Рішення № 87958820, 27.02.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа №175/4938/14

Провадження №2-175/1901/14

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Реброва С.О.,

при секретарі Ратушної Л.В.,

за участю:

представника відповідача – Заніної Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Слобожанське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Національний банк України, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа ОСОБА_1 про припинення договору поруки,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 14.08.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 120 290 Швейцарських франків під 34,64 % з кінцевим терміном повернення 14.08.2024 року.

В якості забезпечення виконання позичальником зобов?язань за кредитними договорами, 14.08.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого останній поручився за виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань.

Однак, таких зобов`язань ОСОБА_1 не виконує, у зв`язку з чим, станом на 14.10.2014 року, має заборгованість за договорами на суму 1 215 584 грн. 39 коп., яка складається з 915 584,39 грн. основного боргу та 300 000 грн. пені за невиконання зобов`язань.

Згідно договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 24.02.2012 року ПАТ «ОТП Банк» придбало у ЗАТ «ОТП Банк», право вимоги за кредитним договором, а тому просив стягнути з відповідачів заборгованість у вищевказаному розмірі.

03.06.2015 року та 09.11.2018 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду заперечення проти позову Банку, в яких вказує, що розрахунки позивача, щодо суми заборгованості ОСОБА_1 є помилковими, оскільки квитанції про сплату заборгованості за кредитним договором та розрахунок заборгованості позивача від 13.04.2018 року містять суттєві розбіжності як у датах погашення та і у сумах, що підтверджує наявність помилки позивача. Залишок заборгованості за її розрахунками становить 815 452,01 грн..

02.06.2015 року відповідач ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов, в якому просить визнати припиненим договір поруки №SR-302/283/2007 від 14 серпня 2007 року та відмовити банку в частині позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості та судового збору.

На обґрунтування позову посилалося на те, що кредитор змінив строки виконання зобов`язання, вимагаючи дострокового повернення частини кредиту, пред`явивши до суду позов про стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду з вимогою до поручителя, отже договір поруки є припиненим на підставі правил частини четвертої статті 559 ЦК України.

Представник позивача до суду не з`явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача Васильєвої О.Г. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та згодна тільки на суму 815 452,01 грн.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час слухання справи повідомлявся належним чином.

Представники третіх осіб Національного банку України, Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та третя особа ОСОБА_1 про час слухання справи повідомлялись належним чином, однак в судове засідання не з`явились, без повідомлення причин. До суду від третіх осіб не надходили пояснення щодо позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із ч. 8 ст. 223 ЦПК України днем вручення судової повістки є,зокрема: день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікована Законом України за № 475/97-ВР від 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вислухавши пояснення представника відповідача Васильєвої О.Г, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову з наступних підстав.

Встановлено, що відповідно до кредитного договору №МL-302/283/2007 від 14.08.2007 року відповідач ОСОБА_1 отримала від ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», кредит у розмірі 120 290 Швейцарських франків під 34,64% річних з кінцевим терміном повернення 14.08.2024 року.

Того ж дня між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №SR-302/283/2007, згідно якого останній поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань по даному кредитному договору.

12.08.2011 року додатковим договором №4 до кредитного договору валюту кредиту змінено з Швейцарських франків на гривню.

Однак, взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення сум кредиту ОСОБА_1 не виконала, у зв?язку з чим, станом на 14.10.2014 року має заборгованість: за кредитним договором №МL-302/283/2007 від 14.08.2007 року - у розмірі 1 215 584 грн. 39 коп., що складається з 915 584 грн. 39 коп. заборгованості за кредитом та 300 000 грн. пені.

Згідно договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 24.02.2012 року ПАТ «ОТП Банк» придбало у ЗАТ «ОТП Банк», право вимоги за кредитним договором №МL-302/283/2007 від 14.08.2007 року.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.1049,1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 порушені умови договору та наведені норми матеріального права, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитними договорами є обґрунтованими.

Однак, як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №МL-302/283/2007 від 14.08.2007 року, станом на 26.07.2019 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 903 424,99 грн., а тому, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання заборгованості за кредитним договором, суд відмовляє, оскільки рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.01.2016 року, визнано недійсним пункт 4.1.1. кредитного договору № МL-302/283/2007 від 14.08.2007 року укладений між ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк». Дане рішення набрало законної сили, що не спростовано представником позивача.

Для забезпечення виконання зобов`язань по вказаному кредитному договору 14.08.2007 року було укладено між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_2 договір поруки № SR-302/283/2007.

Відповідно до правочину, останній зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань ОСОБА_1 , що виникли з кредитного договору № МL-302/283/2007 .

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку пред`явлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інших умов виконання основного зобов`язання, то в разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів потрібно обчислювати з моменту настання строку погашення щомісячних зобов`язань згідно з такими умовами, або з моменту настання строку виконання усього зобов`язання в повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на виконання зобов`язання достроково.

Згідно до п. 4.2. договору, порука припиняється лише після виконання боргових зобов`язань в повному обсязі (Т-1, а.с.17), одже, умова договору поруки про його дію до повного виконання зобов`язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що порука припиняється після спливу шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням, оскільки умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 17.11.2014 року, проте боржник ОСОБА_1 припинила внесення платежів щодо погашення кредиту з листопада 2013 року (Т-2,а.с.34), таким чином виникло право пред`явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов`язання боржника щодо повернення кредиту до квітня 2014 року, тобто протягом наступних шести місяців.

Крім того, згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 17.10.2018 у справі №490/5224/14-ц, якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі непред`явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання), інститут позовної давності не застосовується, тому що право кредитора на пред`явлення вимоги до поручителя та обов`язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов`язання припинилися.

Отже, непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення акцесорного зобов`язання, а отже, й обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом з боржником за основним зобов`язанням.

Не приймаються до уваги доводи ОСОБА_1 щодо невірного розрахунку заборгованості за кредитним договором, оскільки жодним належним та допустимим доказом не підтверджені.

Крім того, у відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись ст.ст. ст.76, 81, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 3, 11, 13-16, 526, 527, 530, 554, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Національний банк України, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН. НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 03.06.1997 року) на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №МL-300/2040/2006 від 12.09.2006 року у розмірі 903 424 грн. 99 коп. та 3 654 грн. судового збору, а всього стягнути 907 078,99 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа ОСОБА_1 про припинення договору поруки – задовольнити.

Визнати договір поруки №SR-302/283/2007 від 14.08.2007 року укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступник ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 , з усіма змінами та доповненнями до нього, припиненим.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О.Ребров