Рішення № 8802383, 01.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.04.10 р.                     Справа № 15/5                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект-автоматика” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31301078)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Донспецстрой” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31129063)

про стягнення 120000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сульженко А.В. за довіреністю б/н від 08.12.2009 р.

від відповідача: Хорошилов І.І. за довіреністю № 5 від 05.01.2010 р., Житинська К.О. за довіреністю б/н від 18.02.2010 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.03.2010 р. до 30.03.2010 р., з 30.03.2010 р. до 01.04.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект-автоматика” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Донспецстрой” м. Донецьк про стягнення 120000,00 грн.

Ухвалою суду від 05.01.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/5, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 24.02.2010 р. строк вирішення спору продовжено до 05.04.2010 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2006 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 30 купівлі–продажу щебеню гранітного та відсіву гранітного Куйбишевського гранітного кар’єру.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що після надання заявки покупцем відвантаження продукції здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту виконання покупцем п. 4.2 даного договору по партіям до 530 м3. По партіям продукції понад 530м3 відвантаження здійснюється у відповідності з графіком відвантаження продукції, погодженим сторонами в письмовій формі.

Згідно п. 4.2 договору розрахунки за відвантажену продукцію здійснюються в наступній формі: 100% передоплата за заявлену партію продукції. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 9.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 30.08.2006 р.) він вступив в силу з моменту його підписання та діяв до 31.12.2007 р., а в частині розрахунків до повного виконання зобов’язань.

До спірного договору сторони підписали специфікацію № 1 від 04.08.2006 р., якою передбачили передачу відсіву гранітного в кількості 2880 м3 та щебеню гранітного фр. 10–20 в кількості 1219 м3 загальною вартістю 88274,52 грн. Завірені копії договору, специфікації та додаткових угод до нього додані до позову.

На виконання умов вказаного договору позивачем були перераховані грошові кошти на рахунок відповідача на загальну суму 120000,00 грн. за платіжними дорученнями: № 68 від 31.01.2007 р. на суму 20000,00 грн., № 79 від 06.02.2007 р. на суму 50000,00 грн., № 90 від 12.02.2007 р. на суму 30000,00 грн., № 115 від 21.02.2007 р. на суму 20000,00 грн., завірені копії яких додані до позовної заяви. Оригінали платіжних доручень були надані позивачем для огляду та судом оглянуті в судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 02.02.2010 р. Призначенням платежу у вказаних платіжних дорученнях зазначена передоплата за щебінь згідно договору № 30 від 04.08.2006 р.

Посилаючись на п. 2.4 договору, яким передбачений строк поставки товару протягом 10 робочих днів з моменту виконання покупцем п. 4.2 договору, позивач вважає, що відповідач не виконав свої договірні зобов’язання стосовно передачі товару.

Позивач направив відповідачу лист № 375 від 27.11.2009 р. з вимогою повернути передоплату згідно договору № 30 від 04.08.2006 р. на суму 120000,00 грн. з урахуванням інфляції та 3% річних. Факт направлення даного листа позивачем та отримання його відповідачем підтверджується фіскальними чеками № 5709 від 02.12.2009 р., № 5710 від 02.12.2009 р., повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 03.12.2009 р. представнику відповідача. Завірені копії вказаних документів та оригінал листа містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (не поставив згідно п. 2.4 договору попередньо оплачену продукцію), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив № 06 від 15.02.2010 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірний договір припинив свою дію у зв’язку з закінченням строку, на який він був укладений. На підставі викладеного, відповідач вважає, що зобов’язання здійснити передачу товару за договором купівлі–продажу для нього припинилося. Крім того, відповідач вважає, що позивач не надав до суду доказів пред’явлення відповідачу вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 23.02.2010 р., якою частково змінив позовні вимоги, посилаючись на наступне:

Платіжними дорученнями № 68 від 31.01.2007 р., № 79 від 06.02.2007 р., № 90 від 12.02.2007 р., № 115 від 21.02.2007 р. було перераховано відповідачу загальну суму 120000,00 грн. Пунктом 4.5 договору передбачена загальна сума договору, яка склала 88274,00 грн. Грошові кошти в сумі 31726,00 грн. (120000,00 грн. – 88274,00 грн. = 31726,00 грн.) позивач сплатив відповідачу поза межами договору, тому як сторони не узгоджували асортимент товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість на вказану суму. Таким чином, позивач визначив, що грошові кошти в сумі 88274,00 грн. були перераховані як передоплата згідно договору № 30 від 04.08.2006 р., грошові кошти в сумі 31726,00 грн. були сплачені без достатньої правової підстави.

Відповідач надав до суду письмові заперечення № 16 від 16.03.2010 р. на заяву про уточнення позовних вимог, в яких проти змінених позовних вимог в частині стягнення безпідставно перерахованих грошових коштів в сумі 31726,00 грн. заперечує у зв’язку з відсутністю доказів надсилання позивачем вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України на повернення саме безпідставно набутої суми 31726,00 грн.

