Рішення № 8807105, 11.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2010 р. Справа № 5/204-09          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камрад-Вин», с. Молога, Білгород –Дністровський р-н.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хліб України», с. Стадниця, Тетіївський р-н.

про стягнення 160412,59 грн.

за участю представників:

позивача:Гнатюк Ю.П. –дов. від 01.02.2010р. № 17

відповідача:Завальнюк В.В. –дов. від 16.03.2009р. № 01/03

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Камрад-Вин»(далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хліб України»(далі –відповідач) про стягнення 160412,59 грн., з яких 64000 грн. штрафу за не поставку товару, 54000 грн. штрафу за односторонню необґрунтовану відмову від виконання зобов’язань, 6532,59 грн. 3% річних, 32880 грн. інфляційних втрат та 3000 грн. понесених витрат на відрядження представника.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свої зобов’язань за договором від 29.09.2008р. № 29/09 щодо поставки товару у визначений договором строк та зобов’язань щодо повернення позивачу суми попередньої оплати. За порушення умов договору позивач вимагає сплати передбачених договором штрафів в розмірі заявлених до стягнення сум, а також нарахованих на прострочену суми неповернутої предоплати інфляційних втрат і 3% річних. Крім зазначених вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 3000 грн. збитків у вигляді понесених витрат на відрядження представника.

Під час розгляду справи через загальний відділ господарського суду 22.01.2010р. позивач подав заяву від 12.01.2010р., якою в порядку ст. 22 ГПК України відмовився від позову в частині вимог про стягнення 3000 грн. понесених витрат на відрядження представника.

Враховуючи обставини справи, а також те, що подана позивачем заява в якій позивач відмовився від позову в частині вимог про стягнення 3000 грн. понесених витрат на відрядження представника не суперечить діючому законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ГПК України, господарський суд вважає за можливе її прийняти, а провадження у справі в цій частині припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 64000 грн. штрафу за не поставку товару, 54000 грн. штрафу за односторонню необґрунтовану відмову від повного або часткового виконання взятих на себе зобов’язань, 6532,59 грн. 3% річних та 32880 грн. інфляційних втрат.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вказані позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Відповідач проти позову заперечив, з мотивів викладених в відзиві на позовну заяву, в якому останній, зокрема, зазначає про відсутність його вини у неналежному виконанні умов договору та посилаючись на надмірно великий розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій порівняно із збитками кредитора з огляду на ступінь виконання зобов’язання боржником просить суд відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 29.09.2008р. № 29/09 (далі –договір), відповідно до умов якого відповідач – продавець зобов’язався поставити та передати у власність, а позивач –покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію сою (далі –товар) за кількістю, якістю та найменуванню відповідно до додатку № 1 який є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що товар повинен бути переданий позивачу в повному обсязі в строк до 10.10.2008р.

Згідно додатку № 1 до договору відповідач поставляє сою в кількості 200 тон за ціною 320000 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за товар здійснюються шляхом 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок відповідача протягом трьох банківських днів після підписання договору в сумі 266666,67 грн. відповідно до виставленого рахунку відповідача з точним зазначенням кількості та договірної вартості товару плюс ПДВ 53333,33 грн., всього до сплати 320000 грн.

На виконання умов зазначеного договору позивач 30.09.2008р. перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 100% передоплати товару в сумі 320000 грн., що підтверджується випискою філії ЗАТ «Перший Український Міжнарордний Банк»в м. Одесі № 22 від 30.09.2008р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно із п. 8.1 договору у разі, якщо продавець не поставить товар в обумовлений пунктом 4.1 договору строк він зобов’язаний повернути покупцю суму попередньої оплати уплатив при цьому штраф 20% від суми договору в продовж 7-ми банківських днів с дати вказаної в п. 4.1 договору.

Відповідач свої зобов’язання щодо поставки передбаченої договором сільськогосподарської продукції належним чином не виконав, також в порушення умов договору не повернув суму попередньої оплати, лише перерахував позивачу частину передоплати в загальній сумі 50000 грн. - 19.11.2008р. 20000 грн. і 20.11.2008р. 30000 грн. Решта суми попередньої оплати в розмірі 270000 грн. залишилась відповідачем неповернутою.

