Рішення № 8787698, 29.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.03.10 р. Справа № 9/27

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА”, м.Дніпропетровськ

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк

про стягнення 8679грн.92коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 представник (за довіреністю б/н від 03.09.2009р.);

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА”, м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 8679грн.92коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 7114грн.30коп., пені в розмірі 1069грн.94коп., 3% річних в розмірі 148грн.62коп. та інфляційних витрат в розмірі 347грн.06коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №217/Дн від 20.01.2009р., видаткові накладні №75924029 від 24.02.2009р., №77927029 від 27.02.2009р., №75903039 від 03.03.2009р., №75119039 від 19.03.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 28.01.2010р., 24.02.2010р. заявлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, у судове засідання не з`явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5042929 Фізична особа підприємець ОСОБА_2, м.Донецьк станом на 05.02.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як фізична особа-підприємець.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

20.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА”, м.Дніпропетровськ та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, м.Донецьк укладений договір поставки №217/Дн від 20.01.2009р., відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується передавати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов`язується приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору (п.2.1 договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 28.02.2010р., а у частині не виконаних зобов`язань до їх повного виконання.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №217/Дн від 20.01.2009р.

Відповідно до п.2.2 договору, поставка партії товару на склад покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовлені) здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2000). Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної (п.2.3 договору).

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на суму 8205грн.53коп., що підтверджується видатковими накладними №75924029 від 24.02.2009р., №77927029 від 27.02.2009р., №75903039 від 03.03.2009р., №75119039 від 19.03.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 28.01.2010р., 24.02.2010р. зобовязав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів та печаток на видаткових накладних №75924029 від 24.02.2009р., №77927029 від 27.02.2009р., №75903039 від 03.03.2009р., №75119039 від 19.03.2009р. та щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за вказаними накладними. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення або заперечення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних №75924029 від 24.02.2009р., №77927029 від 27.02.2009р., №75903039 від 03.03.2009р., №75119039 від 19.03.2009р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначеній накладних, а отже прийнята відповідачем без заперечень.

Належність зазначених накладних до предмету спору перевірена судом.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня її поставки, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання постачальником усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам.

Оскільки заперечень відповідача щодо неотримання документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам суду не надано, суд вважає, що товар отриманий відповідачем без заперечень, що підтверджує факт поставки, а отже моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції є сплив 14-ти календарних днів з дня її поставки.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманої продукції за кожною окремою накладною є:

За видатковою накладною №75924029 від 24.02.2009р. 10.03.2009р.;

За видатковою накладною №77927029 від 27.02.2009р. 13.03.2009р.;

За видатковою накладною №75903039 від 03.03.2009р. 17.03.2009р.;

За видатковою накладною №75119039 від 19.03.2009р. 02.04.2009р.

За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманої продукції на загальну суму 1091грн.23коп. Однак, як зазначено позивачем, всупереч вимогам договору та закону, відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви за останнім утворилась заборгованість в розмірі 7114грн.30коп.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом від 31.10.2009р., який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств (копія акту залучена до матеріалів справи).

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Зобовязанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 7114грн.30коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 7114грн.30коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА”, м.Дніпропетровськ в частині стягнення заборгованості в розмірі 7114грн.30коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача пені в розмірі 1069грн.94коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобовязань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що в разі порушення покупцем строків, визначених п.4.2 договору, покупець сплачує постачальникові неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовились про те, що неустойка за порушення покупцем строків, вказаних в п.4.2 договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов`язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 1069грн.94коп. за період прострочення з 06.04.2009р. по 25.12.2009р.

Судом арифметично перевірений наданий позивачем розрахунок пені в сумі 1069грн.94коп. та встановлено, що його розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв”язку з чим, з огляду на прострочення оплати товару, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 148грн.62коп. та інфляційних витрат в розмірі 347грн.06коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 148грн.62коп. та інфляційні витрати - 347грн.06коп. (за період прострочення з 06.04.2009р. по 25.12.2009р.).

Перевіривши арифметичний розрахунок суми 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає, що їх розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 148грн.62коп. та інфляційних витрат в розмірі 347грн.06коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА”, м.Дніпропетровськ до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 8679грн.92коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 7114грн.30коп., пені в розмірі 1069грн.94коп., 3% річних в розмірі 148грн.62коп. та інфляційних витрат в розмірі 347грн.06коп. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (за адресою: АДРЕСА_1, 83045, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА” (за адресою: вул.Собінова, 1, м. Дніпропетровськ, 49083, код ЄДРПОУ 32232867) суму основного боргу в розмірі 7114грн.30коп., пеню в розмірі 1069грн.94коп., 3% річних в розмірі 148грн.62коп. та інфляційні витрати в розмірі 347грн.06коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 29.03.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя