Рішення № 8802340, 23.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.03.10 р.                     Справа № 11/393                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Л.Ф.Чернота

при секретарі судового засідання Руденко Ю.В.

за участю представників:

від позивача: Ромашенко В.І. за довіреністю

від відповідача: Леонов В.Ю. за довіреністю

від третьої особи: не з’явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства «Техно-Сіз» м. Макіївка Донецької області

до відповідача: Державного підприємства «Шахтарськантрацит» м. Шахтарськ Донецької області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство вугільної промисловості України

про стягнення боргу в розмірі 143664,00грн., штрафу в розмірі 17239,68грн., суми інфляційних витрат в розмірі 78102,27грн., 3% річних в розмірі 6652,99грн.

відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву з 15.03.2010р. по 23.03.2010р.

Суть спору:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство «Техно-Сіз» м. Макіївка Донецької області /надалі ТОВ НВКП «Техно-Сіз»/, звернулося до господарського суду з позовом до відповідача, Державного підприємства «Шахтарськантрацит» м. Шахтарськ Донецької області /надалі ДП «Шахтарськантрацит»/ про стягнення боргу в розмірі 143664,00грн., штрафу в розмірі 17239,68грн., суми інфляційних витрат в розмірі 78102,27грн., 3% річних в розмірі 6652,99грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору №02-01/1-259 від 02.11.2006р., копію платіжного доручення № U3608427 від 21.12.2006р., претензію № 070 від 07.04.2009р., претензію б/н від 11.09.2009р., відзив на претензію № 17-10/2-1542 від 05.10.2009р., неналежне виконання відповідачем умов договору та інше.

Відповідач надав відзив № 17-10/11-484 від 22.02.2010р. відповідно до якого позовні вимоги визнавав частково, посилаючись на підстави викладені у відзиві.

Позивач 24.02.2010р. надав заяву щодо розміру боргу та просить стягнути 143664,00грн. Суд розглянув заяву та долучив до матеріалів справи. Також у судовому засіданні 23.03.2010р. наполягав на стягненні штрафу в розмірі 17239,68грн., суми інфляційних витрат в розмірі 78102,27грн., 3% річних в розмірі 6652,99грн.

За ініціативою суду 24.02.2010р. було залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Міністерство вугільної промисловості України.

Міністерство вугільної промисловості України надало лист, про те, що підтримує відзив Державного підприємства «Шахтарськантрацит».

          Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 02.11.2006р. між Міністерством вугільної промисловості України, Державним підприємством «Шахтарськантрацит» - надалі платник та Товариством з обмеженою відповідальністю НВКП «Техно-Сіз» - надалі виконавець, укладений договір № 02-01/1-259 про закупівлю по результатам відкритих торгів, які відбулися 10.10.2006р. /надалі по тексту – Договір/, згідно п. 3.1 якого Виконавець прийняв на себе зобов’язання передати у власність Платника продукцію, а саме: комплекс - аерогазовий інформаційний КАГІ – 1 (один) комплект /надалі Товар/, а Платник зобов’язався прийняти та оплатити товар. Вид, ціна, кількість товару та умови оплати за нього викладені у Специфікації (додаток 1).

Згідно з п. 3.2 Договору загальна вартість товару по договору складає 522000,00грн.

Відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору № 02-01/1-259) вартість комплекту – 522000,00грн.; а оплата за товар здійснюється протягом 20-ти банківських днів з моменту постачання товару.

Згідно п. 8.2.1 договору, платник зобов’язаний прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього договору, а саме відповідно до п. 7.2 договору та специфікації оплата за товар здійснюється протягом 20-ти банківських днів з моменту постачання товару.

Пунктом 13.1 договору передбачено, що договір діє з дати його підписання до 31.12.2006року, або до повного виконання сторонами умов договору.

Договір підписаний сторонами без розбіжностей.

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що надано до позову.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено найменування товару його вартість, порядок поставки, прийняття та порядок оплати товару.

Позивач - виконавець відповідно до погоджених у договорі умов, здійснив поставку товару, який відповідачем – платником по договору прийнятий, що підтверджується актами приймання-передачі обладнання та комплектуючих КАГІ без розбіжностей та зауважень які скріплені печатками.

Відповідно до видаткової накладної № Т-00000050 від 19.12.2006року, довіреності серії ЯМО № 674778 від 18.12.2006року, актів приймання-передачі обладнання та комплектуючих КАГІ представник платника прийняв комплекс – аерогазовий інформаційний КАГІ – 19.12.2006року.

Отже, відповідачем - платником прийнято товар на суму 522 000,00грн., яка обумовлена у договорі.