Позивачем 11.12.2008р. на адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою повернути суму передоплати в розмірі 270000 грн. Факт надіслання претензії підтверджується чеком «Укрпошти»№ 2313 від 11.12.2008р. завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи. Зазначену претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

В зв’язку з тим, що відповідачем були порушені умови договору позивач звернувся в господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камрад-Вин»про стягнення з нього 270000 грн. заборгованості, яка виникла в зв’язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.05.2009р. у справі № 21/036-09 залишеним без змін Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.07.2009р. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хліб України»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комрад - Вин»- 270000 грн. заборгованості та 2818 грн. судових витрат.

Згідно укладеної між сторонами угоди від 07.08.2009р. вказане судове рішення відповідачем було виконано 08.08.2009р. шляхом передачі позивачу пшениці в кількості 311 тон на суму 272818 грн., про що свідчить двосторонньо підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств акт прийому –передачі від 08.08.2009р., завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо повернення суми попередньої оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати наховані за період з листопада 2008р. по червень 2009р. включно складають 32880 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з 21.10.2008р. по 08.08.2009р. складають 6532,59 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивач на підставі п. 8.1 договору просить суд стягнути з відповідача штраф за не поставку товару в розмірі 20% від суми договору який за розрахунком позивача складає 64000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В Частині 2 ст. 549 ЦК України зазначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Беручи до уваги зазначені норми законодавства та враховуючи порушення відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення поставки товару у строки визначені договором вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 64000 грн. є правомірною.

Проте, суд враховує, що несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо поставки товару була спричинена, зокрема, засухою у червні-серпні 2008р. на посівах ТОВ «Агрофірма «Хліб України» яка пошкодила посіви кукурудзи на зерно на площі 292 га на 30%, соняшнику на площі 295 га на 10%, сої на площі 404 га на 20%, кукурудзи на силос на площі 67 га на 35%, що підтверджується висновком Торгово –промислової палати № 769/05-05 від 20.03.2009р., копія якого залучена до матеріалів справи.

          Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Беручи до уваги те, що неналежне виконання відповідачем свої договірних зобов’язань щодо поставки товару у визначений договором строк сталося, зокрема, в наслідок несприятливих погодних умов що призвели до значної втрати врожаю на полях відповідача, враховуючи майновий стан сторін й інші інтереси сторін, надмірно великий розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій порівняно із збитками кредитора та з огляду на ступінь виконання зобов’язання боржником, суд зменшує штраф заявлений в розмірі 64000 грн. до 32000 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 32880 грн. інфляційних втрат, 6532,59 грн. 3% річних та 32000 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд на підставі п. 8.3 договору стягнути з відповідача штраф за односторонню необґрунтовану відмову від повного або часткового виконання взятих на себе зобов’язань в період дії договору в розмірі 20% від вартості недопоставленого товару на протязі 7 днів після отримання претензії, якій за його розрахунком складає 54000 грн.

Проте, позивач під час розгляду справи не довів необґрунтованої відмови відповідача щодо здійснення своїх зобов’язань за договором та не надав суду доказів, які б підтверджували таку відмову. Навпаки зазначені вище обставини та матеріали справи свідчать про протилежне.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині є недоведеними безпідставними та непідтвердженими належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, в зв’язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 3000 грн. понесених витрат на відрядження представника.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хліб України»(09834, Київська область, Тетіївський р-н., с. Стадниця, вул. Радянська, 1, код ЄДРПОУ 30709843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Камрад-Вин»(67751, Одеська обл., Білгород – Дністровський р-н., с. Молога, вул. Комсомольська, 260, код ЄДРПОУ 32792886) 32880 (тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. інфляційних втрат, 6532 (шість тисяч п’ятсот тридцять дві) грн. 29 коп. 3% річних, 32000 (тридцять дві тисячі) грн. штрафу, 1034 (одну тисячу тридцять чотири) грн. 42 коп. –витрат по сплаті державного мита та 155 (сто п’ятдесят п’ять) грн. 04 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.