Рішення № 87955795, 03.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 року м. Київ № 640/24325/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Моренко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Київ Головного територіального управління юстиції м. Києві провизнання протиправною та скасування постанови державного виконавця

за участю представників сторін:

від позивача: Козінцева Є.В.

від відповідача: не прибув

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 із позовом до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Манасерян Айкуі Арамівни від 15.11.2019 про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню № 51576943.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2020 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.05.2013 Ірпінським міським судом Київської області постановлено рішення по цивільній справі № 2-П-3/12 за позовом ПАТ "Універсал банк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким було вирішено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суму заборгованості по кредитному договору № 013-2008-199 від 08.02.2008 у розмірі 1 878 841,39 грн. 30.10.2019 між ПАТ "Універсал банк" та TOB "Фінансова компанія ІНВЕСТ-КРЕДО" було укладено договір № 135/19 про відступлення прав вимог, відповідно до умов якого був замінений кредитор по кредитному договору № 013-2008-199 від 08.02.2008.

У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язані 30.10.2019, між ПАТ "Універсал банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 013-2008-199-Р від 08.02.2008, якою було розірвано договір поруки № 013-2008-199-Р від 08.02.2008 та припинено всі права та зобов`язання між сторонами. У зв`язку із зазначеним стягувач - ПАТ "Універсал банк" звернувся із заявою до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого листа № 2-П-3-12 від 11.06.2014, виданого Ірпінським міським судом Київської області, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 51576943. 15.11.2019 заступником начальника відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Манасерян Айкуі Арамівною винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ч. 1 п. 1. ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та постанова про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 187 884,14 грн. Позивач зазначив, що стягнення виконавчого збору можливо у випадку реального стягнення грошових коштів з боржника, враховуючи те, що сума боргу була погашена у добровільному порядку, то стягнення виконавчого збору є протиправним.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, матеріали виконавче провадження не надіслав, у зв`язку з чим, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, згідно вимог ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши поясненняпредставника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16.05.2013 по справі №2-п-3/12 позов Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором № 013-2008-199 від 08.02.2008 у розмірі 1 878 841,39 грн.

11.06.2014 Ірпінським міським судом Київської області видано виконавчий лист по справі №2-п-3/12.

06.07.2016 на підставі виконавчого листа №2-п-3/12 від 11.06.2014 головним державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бучком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51576943 та надано строк для самостійної сплати боргу.

03.10.2019 між Акціонерним товариством «Універсал Банк», як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-кредо» , як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги.

Згідно п.1.1. Договору кредитним договором є кредитний договір №013-2008-199 від 08.02.2008 та додаткові угоди між первісним кредитором та боржником.

Боржником є позичальник первісного кредитора, а саме: ОСОБА_2 .

За умовами п. 3.1 Договору первісний кредитор після повної оплати новим кредитором суми, визначеної п. 4.1 Договору передає (відступає) на користь нового кредитора, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника за кредитним договором, за відступлення якого зобов`язується сплатити первісному кредитору суму, визначену п. 4. 1 Договору.

30.10.2019 між Акціонерним товариством «Універсал Банк», як кредитором та громадянкою ОСОБА_1 , як поручителем укладено додаткову угоду №1 до договору № 013-2008-199 від 08.02.2008-р про розірвання договору поруки.

04.11.2019 від Акціонерного товариства «Універсал Банк», як стягувача надійшла заява про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ч. 1 п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

15.11.2019 Заступником начальника відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Манасерян А.А. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

15.11.2019 Заступником начальника відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Манасерян А.А. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 187 884, 14 грн.

Позивач, вважаючи, що ним вчинено всі дії для добровільного виконання рішення суду, а постанову про стягнення виконавчого збору протиправною, звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою ст.5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст.3 Закону № 1404-VIII визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Крім того, системний аналіз положень статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави вважати, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення; вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Аналогічний висновок, викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 15.02. 2018 по справі №910/1587/13.

Статтею 40 Закону 1404-VIII передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. (ч. 4 ст. 42 Закону 1404-VIII).

Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 №1302/29432 (далі - Інструкція), визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.

Згідно з вимогами розділу VІ Інструкції постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п. 1 - 4, 6, 7 і 9 ч. 1 ст. 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 Закону.

Тобто, виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження згідно ст.39 Закону в розмірі 10 % від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З вищевказаного вбачається, що виконавчий збір за своєю суттю є штрафною санкцією, яка застосовується до боржників за невиконання в добровільному порядку вимог виконавчих документів та як наслідок вчинення органом Державної виконавчої служби примусового виконання рішення.

Так, заходами примусового виконання рішень у розумінні ст. 10 Закону № 1404-VIII є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Таким чином, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду по справі № 320/3570/16-ц від 19.02.2019

З наявних матеріалів справи, не вбачається, що державним виконавцем були здійснені заходи, передбачені ст. 10 Закону № 1404-VIII . Крім того, державним виконавцем на вимогу суду не було надано ані матеріалів виконавчого провадження № 51576943, ні відзиву.

Таким чином, суд дійшов висновку, що виконавцем не вчинено дій спрямованих на примусове виконання рішення суду, а відтак постанова про стягнення збору виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2,5, 9, 14, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Манасерян Айкуі Арамівни від 15.11.2019 ВП № 51576943 про стягнення виконавчого збору.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (04212, м. Київ, вул. М. Тимошенка, 2-Д, код ЄДРПОУ 35018577) понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1878 (тисяча вісімсот сімдесят вісім) грн. 90 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя А.С. Мазур