Рішення № 8806921, 25.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

25.03.10           Справа № 19/017-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна Технологічна

компанія», м. Вишгород

до Комунального підприємства Київської обласної ради «Будкомплект»,

м. Вишгород

про стягнення 369275,44 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача –Лавринець Т.В. (дов. б/н від 12.02.2010 р .);

від відповідача – не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна Технологічна компанія» (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Будкомплект»(далі –відповідач) про стягнення 369275,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за отриманий на підставі Договору поставки товарів № 067/08-ВМ-08 від 02.08.2008 р., в результаті чого виникла заборгованість у загальній сумі 281798,49 грн., на яку за прострочення платежу нараховані пеня в сумі 28031,21 грн., втрати від інфляції в сумі 48601,87 грн. та 3% річних у сумі 10843,87 грн.

Ухвалою від 12.02.2010 р. суд порушив провадження у справі № 19/017-10 та призначив її розгляд на 09.03.2010 р.

Присутній у судовому засіданні 09.03.2010 р. представник позивача подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача борг у розмірі 271116,96 грн., пеню в розмірі 27204,46 грн., інфляційні втрати в розмірі 47074,74 грн. та 3% річних у розмірі 10488,79 грн. Дана заява обґрунтована тим, що під час підготовки позовної заяви були допущені помилки, у зв’язку з чим здійснено відповідний перерахунок позовних вимог.

Ухвалою від 09.03.2010 р. суд, на підставі ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 25.03.2010 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням витребуваних судом документів.

Представник відповідача в засідання суду вдруге не з’явився, відповідач відзив на позов не надав і не надіслав, ухвалу про порушення провадження у справі від 12.02.2010 р. та ухвалу від 09.03.2010 р. не виконав. Про причини неявки повноважного представника у судове засідання господарський суд не повідомив, проте відповідач належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання.

На підставі ст. 69 ГПК України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, а тому вважає, що, у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна Технологічна компанія»(за договором –постачальник) та комунальним підприємством Київської обласної ради «Будкомплект»(за договором –покупець) 02.08.2008 р. було укладено Договір № 067/08-ВМ-08 поставки товарів, за умовами якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця, а покупець своєчасно оплачувати та прийняти будівельні сипучі матеріали (пісок, щебінь, цемент), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у рахунках-фактури, виходячи з протоколу погодження договірної ціни (п. 1.1.). Поставка товару здійснюється на умовах Франко склад покупця м. Вишгород, «КАРАТ», промислова площадка, 28 (п. 1.2.). Розрахунки за кожну замовлену та поставлену партію товару, здійснюються покупцем протягом семи банківських днів з дати отримання товару (п. 3.1.).

Сторонами також було підписано протокол погодження договірної ціни, що є Додатком № 1 до Договору поставки товарів № 067/08-ВМ-08 від 02.08.2008 р.

На виконання умов договору, позивач у період з 01.08.2008 р. по 24.11.2009 р. за видатковими накладними у кількості 42 шт., копії яких залучені до матеріалів справи, поставив відповідачеві товар на загальну суму 290109,06 грн. Факт одержання товару відповідачем підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБІ № 104114 від 01.08.2008 р., № 104121 від 14.08.2008 р., № 104119 від 13.08.2008 р., № 104123 від 26.08.2008 р., № 104129 від 03.09.2008 р., № 104136 від 01.10.2008 р., № 104141 від 05.11.2008 р. та № 2 від 04.04.2009 р., копії яких також залучені до матеріалів справи. Відповідач за одержаний товар розрахувався частково на суму 18992,10 грн.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На день розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за одержаний товар у сумі 271116,96 грн. Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання пеню в розмірі 27204,46 грн., інфляційних збитків у розмірі 47074,74 грн. та 3% річних у розмірі 10488,78 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно пункту 6.2. договору, у випадку прострочення оплати за замовлену та поставлену партію товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі п’яти відсотків від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок позивача та з урахуванням наведених вище підстав, вважає позовні вимоги в частині стягнення пені обґрунтованими та такими, що підлягають задовольню в розмірі 27204,46 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, розмір яких, за розрахунком позивача, складає 47074,74 грн. –інфляційні втрати та 10488,78 грн. –3 % річних. Отже, позовні вимоги в цій частині теж обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Будкомплект»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Проммайданчик, «КАРАТ»28, код 30160736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна Технологічна компанія»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 17, код 33447231) 271116 (двісті сімдесят одну тисячу сто шістнадцять) грн. 96 коп. –боргу, 27204 (двадцять сім тисяч двісті чотири) грн. 46 коп. –пені, 47074 (сорок сім тисяч сімдесят чотири) грн. 74 коп. –втрат від інфляції, 10488 (десять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 78 коп. –3% річних, 3558 (три тисячі п’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 85 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути на підставі рішення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна Технологічна компанія»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 17, код 33447231) державне мито в сумі 133 (сто тридцять три) грн. 90 коп., перерахованого платіжним дорученням № 73 від 02.02.2010 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи господарського суду Київської області № 19/017-10.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                          

рішення підписано 30.03.2010 р.