Рішення № 8807120, 11.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2010 р. Справа № 5/215-09          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-сервісний центр «Фімтек-Україна», м. Київ

до Приватного підприємства «Білоцерківбудхолдінг», м. Біла Церква

про стягнення 206655,02 грн.

за участю представників:

позивача:Рибальченко Н.В. –дов. від 16.09.2009р. № 1/09

відповідача:Охріменко Д.В. –дов. від 10.02.2010р. № 7

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-сервісний центр «Фімтек-Україна»(далі –позивач) до Приватного підприємства «Білоцерківбудхолдінг»(далі –відповідач) про стягнення 206655,02 грн., з яких 113088,04 грн. основного боргу, 30564,60 грн. штрафу, 40933,95 грн. інфляційних втрат, 7068,43 грн. 3% річних, 15000 грн. збитків які полягають в витратах на правове обслуговування.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлене обладнання та надані послуги по його монтажу.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Згідно останньої заяви від 03.02.2010р., яка була подана позивачем через загальний відділ господарського суду 04.02.2010р. він в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 113088,04 грн. основного боргу, 13812,25 грн. пені, 40933,95 грн. інфляційних втрат, 7068,43 3% річних та покласти на відповідача на підставі ст. 49 ГПК України судові витрати в тому числі і витрати на послуги адвоката в розмірі 15000 грн.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03.02.2010р. поданої до суду 04.02.2010р. про стягнення 113088,04 грн. основного боргу, 13812,25 грн. пені, 40933,95 грн. інфляційних втрат, 7068,43 3% річних та вимоги щодо покладення на відповідача на підставі ст. 49 ГПК України судових витрати в тому числі і витрати на послуги адвоката в розмірі 15000 грн.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції останньої заяви від 03.02.2010р. про зменшення розміру позовних вимог та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача присутній в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні проти позову в яких відповідач зазначає про відсутність підстав щодо стягнення заявленої суми заборгованості та нарахованих не неї інфляційних втрат і трьох процентів річних, оскільки ним належно виконуються умови договору. Наявну заборгованість відповідач готовий погасити після вводу в експлуатацію поставленого позивачем обладнання.

Також, у заперечені проти позову відповідач з посиланням на ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України просить суд застосувати позовну давність у даному спорі в частині вимог про стягнення пені та відмовити з вказаних підстав у задоволенні позову в цій частині вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 23.08.2007р. № 070823 (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов’язався передати у власність відповідача - замовника обладнання для виробництва вікон, в подальшому –обладнання, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити зазначене обладнання на умовах договору (п. 1.1 договору).

Найменування, комплектність, кількість одиниць обладнання вказується в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Ціна договору складає: 611292 грн. (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.5 договору визначені умови оплати відповідачем обладнання, а саме: 50% передплати в розмірі 305646 грн. протягом трьох банківських днів після підписання договору; 50% в розмірі 305646 грн. протягом двох місяців після відвантаження обладнання зі складу позивача щомісячно рівними долями.

Вартість шефмонтажу обладнання і навчання персоналу відповідача роботі на ньому оплачується окремо за фактично виконану роботу силами позивача із умов 150 грн. в час, включаючи ПДВ (п. 2.6 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного взаєморозрахунку сторін (п. 10.4 договору).

На виконання умов договору позивач 27.08.2007р. поставив відповідачу обладнання для виготовлення пластикових вікон на загальну суму 611292 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000446 від 27.08.2007р. на суму 611292 грн., а відповідач на підставі довіреності від 27.08.2007р. вказане обладнання прийняв. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Крім того, позивач на підставі п. 2.6 договору надав відповідачу послуги по монтажу поставленого обладнання на загальну суму 2442,04 грн., про що свідчать акти здачі – прийняття робіт (надання послуг) від 12.09.2007р. № ОУ - 0000055 на суму 1900 грн. та від 14.09.2007р. № ОУ –0000057 на суму 542,04 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Для оплати поставленого відповідачу обладнання та наданих послуг по його монтажу позивач виставив відповідачу рахунки фактури № СФ-0000611 від 27.08.2007р. на суму 611292 грн., № СФ-0000661 на суму 1900 грн. та № СФ-0000673 від 14.09.2007 р. на суму 542,04 грн. (всього виставлено позивачем відповідачу рахунки –фактури на загальну суму 613734,04 грн.).

Відповідач свої зобов’язання щодо здійснення розрахунку за поставлене обладнання та надані послуги по його монтажу виконав частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача суму в розмірі 500646 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача, завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

Отже, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 113088,04 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого обладнання і вартістю наданих послуг по його монтажу (613734,04 грн. –500646 грн. = 113088,04 грн.).

