Рішення № 87860460, 30.01.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 р. Справа № 480/4311/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Лазун Н.С.,

представника відповідача та третьої особи - Петрова Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради в особі Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги, третя особа на стороні відповідача: Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

25.10.2019 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який вона особисто та її представник підтримали в судовому засіданні, мотивуючи вимоги тим, що є інвалідом 2 групи, зареєстрована та проживає у квартирі за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 4 АДРЕСА_2 . В квартирі також зареєстровані, але не проживають син, донька та зять. Не маючи змоги оплачувати комунальні послуги у повному обсязі, 30.08.2018 звернулась до третьої особи з заявою про призначення субсидії. Повідомила, що потребує окремого рішення Комісії щодо призначення субсидії виходячи з кількості осіб, що фактично проживають у квартирі. При поданні документів заповнила декларацію про доходи у якій зазначила усі відомі дані, у тому числі і персональні, щодо зареєстрованих у квартирі осіб. Відповідачем документи були прийняті, але ніякого рішення про призначення чи відмову у призначенні субсидії не отримала.

У зв`язку з цим 25.10.2018 повторно звернулась до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради з заявою про призначення житлової субсидії, врахувавши, що з початком опалювального сезону рахунки за комунальні послуги збільшилися.

У грудні 2018 отримала відповідь з якої дізналася про відмову у задоволенні заяв. У призначенні житлової субсидії за заявою від 30.08.2018 відмовлено через те, що не було зазначено відомостей про доходи зятя ОСОБА_3 . На розгляд Комісії заява не передавалась. У призначенні житлової субсидії за заявою від 25.10.2018 відмовлено у зв`язку з тим, що у декларації про доходи не зазначено персональних даних зятя та невістки ОСОБА_4 , яка у квартирі не зареєстрована та не проживає. Друга заява відповідачем також на розгляд Комісії не передавалась.

Не погодившись із такою відмовою, позивач оскаржила її до суду і рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/495/19 за її позовом до Департамента соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019, визнано протиправними та скасовано рішення Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про відмову у призначенні житлової субсидії від 04.10.2018 № 507007 та від 04.12.2018 № 507007. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в поданні документів щодо призначення житлової субсидії на розгляд комісії від 04.10.2018, викладене у формі повідомлення Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради № 485. Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 30 серпня 2018 року та від 25 жовтня 2018 року з урахуванням висновків суду.

19.09.2019 позивача було повідомлено, що на виконання рішення суду заяви позивача розглянуті Комісією по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги та прийнято рішення про відмову у призначенні житлової субсидії з аналогічних підстав.

Рішення Комісії позивач вважає протиправним та зазначає, що Порядок надання житлових субсидій врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 21.10.1995 .

Згідно з п.3 Постанови №848 ( в редакції на час існування спірних відносин) призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

Відповідно до п. 9 Постанови №848 житлова субсидія розраховується на всіх членів господарства. До складу домогосподарства включаються особи, що зареєстровані і фактично проживають у житловому приміщенні (будинку), на яких розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії.

У разі коли у складі домогосподарства кількість фактично проживаючих зареєстрованих членів домогосподарства є меншою за кількість членів домогосподарства, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), за рішенням комісії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на фактично проживаючих зареєстрованих за даною адресою членів домогосподарства. За рішенням комісії доходи членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично за даною адресою не проживають, в сукупний дохід домогосподарства не враховуються. Факт не проживання інших осіб, зазначених у декларації, було підтверджено виходом за місцем проживання позивача представника Комісії, про що складений відповідний акт.

Також позивач вважає, що відмова з тієї підстави, що доходи позивача, її зятя та доньки нижчі за мінімальну заробітну плату і з неї не сплачено страхових внесків є протиправною, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи і отримує мінімальну пенсію у розмірі близько 1450 грн., з пенсії соціальний внесок не сплачується. Крім того, зять, донька та син разом з нею не проживають, зять і донька не мають законної можливості сплачувати внески, оскільки донька отримує у лише допомогу по догляду за дитиною, а зять не резидент України, їх сім`я мешкає у Республіці Ірак.

За таких обставин позивач просить Визнати протиправним і скасувати рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги про відмову ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії, викладене у протоколі засідання комісії №38 від 19.09.2019.

Зобов"язати Комісію по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги призначити ОСОБА_1 житлову субсидію на неоплювальний сезон з 01.08.2018 та на опалювальний сезон з 01.10.2018, з проведнням відповідного перерахунку.

Відповідач та третя особа подали відзиви на позов, в яких проти його задоволення заперечили, представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні пояснив, що рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги відповідає приписам Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 ( в редакції постанови від 08.05.2019 №528, , яка діяла на момент спірних відносин.

Однією з підстав для відмови є посилання на абзац 11 пункту 7 Положення, в якому зазначено, що житлову субсидію за рішенням комісії не може бути призначено у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім`ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, і такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадку, зазначеного в абзаці четвертому пункту 7 цього Положення, а також якщо працездатні особи в період, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, документально підтвердили шляхом надання легалізованих в Україні документів набуття страхового стажу в інших країнах, з якими укладено договори про соціальне забезпечення, перелік яких розміщується на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування або навчання за кордоном, що підтверджується відповідними документами.

У акті обстеження матеріально-побутових умов позивача встановлено, що її донька ОСОБА_5 та ОСОБА_6 постійно проживають у Республіці Ірак, а тому відсутні підстави для призначення субсидії.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради з заявою про призначення житлової субсидії. В заяві просила передати документи на розгляд комісії, що утворена органом місцевого самоврядування для вирішення питання про призначення субсидії на осіб, що фактично проживають в квартирі. В декларації про доходи і витрати осіб, що звернулися за призначенням субсидії, повідомила про чотирьох зареєстрованих в житловому приміщенні осіб. При цьому зазначила, що фактично проживає у квартирі одна. Інші зареєстровані у у квартирі не проживають (а.с. 9,10). 25.10.2018 повторно звернулась до відповідача з заявою про призначення житлової субсидії та вдруге просила передати документи на розгляд комісії для призначення субсидії без врахування доходів осіб, що зареєстровані, але не проживають у квартирі. У декларації знову зазначила чотирьох зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, з яких фактично проживає дише одна (а.с.11,12,13).

Повідомленням № 485 за результатами розгляду заяви від 30.08.2018 Департаментом соціального захисту населення Сумської міської ради сповіщено позивачку про прийняття рішення від 04.10.2018 про відмову у поданні документів на розгляд комісії у зв`язку з не зазначенням у декларації про доходи та витрати персональних даних ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , а також у зв`язку з відсутністю доходів у ОСОБА_8 ОСОБА_9 (а.с. 17). На запит позивачки щодо результатів розгляду її заяв відповідачем надано повідомлення № 591 від 26.11.2018 про відмову у призначенні субсидії з мотивів у зв`язку з не зазначенням у декларації про доходи і витрати у повному обсязі відомостей про ОСОБА_8 та дружину сина ОСОБА_4 . Також надано повідомлення про призначення субсидій від 04.10.2018 та від 04.12.2018 у зв`язку з тим, що дохід є меншим від мінімальної заробітної плати/не сплачено ЄСВ, не подано необхідних/додаткових документів (а.с. 14-15,16, 18).

Не погодившись із відмовою, позивач звернулась до суду з позовом, рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/495/19 за її позовом до Департамента соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019, визнано протиправними та скасовано рішення Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про відмову у призначенні житлової субсидії від 04.10.2018 № 507007 та від 04.12.2018 № 507007. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в поданні документів щодо призначення житлової субсидії на розгляд комісії від 04.10.2018, викладене у формі повідомлення Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради № 485. Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 30 серпня 2018 року та від 25 жовтня 2018 року з урахуванням висновків суду ( а.с.19-24).

Листом від 19.09.2019 №12.07-36/315/07 Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради повідомив позивача про розгляд її заяв від 30.08.2018 та від 25.10.2018 щодо призначення житлової субсидії, в якому зазначив про відмову у задовленні відповідно до рішення Комісії. ( а.с.27)

19.09.2019 Комісією по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги виконавчого комітету Сумської міської ради прийняте рішення про відмову у призначенні житлової субсидії ОСОБА_1 з посиланням на вимоги підпункту 3 пункту 6, абзацу 11 пункту 7 та абзацу 19 п.14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848.

Суд не може погодитися із таким рішенням відповідача, виходячи з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 21.10.1995 року “Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива” затверджено “Положення про порядок призначення житлових субсидій” (далі Положення).

Як вже встановлено судом позивач звернулася до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із заявами від 30.08.2018 та 25.10.2018 про призначення житлової субсидії відповідно з серпня 2018 року на неопалювальний сезон та з жовтня 2018 року на опалювальний сезон.

Саме ці заяви розглядалися на засіданні Комісії 19.09.2019 за поданням Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на виконання рішення суду. Відтак, вирішуючи наявність підстав для призначення житловї субсидії, відповідач мав керуватися тією редакцією Положення, яка діяла на час виникнення спірних відносин, а саме в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 р. N 329.

Відповідно до п.3 Положення призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

Підстави для відмови у призначенні житлової субсидії передбачені п.6 Положення, при цьому, пунктом 7 Положення визначено, що за наявності умов, зазначених у пункті 6 цього Положення, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії виходячи з конкретних обставин, що склалися, крім випадку, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 цього Положення. Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії в таких випадках приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Відповідно до п.9 Положення житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються особи, що зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку), на яких розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії.

