Рішення № 87891477, 28.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року Справа № 160/12793/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 15), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829), про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 15), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 14.03.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Олегівною у виконавчому провадженні № 58522253 при примусовому виконанні виконавчого напису №2519, виданого 31.01.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.

- визнати протиправною та скасувати постанову від 04.03.2019 року про відкриття виконавчого провадження, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Олегівною у виконавчому провадженні №58522253 при примусовому виконанні виконавчого напису №2519, виданого 31.01.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно законодавства про виконавче провадження виконавець звернув стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника. Місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Вольф Т.Л. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні №58522253 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.

На думку позивача, оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року позовна заява залишена без руху та надано строк на усунення недоліків.

На виконання умов ухвали суду від 19.12.2019 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Судове засідання призначено на 28.02.2020 року.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року на адресу суду від відповідача 28 лютого 2020 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що до відповідача надійшов виконавчий документ, у якому зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з пред`явленням не за місцем виконання.

Від стягувача – АТ «Перший Український міжнародний банк» надійшла заява про примусове виконання рішення, де у прохальній частині стягувач зазначав про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування), тому дії приватного виконавця щодо винесення оскаржуваних постанов є правомірними та законними.

У задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 205, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту.

Відповідно до наданих копій довідок про доходи за 2018 та 2019 роки і відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, ОСОБА_1 отримує пенсію від головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, інших доходів не має.

На примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни перебуває виконавче провадження №58522253 у відношенні боржника ОСОБА_1 .

Вказане виконавче провадження відкрите на підставі заяви акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про примусове виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., за №2519 від 31.01.2019 року про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 20455,30 грн.

14.03.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною у межах виконавчого провадження №58522253 винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою постановлено звернути стягнення на доходи боржника - ОСОБА_1 , у розмірі основної суми боргу в сумі 20 455,30 грн., основної винагороди приватного виконавця в сумі 2045,53 грн., у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу.

Не погоджуючись з винесеними постановами, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Перевіряючи правомірність дій приватного виконавця стосовно винесення постанов у ВП №58522253, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону№1403-VІІІ передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 3, б статті 25 Закону №1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1403-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону№1403-VІІІ право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, зі змісту наведеної норми частини другої статті 24 Закону №1403-VIII слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1404-VІІІ виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною п`ятою статті 24 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404-VІІІ.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26 Закону №1404-УІІІЇ.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (частина сьома статті 26 Закону №1404-УІШ.

За приписами статті 68 Закону №1404-УІІІ стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру приватних виконавців приватний виконавець Вольф Тетяна Леонідівна здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Отже, місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Вольф Т.Л. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні №58522253 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП №58522253, та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна - грошових кошів - пенсії, які виплачуються ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (м.Дніпро).

Місце проживання (перебування) боржника (м.Кривий Ріг) та місце знаходження майна боржника - пенсія (м.Дніпро) не підпадають під виконавчий округ, на території якого приватний виконавець Вольф Т.Л. здійснює свою діяльність та відомості, щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Також, в постанові від 14.03.2019 року відсутні будь-які посилання про наявність у боржника іншого майна, місцезнаходження якого підпадає під виконавчий округ приватного виконавця.

Суд вважає, що постанова від 04.03.2019 року ВП №59401401 про відкриття виконавчого провадження та постанова від 14.03.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, прийняті відповідачем з порушенням приписів Закону №1404-VІІІ, оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 15), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829), про визнання протиправною та скасування постанови - задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 14.03.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Олегівною у виконавчому провадженні № 58522253 при примусовому виконанні виконавчого напису №2519, виданого 31.01.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 04.03.2019 року про відкриття виконавчого провадження, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Олегівною у виконавчому провадженні №58522253 при примусовому виконанні виконавчого напису №2519, виданого 31.01.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук