Рішення № 8787692, 29.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.03.10 р.                     Справа № 9/28                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА”, м.Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „МАРІУПОЛЬ-СІТІ ТА КО” м.Маріуполь

про стягнення 2021грн.88коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Дем’янюк Є.В. – представник (за довіреністю б/н від 03.09.2009р.);

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА”, м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „МАРІУПОЛЬ-СІТІ ТА КО” м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 2021грн.88коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1432грн.00коп., пені в розмірі 342грн.02коп., 3% річних в розмірі 45грн.75коп. та інфляційних витрат в розмірі 202грн.12коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №116/Маr від 29.03.2008р., видаткові накладні №121919118 від 19.11.2008р., №121728118 від 28.11.2008р., №175726118 від 26.11.2008р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 28.01.2010р., 24.02.2010р., 18.03.2010р. заявлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, у судове засідання не з`явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5047484 Товариство з обмеженою відповідальністю „МАРІУПОЛЬ-СІТІ ТА КО” м.Маріуполь станом на 05.02.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

29.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА”, м.Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „МАРІУПОЛЬ-СІТІ ТА КО” м.Маріуполь укладений договір поставки №116/Маr від 29.03.2008р., відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується передавати у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов`язується приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору (п.2.1 договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008р., а у частині не виконаних зобов`язань – до їх повного виконання.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №116/Маr від 29.03.2008р.

Відповідно до п.2.2 договору, поставка партії товару на склад покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовлені) здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2000). Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної (п.2.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 1038грн.13коп., що підтверджується видатковими накладними №121919118 від 19.11.2008р., №121728118 від 28.11.2008р., №175726118 від 26.11.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 28.01.2010р., 24.02.2010р., 18.03.2010р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів та печаток на видаткових накладних №121919118 від 19.11.2008р., №121728118 від 28.11.2008р., №175726118 від 26.11.2008р. та щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за вказаними накладними. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення або заперечення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних №121919118 від 19.11.2008р., №121728118 від 28.11.2008р., №175726118 від 26.11.2008р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначеній накладних та печаткою підприємства, а отже прийнята відповідачем без заперечень.

Належність зазначених накладних до предмету спору перевірена судом.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня її поставки, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання постачальником усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам.

Оскільки заперечень відповідача щодо неотримання документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам суду не надано, суд вважає, що товар отриманий відповідачем без заперечень, що підтверджує факт поставки, а отже моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції є сплив 14-ти календарних днів з дня її поставки.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманої продукції за кожною окремою накладною є:

За видатковою накладною №121919118 від 19.11.2008р. – 03.12.2008р.;

За видатковою накладною №175726118 від 26.11.2008р. – 10.12.2008р.;

За видатковою накладною №121728118 від 28.11.2008р. – 12.12.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимогам договору та закону, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1038грн.13коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1038грн.13коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 1038грн.13коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА”, м.Дніпропетровськ в частині стягнення заборгованості в розмірі 1038грн.13коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, у позовній заяві позивачем зазначено, що сума основного боргу відповідача на момент звернення до суду становить 1432грн.00коп.

Втім, вказані посилання позивача судом не приймаються з огляду на наступне:

Як зазначено вище, за приписом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалою від 18.03.2010р. зобов`язав позивача надати письмові пояснення з зазначенням накладних, за якими існує заборгованість.

Наразі, надані позивачем до матеріалів справи документи підтверджують факт здійснення поставки продукції на суму 1038грн.13коп.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 393гнрн.87коп. підлягають залишенню без задоволення як необґрунтовані та недоведені належними та доказами.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача пені в розмірі 342грн.02коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що в разі порушення покупцем строків, визначених п.4.2 договору, покупець сплачує постачальникові неустойку в розмірі чинної подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовились про те, що неустойка за порушення покупцем строків, вказаних в п.4.2 договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов`язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 342грн.02коп. за період прострочення з 04.12.2008р. по 25.12.2009р. (з урахуванням кожної накладної).

Судом арифметично перевірений наданий позивачем розрахунок пені в сумі 342грн.02коп. та встановлено, що належний до стягнення розмір пені за вказаний період прострочення становить 244грн.03коп.

У зв”язку з зазначеним, враховуючи підстави часткового задоволення суми основного боргу, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 342грн.02коп. підлягають частковому задоволенню на суму 244грн.03коп.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 45грн.75коп. та інфляційних витрат в розмірі 202грн.12коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 45грн.75коп. та інфляційні витрати - 202грн.12коп. за період прострочення з 04.12.2008р. по 25.12.2009р. (з урахуванням кожної накладної).

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача з урахуванням зазначеної вище суми основного боргу, судом встановлено, що належна до стягнення сума 3% річних становить 32грн.37коп. та інфляційних витрат - 152грн.61коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 45грн.75коп. та інфляційних витрат в розмірі 202грн.12коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 32грн.37коп. та 152грн.61коп. відповідно.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА”, м.Дніпропетровськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „МАРІУПОЛЬ-СІТІ ТА КО” м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 2021грн.88коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1432грн.00коп., пені в розмірі 342грн.02коп., 3% річних в розмірі 45грн.75коп. та інфляційних витрат в розмірі 202грн.12коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МАРІУПОЛЬ-СІТІ ТА КО” (за адресою: площа Машинобудівельників, 1, м.Маріуполь, 87535; фактична адреса: проспект Нахімова, 7, м.Маріуполь, 87510; код ЄДРПОУ 35312979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА” (за адресою: вул.Собінова, 1, м. Дніпропетровськ, 49083, код ЄДРПОУ 32232867) суму основного боргу в розмірі 1038грн.13коп., пеню в розмірі 244грн.03коп., 3% річних в розмірі 32грн.37коп. та інфляційні витрати в розмірі 152грн.61коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 74грн.01коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 171грн.25коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 29.03.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя