Рішення № 88004823, 27.02.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/18383/18

Провадження № 2/643/430/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2020 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.,

за участю секретаря судового засідання –Насирової М.М.

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про виселення з житлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом, в якому просить виселити ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 , з квартири АДРЕСА_1 , стягнути з відповідачів судовий збір.

В обґрунтування позову зазначено, що 25.05.2012року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15.06.2012року, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення Права вимоги за Кредитним договором №2001/0507/71-017 від 07.05.2007 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Альфа Банк». 07.05.2007 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №2001/0507/71-017, з подальшим внесенням змін та доповнень. Відповідно до умов вищевказаного Кредитного договору, Банк зобов`язався надати боржнику кредит у сумі 44966, 08 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі надавши відповідачу кредит у сумі 44966,08 доларів США. 07.05.2007 року з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором, ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, відповідно до якого останній передав Баку в іпотеку 2-х кімнату квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв.м., житловою площею 26,4 кв.м. Згідно інформаційної довідки з реєстру територіальної громади м.Харкова від 08.06.2018року, за адресою: АДРЕСА_2 (що є предметом іпотеки) зареєстровані: ОСОБА_5 та малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований в зазначеному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки. Відповідно до ч.3 ст.109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.12.2018року було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 06.03.2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08.10.2019 року позовну заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - закрито.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12.11.2019року, ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 08.10.2019року в оскаржуваній частині залишено без змін.

27.02.2020року судом було протокольно ухвалено відмовити АТ «Альфа-Банк» у залишенні позову без розгляду.

Представник позивача АТ «Альфа-банк» - Є.Л. Гречківський в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечували та просили стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 7200,00грн. .

Відповідач ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановлений законом порядок.

Представник третьої особи Служби у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надав до суду клопотання, в якому просить справу розглядати за відсутності представника органу опіки та піклування відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України. Рішення по справі просить прийняти з урахуванням наданого висновку.

Суд заслухавши відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 07.05.2007 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №2001/0507/71-017, з подальшим внесенням змін та доповнень. Відповідно до умов вищевказаного Кредитного договору, Банк надав боржнику кредит у сумі 44966, 08 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

07.05.2007 року з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором, АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, відповідно до якого останній передав Банку в іпотеку 2-х кімнату квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв.м., житловою площею 26,4 кв.м.

Згідно інформаційної довідки з реєстру територіальної громади м.Харкова від 08.06.2018року, за адресою: АДРЕСА_2 (що є предметом іпотеки) зареєстровані: ОСОБА_5 та малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

25.05.2012року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

В свою чергу, 15.06.2012року, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення Права вимоги за Кредитним договором №2001/0507/71-017 від 07.05.2007 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Альфа Банк».

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 13.09.2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2001/0507/71-017 від 07.05.2007року, яка станом на 12.10.2012року становить 385 593,34 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв.м., житловою площею 26,4 кв.м., що належить відповідачу, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3219грн. Вказане рішення набрало законної сили 29.11.2013року.

Як вбачається з висновку Департаменту служб у справах дітей №609 від 24.09.2019року, Департамент служб, діючи як представник органу опіки та піклування, вважає недоцільним виселення неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 27.05.2019року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ушивець О.Ю., 27.05.2019року, квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Крім того, як вбачається з довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 24.10.2019року, у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані особи відсутні.

Згідно з частиною другою статті 39 цього Закону одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки без винесення рішення про виселення мешканців, не позбавляє іпотекодержателя права звернутися з таким позовом окремо.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, в частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.

Згідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, а також враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, викладений у ст. 13 ЦПК України, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, - суд вважає необхідним відмовити АТ «Альфа-Банк» у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених вимог.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Суд, дослідивши надані відповідачем ОСОБА_1 докази на підтвердження понесених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а саме акти прийому-передачі, квитанції про оплату правової допомоги на загальну суму 6839,00грн., виходячи з критерію співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зваживши на ціну позову, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 6839,00грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265,ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» /03150, місто Київ, вул.Велика Васильківська,буд.100/ до ОСОБА_1 / АДРЕСА_3 /, ОСОБА_3 / АДРЕСА_4 /, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради /місто Харків, вул.Чернишевська,55/ про виселення з житлового приміщення- залишити без задоволення.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі – 6839,00грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04.03.2020року.

Суддя - Т.М.Довготько