Ухвала суду № 88011967, 27.02.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19784/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2020 р. м.Київ

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва Іваніна Ю.В., при секретарі судових засідань Пнюшкову В.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Дьоміна Дениса Сергійовича на повідомлення про підозру від 02.12.2019 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 21.01.2020 у кримінальному провадженні №22019000000000293 від 24.09.2019,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Сибірякова О.О.,

слідчого Мосійчука С.М.,

захисників адвокатів Дьоміна Д.С.,

Сіліної М.Д.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Дьомін Д.С. звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва зі скаргою на повідомлення про підозру від 02.12.2019 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 21.01.2020 у кримінальному провадженні №22019000000000293 від 24.09.2019, в якій посилається на те, що слідчим пред`явлена ОСОБА_1 підозра за ч.1 ст.333 КК України у кримінальному провадженні №22019000000000293 від 24.09.2019 року не ґрунтується на нормах процесуального законодавства, слідством не доведено належними та допустимими доказами факт передачі ОСОБА_1 саме товарів, які підлягають державному експортному контролю, слідством не доведено, що передана документація охоплюються визначенням, зазначеними в позиції ML 22 а Списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному експертному контролю, який є додатком до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, слідством не доведено наявність в діях ОСОБА_1 умислу на вчинення інкримінованого злочину, ОСОБА_1 як фізична особа не є суб`єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.333 КК України, у зв`язку з чим просить слідчого суддю скасувати повідомлення про підозру.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 та його захисники скаргу підтримали з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги, вважаючи її безпідставною та не обґрунтованою, слідчий подав до суду письмові заперечення з додатками, які були приєднані до матеріалів справи.

Вислухавши доводи підозрюваного та його захисників, пояснення прокурора та слідчого, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали у їх сукупності, заперечення та додані до них матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Пунктом 10 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

24.09.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.1 ст.333 КК України (кримінальне провадження №22019000000000293).

02.12.2019 у вказаному кримінальному провадженні слідчим за погодженням з прокурором повідомлено про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.333 КК України.

21.01.2020 у кримінальному провадженні №22019000000000293, слідчим за погодженням з прокурором повідомлено ОСОБА_1 про зміну раніше повідомленої підозри, за ч.1 ст.333 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч.1 ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

За змістом ст.278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України, для вручення повідомлень. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При розгляді даної скарги слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні «К.Г. проти Німеччини», Європейський суд з прав людини зазначає, «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи пред`явлення обвинувачення.

Із огляду на вищезазначене, підозра є певним етапом обвинувачення, оскільки під час підозри висувається припущення про можливе скоєння особою кримінального правопорушення, а відтак має відповідати загальним вимогам, які характеризують зміст обвинувачення, зокрема і вимозі дотримання порядку здійснення повідомлення про підозру. Враховуючи, що підозра є припущенням про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, то існування підозри нерозривно пов`язане із наявністю підозрюваного.

Згідно ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є 1) особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, 2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та 3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Таким чином, аналіз змісту ч.1 ст.42 КПК України дозволяє зробити висновок, що підозра (кримінальне переслідування у формі підозри) починається з моменту, коли особі повідомлено про підозру або ця особа затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

У той же час передумовою наявності обґрунтованості підозри та підстав для застосування запобіжного заходу є здійснення відповідного письмового повідомлення особі про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, яке має бути здійснено належною уповноваженою особою у порядку, передбаченому законом.

Слідчим суддею встановлено, що 02.12.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру уповноваженою особою, 21.01.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, у зазначені дні вручено під особистий підпис ОСОБА_1 , роз`яснені права. Вказані повідомлення відповідають вимогам ст.277 КПК України.

У даному випадку в повідомленні про підозру ОСОБА_1 від 02.12.2019 року, та в повідомлені про зміну раніше повідомленої підозри від 21.01.2020 року, належним чином вказано зміст підозри та правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, оскаржувані повідомлення про підозру викладені згідно ст.277 КПК України.

Крім того, під час вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру та про її зміну, останньому роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.ст.28-29, 55-56, 59, 62-63 Конституції України, ст.42 КПК України, а також вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного. Під час вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 ніяких заперечень та зауважень не виникало.

Таким чином, як матеріалами скарги так і у судовому засіданні підозрюваним та його захисниками не доведено, що повідомлення про підозру є незаконним та необґрунтованим.

Щодо посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.333 КК України, то в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на момент вчинення дій які йому інкримінує слідство, був службовою особою ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», перебував у службовому відрядженні згідно наказу т.в.о. директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» ОСОБА_4 .

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із зазначеного вище, слідчий, прокурор зобов`язані здійснювати повідомлення про підозру належним чином в порядку ст.278 КПК України.

Згідно з п.18 ч.1 ст.3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Статтею 9 КПК України закріплений обов`язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Стаття 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, в порядку, передбаченого КПК України.

Положення ч.2 ст.8 КПК зобов`язують суди, прокуратуру, органи досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі Суд), який діє на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), що стала частиною національного законодавства.

Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб`єктів владних повноважень, тобто втручання суб`єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.

Стаття 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

У відповідності до вимог ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Враховуючи викладене слідчий суддя вважає, що скарга не підлягає до задоволення, оскільки оскаржуване повідомлення про підозру підписане та вручене уповноваженою особою, відповідно до ст.ст.277, 278 КПК України, є законним, вмотивованим та відповідає вимогам ст.277 КПК України, у зв`язку з чим скарга задоволенню не підлягає.

Крім того, не можуть бути підставою для скасування підозри твердження підозрюваного та його захисника про недопустимість доказів, оскільки на початковій стадії розслідування слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні кримінального провадження до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 276-278, 303, 306, 307 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Дьоміна Дениса Сергійовича на повідомлення про підозру від 02.12.2019 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 21.01.2020 у кримінальному провадженні №22019000000000293 від 24.09.2019 - залишити без задоволення.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 09-30 годині 03 березня 2020 року.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду

м.Києва Ю.В. Іваніна