У разі коли у складі домогосподарства кількість фактично проживаючих зареєстрованих членів домогосподарства є меншою за кількість членів домогосподарства, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), за рішенням комісії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на фактично проживаючих зареєстрованих за даною адресою членів домогосподарства. Рішення комісії в такому випадку приймається з урахуванням норм, зазначених в абзаці десятому пункту 7 цього Положення ( в редакції до 01.10.2018) а з 01.10.2018 зазначених в абзаці одинадцятому пункту 7 Положення .

За рішенням комісії доходи членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично за даною адресою не проживають, в сукупний дохід домогосподарства не враховуються. Рішення комісії в такому випадку приймається з урахуванням норм, зазначених в абзаці десятому пункту 7 цього Положення ( в редакції до 01.10.2018) а з 01.10.2018 зазначених в абзаці одинадцятому пункту 7 Положення, і не може поширюватися на випадок, визначений в абзаці третьому цього пункту.

Відповідно до абзацу десятого п.7 Положення ( в редакцій до 01.10.2018 ) житлову субсидію за рішенням комісії не може бути призначено у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім`ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, і такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадку, зазначеного в абзаці четвертому пункту 7 цього Положення). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування або навчання за кордоном, що підтверджується відповідними документами.

Відповідно до абзацу одинадцятого п.7 Положення ( в редакцій після 01.10.2018 ) житлову субсидію за рішенням комісії не може бути призначено у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім`ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, і такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадку, зазначеного в абзаці четвертому пункту 7 цього Положення, а також якщо працездатні особи в період, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, документально підтвердили шляхом надання легалізованих в Україні документів набуття страхового стажу в інших країнах, з якими укладено договори про соціальне забезпечення, перелік яких розміщується на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування або навчання за кордоном, що підтверджується відповідними документами.

Відповідно до підпункту 3 п.6 Положення ( в редакції до 01.10.2018) житлова субсидія не призначається якщо у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді:

за інформацією ДФС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або

вони отримували середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або

вони не сплатили єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.

Відповідно до підпункту 3 п.6 Положення ( в редакції після 01.10.2018) житлова субсидія не призначається якщо у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді:

за інформацією ДФС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або

нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або

ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадків, коли наявна заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за цих осіб).

У своєму відзиві на позов, відповідач зазначає, що підставою для відмови позивачу у призначенні житлової субсидії стала саме та обставина, що донька позивачки ОСОБА_5 та зять ОСОБА_6 постійно проживають в Республіці Ірак, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. Із рішення комісії вбачається, що позивачу пропонувалось документально підтвердити набуття страхового стажу членами її домогосподарства. Однак, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, зять позивача ОСОБА_6 ОСОБА_9 є громадянином Республіки Ірак, не є резидентом в Україні, відповідно не є платником податків, зборів та ЄСВ, а донька ОСОБА_5 знаходиться на обліку у відповідача, як особа, що отримує допомогу при народженні дитини, вона є застрахованою особою, єдиний внесок за неї повинен сплачувати позивач. Зазначені обставини не було враховані відповідачем при прийнятті рішення про відмову, а саме рішення не містить мотивів неврахування цих обставин.

За таких обставин суд вважає, що рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо належності обраного судом способу захисту порушених прав позивачів, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, метою адміністративного судочинства є ефективний захист порушених суб`єктами владних повноважень прав фізичних та юридичних осіб.

У пункті 145 рішення від 15.11. 1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Зважаючи на вищевикладене, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З оскаржуваного рішення відповідача (відмови) вбачається, що воно не грунтується на законі.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із наданих частиною 4 статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправним і скасування рішення відповідача та зобов`язання його призначити житлову субсидію ОСОБА_1 на неопалювальний сезон з 01.08.2018 та на опалювальний сезон з 01.10.2018 відповідно до подних нею у 2018 році заяв, з проведенням відповідного перерахунку.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 ) до Виконавчого комітету Сумської міської ради в особі Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги ( код ЄДРПОУ 04057942, майдан Незалежності,2 м.Суми, 40030), третя особа на стороні відповідача: Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради ( код ЄДРПОУ 26440890, вул.Харківська, 35, м.Суми, 40035) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги про відмову ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії, викладене у протоколі засідання комісії №38 від 19.09.2019.

Зобов"язати Комісію по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги призначити ОСОБА_1 житлову субсидію на неоплювальний сезон з 01.08.2018 та на опалювальний сезон з 01.10.2018, з проведнням відповідного перерахунку.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 05 лютого 2020 року.

Суддя Л.М. Опімах