Ухвалою від 24.02.2010 р. суд зобов’язував сторін надати письмові пояснення стосовно строку передачі товару (п. 2.4 договору).

На виконання ухвали суду позивач надав до суду письмові пояснення від 17.03.2010 р., відповідач – письмові пояснення від 16.03.2010 р., в яких обидві сторони повідомили про відсутність письмового графіку відвантаження продукції, передбаченого п. 2.4 спірного договору.

Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 16.03.2010 р., в якій посилається на наступні обставини:

Згідно п. 4.5 договору № 30 загальна сума договору складає 88274,00 грн. У цій частині договір № 30 був повністю виконаний позивачем платіжними дорученнями № 453 на 89000 грн., № 37 на 40000 грн., листом № 400 від 21.08.2006 р.

Відповідно до чинного законодавства та умов спірного договору № 30 від 04.08.2006 р. сторони погодили, що графік відвантаження продукції є істотною умовою договору, тому на підставі ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України договір є укладеним тільки після узгодження сторонами в письмовій формі вказаного графіку. Враховуючи відсутність такого графіку, позивач спірний договір № 30 від 04.08.2006 р. вважає неукладеним, у зв’язку з чим між ним та відповідачем не існують правовідносини купівлі–продажу. Таким чином, сума 120000,00 грн. була перерахована відповідачу без достатньої правової підстави, тому позивач повністю змінює підставу позову з договору купівлі–продажу № 30 від 04.08.2006 р. на ст. 1212 ЦК України, якою передбачено повернення безпідставно набутого майна.

Факт направлення вказаної заяви відповідачу підтверджується фіскальними чеками № 1054 від 16.03.2010 р., № 1055 від 16.03.2010 р., оригінали яких містяться в матеріалах справи. Крім того, в судовому засіданні представник позивача вручив копію заяви про уточнення позовних вимог від 16.03.2010 р. представнику відповідача, що підтверджується протоколом судового засідання від 17.03.2010 р.

Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно перерахованої суми.

Договором купівлі–продажу № 30 від 04.08.2006 р. з урахуванням специфікації № 1 передбачено зобов’язання покупця (позивача) здійснити попередню оплату відсіву гранітного в кількості 2880 м3 та щебеню гранітного фр. 10–20 в кількості 1219 м3 загальною вартістю 88274,52 грн., що породжує зобов’язання продавця (відповідача) здійснити передачу вказаного товару в установлений строк.

Згідно ст. 181 ч. 8 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сам здійснив дії на виконання умов договору купівлі–продажу № 30 від 04.08.2006 р. (здійснив попередню оплату товару, вказавши в призначенні платежу за платіжними дорученнями № 68 від 31.01.2007 р. на суму 20000 грн., № 79 від 06.02.2007 р. на суму 50000 грн., № 90 від 12.02.2007 р. на суму 30000 грн. саме передоплату за щебінь згідно договору № 30 від 04.08.2006 р.). У заяві про уточнення позовних вимог від 16.03.2010 р. позивач стверджує про фактичне виконання ним договору № 30 від 04.08.2006 р. ще у серпні 2006 р. шляхом оплати по іншим платіжним дорученням, які не мають прямого відношення до предмету спору у даній справі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що договір № 30 від 04.08.2006 р. є укладеним в розумінні ст. 181 ГК України.

Посилання позивача на те, що договір № 30 від 04.08.2006 р. був виконаний позивачем стосовно предоплати на суму вартості продукції за цим договором, тобто на суму 88274,52 грн., платіжними дорученнями від 04.08.2006 р. № 37 на суму 40000 грн. та № 453 на суму 89000 грн., не приймається судом до уваги у зв’язку з наступним:

1)          у призначенні платежу на цих платіжних дорученнях сам позивач вказує „за гранвідсів (за щебінь) згідно договору 25 від 13.06.06 р.” Такий договір дійсно був укладений між сторонами, що підтверджується завіреною його копією, яка додана до пояснень відповідача від 31.03.2010 р. Завірені копії вказаних платіжних доручень також представлені відповідачем до суду;

2)          відповідач у письмових поясненнях від 31.03.2010 р. заперечує факт отримання ним листа № 400 від 21.08.2006 р., яким нібито позивач повідомляв відповідача про зміну призначення платежу у вказаних платіжних дорученнях з договору 25 від 13.06.2006 р. на договір № 30 від 04.08.2006 р. (завірена копія цього листа додана до пояснень позивача від 29.03.2010 р.). У письмових поясненнях від 01.04.2010 р. позивач повідомляє суд, що не може надати належні докази фактичного направлення ним листа № 400 від 21.08.2006 р. відповідачу, оскільки при проведенні 25.12.2009 р. обшуку правоохоронними органами в офісному приміщенні позивача була вилучена вихідна кореспонденція. Дійсно в п. 12 протоколу обшуку, який в завіреній копії доданий до пояснень, серед інших документів, які виявлені та вилучені працівниками міліції, значаться два записи „вихідна документація Комплект-автом” та „вих. документація”. Але таких записів суд вважає недостатнім для висновку про фактичне існування та знаходження у приміщенні позивача на час обшуку доказів направлення відповідачу саме листа № 400 та вилучення саме цих документів під час обшуку.