З матеріалів справ вбачається, що позивачем 15.04.2008р. на адресу відповідача була надіслана претензія від 14.04.2008р. № 70 з вимогою здійснити терміново розрахунок за поставлене обладнання та надані послуги по його монтажу. В підтвердження надіслання зазначеної кореспонденції позивач надав до суду повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що повноважена особа відповідача отримала вказану кореспонденцію 18.04.2008р., завірена копія якого залучена до матеріалів справи. Однак, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлене обладнання та надані послуги по його монтажу, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 113088,04 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 113088,04 грн. заборгованості за поставлене обладнання та надані послуги по його монтажу.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення розрахунку за поставлене обладнання та наданні послуги по його монтажу, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати складають 40933,95 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 7068,43 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Разом з тим, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, стягненню підлягають три проценти річних, які нараховані на прострочену суму заборгованості за поставлене обладнання за період з 28.10.2007р. по 14.09.2009р. та прострочену суму заборгованості за надані послуги за період з 23.04.2008р. по 14.09.2009р. в розмірі 7031,98 грн. В решті заявленої до стягнення суми 3% річних суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 113088,04 грн. заборгованості, 40933,95 грн. інфляційних втрат, 7031,98 грн. трьох процентів річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Що стосується заперечень відповідача проти позову в частині стягнення сум основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, які, зокрема, полягають у відсутності підстав щодо їх стягнення, так як ним належно виконуються умови договору то суд не приймає їх до уваги при вирішенні спору, оскільки вони є безпідставними та такими, що спростовуються встановленими обставинами справи та наявними в ній матеріалами.

Посилання відповідача на те, що він правомірно не сплачує наявну заборгованість, оскільки позивач не вві поставлене обладнання в експлуатацію, не приймається судом до уваги, позаяк обов’язок відповідача здійснити розрахунок за поставлене обладнання та надані послуги по його монтажу не стоїть в залежності від вводу обладнання в експлуатацію.

Крім того, позивач на підставі п 6.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення, яка за його розрахунком за період з 28.10.2007р. по 28.04.2008р. складає 13812,25 грн.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У ст. 256 названого кодексу визначено поняття позовної давності, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строк позовної давності у даному спорі в частині вимог про стягнення пені в розмірі 13812,25 грн. сплинув до звернення позивача з позовом, який було подано до господарського суду 21.09.2009 року, що підтверджується штампом канцелярії суду з вх. № 5361 від 21.09.2009р. на позовній заяві, про що відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення, про застосування судом наслідки спливу строку позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 13812,25 грн. задоволенню не підлягають.

Також, позивач просить суд на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача судові витрати –державне мито, витрати на інформаційно –технічного забезпечення судового процесу та послуги адвоката.

В підтвердження понесених судових витрат на адвокатські послуги у розмірі 15000 грн., позивач посилається на договір про надання адвокатських, юридичних та консалтингових послуг від 14.09.2009р. № 41, платіжне доручення № 165 від 15.09.2009р. про оплату юридичних послуг.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським об’єднанням “Національна правова палата”, укладено договір про надання адвокатських, юридичних та консалтингових послуг від 14.09.2009р. № 41, за умовами якого адвокатське об’єднання зобов’язалось надати замовнику –позивачу адвокатські, юридичні та консультативні послуги з питань стягнення наявної заборгованості з Приватного підприємства «Білоцерківбудхолдінг»за договором від 23.08.2007р. № 070823, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно п. 3.1 договору за надані послуги позивач сплачує адвокатському об’єднанню плату у розмірі 15000 грн.

На виконання умов договору адвокатське об’єднання надало позивачу передбачені договором послуги з надання правової допомоги.

За надані послуги товариство сплатило адвокатському об’єднанню 15000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 165 від 15.09.2009р., копія якої залучена до матеріалів справи.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на зазначене, відшкодування витрат зі сплати державного мита, витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд, з урахуванням обставин справи, обмежує розмір відшкодування судових витрат з оплати послуг адвоката до 7500 грн. з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Білоцерківбудхолдінг»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23, код ЄДРПОУ 34019213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-сервісний центр «Фімтек-Україна»(02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 4-В, код ЄДРПОУ 31456176) 113088 (сто тринадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 04 коп. –основного боргу, 40933 (сорок тисяч дев’ятсот тридцять три) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 7031 (сім тисяч триста одна) грн. 98 коп. 3% річних, 1610 (одну тисячу шістсот десять) грн. 53 коп. – витрат по сплаті державного мита, 217 (двісті сімнадцять) грн. 31 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7500 (сім тисяч п’ятсот) грн. витрат на адвокатські послуги.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.