Ухвала суду № 87875908, 27.02.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5493/19

1-кп/206/55/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.,

за участю секретаря Бубісь А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро клопотання потерпілого ОСОБА_1 про накладення арешту на майно яке належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_2 по кримінальному провадженню під № 42019042630000072 від 18.04.2019 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Соболя А.А.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисників-адвокатів Татарка О.О., Мороза Є.В.

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшли матеріали за обвинувальним актом у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому заявив клопотання про накладенння арешту на майно яке належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_2 у вказаному кримінальному провадженню. В обґрунтування клопотання зазначив, що ним на досудовому розслідуванні було подану позовну заяву від 28.08.2019 до Самарського районного суду через слідчого СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Проскурнікова С.А. в якій він просив суд стягнути з підозрюваного ( обвинуваченого) ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 6845 гривень та моральну шкоду в розмірі 600 000 гривень, крім того понесені судові витрати у сумі 3150 гривень. Але слідчим не було вжито заходів для забезпечення вказаного цивільного позову шляхом накладення арешту на майно на досудовому розслідуванні, а відтак вважав за необхідне вжити всіх можливих заходів для збереження майна, що належить обвинуваченому ОСОБА_2 на праві власності так як вказане майно в повній мірі може забезпечити виконання рішення про стягнення завданої шкоди.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання потерпілого ОСОБА_1 в судовому заявив клопотання про накладення арешту на майно яке належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_2 у вказаному кримінальному провадженню.

Захисники-адвокати Татарко О.О. та Мороз Є.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання потерпілого, посилаючись на те що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, оскільки на теперішній час обвинувального вироку відносно ОСОБА_2 не ухвалено, а відтак вину у вказаному кримінальному провадження не встановлено, також зазначили що право власності на майно ОСОБА_2 на яке посилається в клопотанні потерпілий в законному порядку, не було встановлено, а тому вважали що вказане клопотання є необґрунтованим та безпідставним, та за цих підстав не підлягає задоволенню.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позицію захисників-адвокатів Татарко О.О. та Мороз Є.В.

Суд, вивчивши клопотання потерпілого ОСОБА_1 , заслухавши думку учасників судового процесу, та дослідивши матеріали кримінального провадження дійшов до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим кодексом порядку. Завданням арешту майна у розумінні частини 2 статті 170 КПК України є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, повинен врахувати достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні потерпілого, який звертається з проханням про арешт майна, оскільки, згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК України, встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в своєму клопотанні, не навів наявність обґрунтованих ризиків щодо можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна обвинуваченим ОСОБА_2 .

Крім того, санкція частини першої статті 121 КК України за якою обвинувачується ОСОБА_2 не передбачає додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Разом з тим, суд, зазначає, що потерпілий ОСОБА_1 не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про арешт майна обвинуваченого ОСОБА_2 , якщо будуть наявні ризики щодо можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна обвинуваченим ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, суд, вважає, що клопотання потерпілого ОСОБА_1 про накладення арешту на майно яке належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_2 по кримінальному провадженню під № 42019042630000072 від 18.04.2019 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 131, 132, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 про накладення арешту на майно яке належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_2 , по кримінальному провадженню під № 42019042630000072 від 18.04.2019 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Поштаренко