Рішення № 87932328, 06.02.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/686/19

провадження 2/216/790/20

РІШЕННЯ

іменем України

06 лютого 2020 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

за участю:

секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в приміщенні місцевого суду, в м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

встановив:

04 лютого 2019 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що у липні 1977 року, на підставі обмінного ордеру, чоловік позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , отримав житлову квартиру АДРЕСА_1 . У грудні 2018 року ОСОБА_4 , помер та був знятий з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю. Позивачі є наймачами вищезазначеної квартири та згідно до довідки Криворізької об`єднаної міської довідково-інформаційної служби "Нова-Ком" у квартирі, станом на 22.01.2019, зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Відповідач ОСОБА_3 , є донькою позивача ОСОБА_1 , та тривалий час не проживає у даній квартирі, не оплачує комунальних платежів, оскільки виїхала до Росії на постійне місце проживання. Таким чином, відповідач не проживає у вказаній квартирі, її особистих речей у квартирі не має. Реєстрація відповідача у квартири порушує права інших мешканців квартири як наймачів, оскільки при нарахуванні комунальних платежів за послугами, що надаються, розрахунок здійснюється у кількості осіб, які зареєстровані у житловому приміщенні, що матеріально обтяжує, так як потребує додаткових витрат. Також факт реєстрації відповідача перешкоджає в реалізації права вільного розпорядження та володіння майном, що гарантовано Конституцією України. Враховуючи викладене, позивачі просять визнати відповідача ОСОБА_3 такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням, що є підставою для зняття її з реєстраційного обліку.

26 червня 2019 року на підставі ухвали суду з метою виконання вимог частини 1 статті 189 Цивільного процесуального кодексу України розпочато підготовче провадження у справі, розгляд якої здійснюється у загальному порядку.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, її представником, адвокатом Котар С.В. надано заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності та відсутності ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Позивач ОСОБА_2 надала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 надала заяву про визнання позовних вимог, просила розглянути справу за її відсутності.

Представник, третьої особи у судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просила розгляд справи проводити за його відсутності та винести законне рішення за умови доведеності усіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 3 статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 08 липня 1977 року, на підставі обмінного ордеру, чоловік позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , отримав житлову квартиру АДРЕСА_1 . (а.с. 9) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , помер та був знятий з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю.(а.с. 10-11) Позивачі є наймачами вищезазначеної квартири та згідно до довідки Криворізької об`єднаної міської довідково-інформаційної служби "Нова-Ком" у квартирі, станом на 22.01.2019, зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 12) Відповідно до акту обстеження квартири у житловому приміщенні по фактуу проживання, складеного зі слів сусідів ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_3 ), посвідченим майстром (технік) дільниці ТОВ "Дивобуд" Коротенко Ю.С. та затвердженим директором ТОВ "Дивобуд" Рудником Л.Б. від 31.01.2019, гр. ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_4 фактично не проживає з грудня 2009 року. (а.с. 13). Відповідач ОСОБА_3 , є донькою позивача ОСОБА_1 , та тривалий час не проживає у даній квартирі, не оплачує комунальних платежів, оскільки виїхала до Росії на постійне місце проживання, у квітні 2002 року уклала шлюб з громадянином Росії ОСОБА_10 (а.с. 14).

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.(ст. 72 ЖК УРСР)

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 595/1271/16-ц висловлено правову позицію щодо застосування ст. 391 ЦК України, зокрема, право членів сім`ї власника будинку користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є, і з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї. Факт реєстрації відповідача в будинку за умови відсутності для того передбачених законом підстав є сам по собі достатнім доказом того, що такі перешкоди чиняться, оскільки унеможливлює користування та розпорядження власником належним йому майном на власний розсуд.

З врахуванням встановлених обставин у справі та положень згаданих норм права, зокрема ст. 391 ЦК України, суд вважає, що реєстрація у житлову приміщенні відповідача ОСОБА_3 за відсутності для того передбачених законом підстав, позбавляє сім`ю позивачів спокійного життя, є перешкодою у користуванні позивачами зазначеною квартирою.

Так, як відповідач порушує права позивачів, позов про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.

Разом з цим, суд зазначає, що зняття з реєстрації відповідача ОСОБА_3 не потребує судового захисту, так як є похідним від задоволення судом вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та є підставою для зняття відповідача з реєстрації. Даний висновок ґрунтується на положеннях п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, де серед підстав зняття з реєстрації місця проживання особи є наявність рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, та становить 768,40 грн.

Отже, з урахуванням наведеного з відповідача на користь позивачів підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 200, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 316, 319, 321, 383, 391, 406 ЦК України, ст. 71,72, 150, 156 ЖК УРСР, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням (квартирою), за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , судові витрати по справі, у вигляді судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4

- відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Кривого Рогу, РНОКПП: НОМЕР_1 ;

- третя особа: відділ реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 04052560, місце знаходження: м. Кривий Ріг, вул. Староярмаркова, 44.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О.Кузнецов