Разом з тим, як вбачається із наданих сторонами доказів, відповідач свої зобов’язання за договором виконав неналежним чином, за отриманий товар здійснив оплату частково в сумі 378 336,00грн., тому за останнім рахується заборгованість в розмірі 143664,00грн., що підтверджується актом звірки станом на 01.09.09р., який наданий позивачем до матеріалів справи та підписаний обома сторонами без розбіжностей.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилався на те, що позивачем порушено строки позовної давності, та на акт звірки взаємних розрахунків від 01.09.2009р. згідно якого за відповідачем рахується заборгованість в розмірі всього 32160,00грн.

Однак заперечення відповідача з приводу неможливості стягнення боргу по договору № 02-01/1-259 щодо поставки комплексу КАГІ в розмірі 143664,00грн. у зв’язку із порушенням строку позовної давності не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки по-перше в даному акті звірки, який наданий відповідачем визначено борг за іншим договором - № 01/09-08 від 01.09.2008р.,про що повідомив у відзиві; по-друге для даного виду вимог застосовується загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Також, пунктом 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено судом, відповідно до п. 7.2 договору та п. 3. специфікації оплата за товар здійснюється протягом 20-ти банківських днів з моменту постачання товару, товар поставлено 19.12.2006року, отже перебіг позовної давності починається зі спливом 20-ти банківських днів з моменту постачання товару, тобто з 16.01.2007року. Позовна заява надійшла до суду 24.12.2009р.

Виходячи з вищевикладеного, та враховуючи що позивачем здано позовну заяву до установи зв’язку 18.12.2009року, що підтверджується відміткою установи зв’язку на поштовому конверті – долученому до справи, позивач не порушив строку, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 070 від 07.04.2009р., на суму основного боргу в розмірі 143664,00грн., яка відповідачем залишена без уваги.

В подальшому позивач вживав заходів направлених на стягнення вказаного боргу, та надіслав повторно на адресу відповідача претензію б/н від 11.09.2009року з вимогою сплатити борг в розмірі 143664,00грн., штраф, суми інфляційних витрат та 3% річних.

Однак, відповідач залишив вказану претензію без розгляду посилаючись на те, що вона не відповідає вимогам, які ставляться до змісту претензії.

Разом з тим, відповідачем доказів у розумінні ст. ст. 33, 36 ГПК України, щодо оплати боргу в розмірі 143664,00грн. або повернення товару, до матеріалів справи не надано.

Тому, позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 143664,00грн. є обґрунтованими, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути штраф у розмірі 17239,68грн. на підставі п. 10.1 договору, відповідно до якого у разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію згідно п.7.2. договору платник сплачує виконавцю пеню у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежів.

З розрахунку наданого до матеріалів справи вбачається, що штраф нарахований в розмірі облікової ставки Національного банку України. Отже, фактично позивачем нарахована пеня, а не штраф.

Але вимоги про стягнення штрафу в розмірі 17239,68грн. є необґрунтованими, оскільки згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а судом встановлено що від дня коли зобов’язання мало бути виконано минуло більше шести місяців, та іншого строку договором не встановлено.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення штрафу не підлягають задоволенню.

Відносно стягнення інфляційних витрат в розмірі 78102,27грн. та 3% річних в розмірі 6652,99грн., то згідно з положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, за наявності боргу, позивач має право на стягнення з відповідача даного боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем дійсно своєчасно не здійснено оплату наданих послуг, тому позивачем нараховані 3% річних в розмірі 6652,99грн. за період з 09.01.2006р. по 09.09.2009р. (арк. справи 16) та сума інфляційних витрат в розмірі 78102,27грн. за період з січня 2007року по вересень 2009р.

Але, позивачем невірно визначений період нарахування 3% річних та інфляційних.

Тому, з урахуванням розрахунків здійснених судом стягненню підлягають інфляційні за період з лютого 2007р. по серпень 2009р. в розмірі 76998,95грн.

Щодо 3% річних за період з 16.01.2007р. по 09.09.2009р. стягненню підлягають 6652,99грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних в розмірі 1103,32грн.

Господарські витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 257, 261, 525, 526, 599, 615, 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України та на підставі ст.ст.42, 43, 22, 33, 36, 43, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» м. Шахтарськ Донецької області (за адресою: вул. Крупской, 20, м. Шахтарськ Донецької області, 94506; код ЄДРПОУ 32299510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства «Техно-Сіз» м. Макіївка Донецької області (за адресою: 86108, м. Макіївка Донецької області, вул. Ліхачева, 60; код ЄДРПОУ 32087543) борг в розмірі 143664,00грн., суми інфляційних витрат в розмірі 76998,95грн., 3% річних в розмірі 6652,99грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 2356,43грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 218,37грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних в розмірі 1103,32грн.

Відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 17239,68грн.

Видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               

Надруковано 4 примірники

позивачу 1

відповідачу 1

третій особі 1          

у справу № 11/393