За таких обставин позивачем не доведена безпідставність отримання коштів в сумі 88274,52 грн., сплачених у формі попередньої оплати продукції, передбаченої умовами специфікації № 1 до договору № 30 від 04.08.2006 р., за платіжними дорученнями № 68 від 31.01.2007 р. на суму 20000 грн., № 79 від 06.02.2007 р. на суму 50000 грн., № 90 від 12.02.2007 р. на суму 30000 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 88274,52 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Грошові кошти в сумі 31726,00 грн. були сплачені понад загальної вартості товару, встановленої специфікацією до договору. Докази наявності між сторонами будь–якої іншої домовленості щодо здійснення попередньої оплати товару за договором № 30 від 04.08.2006 р. на суму 31726,00 грн. в матеріалах справи відсутні. За таких обставин суд дійшов висновку, що сума 31726,00 грн. була отримана відповідачем без достатньої правової підстави.

Згідно ст. 1212 ч. 1 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказана норма закону застосовується також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

Норми ст. 1212 ЦК України не встановлюють для сторін строк виконання зобов’язання про повернення коштів.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

На думку відповідача вимоги згідно ст. 530 ЦК України на повернення саме безпідставно отриманих коштів позивач не заявляв. Лист № 375 від 27.11.2009 р. був заявлений з вимогою повернути передоплату згідно договору № 30 від 04.08.2006 р. на суму 120000,00 грн. Але у зв’язку з тим, що цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред’явлення кредитором вимоги до боржника, договором була передбачена тільки передоплата на суму 88274,52 грн., вказаний лист позивача містить вимоги повернути отримані кошти на загальну суму 120000,00 грн., з яких фактично частина суми є предоплатою, а інша частина отримана безпідставно, тому відповідач повинен був повернути суму 31726,00 грн. на вимогу позивача (лист № 375 від 27.11.2009 р.) як безпідставно отриману.

Позивач посилається також на п.6 Указу Президента України від 16.03.1995 р. № 227/95 „Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” (чинний станом на теперішній час), який встановлює, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п’ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. На думку суду для даного конкретного випадку у правовідносинах між сторонами строк повернення коштів, встановлений Указом Президента України, неможливо застосовувати, оскільки мова йде не про безумовну помилковість при перерахуванні коштів, коли між платником та отримувачем коштів зовсім не існує правовідносин, які можуть бути підставою такого платежу. В нашому конкретному випадку між сторонами діяв договір та існував обов’язок здійснити предоплату за товар, у призначенні платежу вказані конкретний номер та дата саме цього договору, не відповідає умовам договору тільки розмір предоплати, яку отримав відповідач. Але такі дії платника за договором можливо розцінювати як пропозицію для внесення змін до умов договору стосовно суми предоплати, кількості та вартості товару, які підлягають передачі покупцю. Така пропозиція повинна уточнюватися та розглядатися іншою стороною згідно ст. 188 ч. 3 ГК України у 20-ти денний строк. Як вбачається з матеріалів справи, продавець та покупець будь-які зміни до спірного договору, в тому числі з вказаних питань, не погодили.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що строк виконання грошового зобов’язання для відповідача на повернення коштів в сумі 31726,00 грн. наступив протягом семи днів від дня отримання листа № 375 від 27.11.2009 р., тобто з 04.12.2009 р. (03.12.2009 р. вказаний лист був отриманий відповідачем згідно поштового повідомлення) по 10.12.2009 включно, а вже з 11.12.2009 р. почало витікати прострочення повернення коштів.

Відповідач передбачене нормами ЦК України зобов’язання у повному обсязі та у встановлений строк не виконав, тому позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів в сумі 31726,00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 22; 33-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Донспецстрой” (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, вул. Політбійців, 9/23; фактична адреса: 83114, м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 74/614; код ЄДРПОУ 31129063; рахунок 26005301660625 в філії „Путилівське відділення Промінвестбанку в м. Донецьку”, МФО 334914) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект-автоматика” (юридична адреса: 83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1; код ЄДРПОУ 31301078; рахунок 26004959969039 в філії ЗАТ ПУМБ м. Донецька, МФО 335537) безпідставно отримані кошти в сумі 31726,00 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 317,26 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 62,39 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 88274,52 грн.

У судовому засіданні 01.04.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя