Рішення № 87925873, 02.03.2020, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/3397/17

Провадження № 2/362/113/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Марчука О.Л.,

при секретарі - Лущик Т.М.,

за участю представника позивача - Остроуха М.В.,

представників відповідачів - Петрової О.О., Лошкарьова Ф.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Андамар» до ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування вимог якого зазначив, що за участю належного йому автомобіля і автомобіля під керуванням відповідача ОСОБА_1 , який належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , із яким водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах, відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний йому автомобіль. Постановою уповноваженого органу відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки, транспортний засіб було застраховано і виплачено відповідне страхове відшкодування в межах суми відповідальності, посилаючись на відповідні норми матеріального права, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 франшизу в сумі 510 гривень та із відповідача ФОП ОСОБА_2 - 228 193 гривні 37 копійок різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги заяви та просив задовольнити позов з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив щодо вимог до його довірителя, посилаючись на те, що пошкоджений транспортний засіб було оглянуто без участі іншого учасника ДТП, внаслідок чого даний доказ не є належним і його безпідставно було використано при проведенні експертного дослідження.

Представник відповідача ФОП ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила щодо вимог до її довірителя, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із вказаною фізичною особою-підприємцем.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув; третя особа надала суду пояснення на позов та просила розглянути справу у відсутності її представника.

Вислухавши вступне слово учасників процесу та дослідивши письмові докази по справі в повному обсязі, суд встановив наступні обставини.

Постановою судді Васильківського міскрайонного суду Київської області Лебідь-Гавенко Г.М. від 03 листопада 2016 року у справі про адміністративне правопорушення № 362/3690/16-п встановлено, що 17 липня 2016 року, приблизно о 01 годині 33 хвилин на автодорозі Київ - Одеса (40 кілометр + 800 метрів) ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault», державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки «SCHMITZ S01», державний номерний знак НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам руху та зіткнувся з автомобілем марки «Renault», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок чого автомобілі та напівпричепи отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки, чим порушив вимоги п. 10.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Вказаною постановою встановлено і повністю доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (т.с. 1, а. с. 4, 5).

Нормою частини 4 статті 61 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України, передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Нормою частини 1 статті 1166 ЦК України, передбачено, що шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Норма пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Натомість, під час розгляду справи в судовому засіданні представником позивача не доведено суду той факт, що відповідач ОСОБА_1 , станом на момент ДТП, дійсно перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 і був його працівником.

Доводи представника позивача про доведеність вказаного факту змістом письмових пояснень ОСОБА_1 , протоколом про адміністративне правопорушення і постановою судді Васильківського міскрайонного суду Київської області Лебідь-Гавенко Г.М. від 03 листопада 2016 року, суд не приймає до уваги та оцінює їх критично, оскільки, відповідно до норм статей параграфу 1 глави 5 розділу 1 ЦПК України, зазначені документи, не є належними і достовірними доказами того, що відповідач ОСОБА_1 , станом на момент ДТП, дійсно перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 і був його працівником.

Тобто, в супереч наведеним положенням цивільного процесуального закону, позивач не довів суду факт на який посилається, як на підставу своїх вимог.

Отже, у зв`язку із відсутністю у суду достовірних, належних, допустимих і беззаперечних даних про обставини трудових відносин відповідачів на момент ДТП, позовні вимоги до відповідача ФОП ОСОБА_2 , суд вважає безпідставними і необґрунтованими.

При цьому, позивач не заявляє вимог про відшкодування завданої шкоди з відповідача ОСОБА_1 , а сума франшизи, яку просить стягнути позивач з останнього, не є матеріальною шкодою, що завдана ним внаслідок ДТП.

Таким чином, відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, відсутні правові підстави для стягнення завданої матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_1 , оскільки позивач не заявляє до нього таких вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 1166, 1172, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст. 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 61, 76 - 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволення позовної заяви Приватного підприємства «Андамар» до ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий

Дата складення повного судового рішення - 02 березня 2020 року.