Рішення № 87859558, 26.02.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 лютого 2020 року (17 год. 00 хв.)Справа № 0840/3176/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Веселівський елеватор» (72201, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Чарівна, буд. 1, код ЄДРПОУ 00957749) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Веселівський елеватор» (далі – позивач або ТОВ «Веселівський елеватор») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2018 №0004771416.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що під час проведених розрахунків, наведених в Акті перевірки, податковим органом допущено перекручування показників, що мало своїм наслідком створення підґрунтя для донарахування зобов`язання з ПДВ. Так, за період січень 2015 року зазначено, що база оподаткування з продажу зернових занижена на 216884грн., що призвело до донарахування ПДВ в сумі 43377грн. Такий висновок не відповідає дійсності, оскільки у цей період позивачем отримано прибуток від усіх видів діяльності, які були здійснені в січні 2015 року. База оподаткування платником визначалась виходячи з договірної ціни (відображеної за кредитом рахунку 70), яка відповідно була вища за собівартість. Податковий орган в заниження бази оподаткування враховує отриманий прибуток від продажу зернових, що є повторним оподаткуванням. Зазначена сума (прибуток) вже була врахована в складі договірної вартості при продажу такого виду продукції. Таким чином, за січень 2015 року неправомірно донараховано податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 43377грн. Крім того, податковий орган визначає прибуток як збитки, не враховує також вимоги методології обліку підприємств відповідної галузі. ТДВ «Веселівський елеватор» отримував доходи: від власної сільськогосподарської продукції (зерно, продукти тваринництва вироблених на власних та орендованих площах); від торговельної діяльності (здійснювався викуп зернових у інших сільськогосподарських суб`єктів підприємництва з метою збереження, очистки та подальшого продажу); власне виробництво борошна та випічка хлібобулочної продукції; інші власні послуги; оренда основних засобів. В період 2015 року ТДВ «Веселівський елеватор» дотримувалось вимог «Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах», затверджених наказом міністерства Аграрної політики України від 13.10.2008 № 661. Фактичну собівартість власно виробленої сільськогосподарської продукції підприємство визначає відповідно до Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 № 132. Податковим органом сума постійних витрат відносилась в розрахунках тільки до складу доходів від здійснення послуг зберігання, що не відповідає дійсності, бо це витрати, які відносяться до всього процесу виробництва та не залежать від обсягів конкретних видів продукції. Наприклад, такими витратами є амортизація основних засобів, яка нараховується постійно не зважаючи на завантаження таких активів; витрати на проведення ремонтних робіт на території підприємства; витрати на оплату праці працівників загальновиробничого призначення (керівники виробничих учасників, обслуговуючий персонал, водії, трактористи та. ін.) Позивач вважає, що такі витрати необхідно розподіляти між всіма видами діяльності, які здійснювались платником в звітному періоді. Позивачем у складі витрат по рахунку 91 помилково були враховані витрати, які носять характер адміністративних, а саме: витрати на банківське обслуговування, витрати на оплату праці управлінського персоналу та нарахований ЄСВ. Крім того, в окремих місяцях (серпень та грудень 2015 року) в складі загальновиробничих витрат враховані послуги, які були безпосередньо пов`язані з собівартістю продажу власної продукції, а не доходами від послуг зберігання. На підставі вище зазначеного сума витрат, яка використана податковим ревізором, завищена на 748462 грн. Так, в лютому 2015 року податковим органом зазначено про заниження бази оподаткування в сумі 50736 грн., що стало підставою донарахування ПДВ в сумі 10147грн. Витрати діяльності по продажу зерна та продукції власного виробництва визначені виключно на рівні прямих витрат, без врахування частини загальновиробничих витрат. Сума загальновиробничих витрат в лютому склала - 269062грн., які відповідачем включені до складу собівартості послуг зберігання таким чином: 6946грн. - в сумі доходу (без ПДВ) включено в собівартість інших послуг; 2500грн,- в сумі доходу (без ПДВ) включено в собівартість послуг оренди; 259616 вирахована як (269062-6946-2500) включена залишковим принципом тільки до собівартості послуг зберігання. Проте, зазначені витрати в своєму складі обліковують витрати які є накладними також і на види діяльності як продаж зерна та іншої власної продукції. Таким чином, податковим ревізором не проводився розрахунок собівартості видів діяльності, і натомість необґрунтоване підставлення інших показників з метою вирахування викривлень. У травні 2015 року позивачем були здійснені власні послуги на сторону: але витрати на здійснення таких послуг податкового ревізора були визначені в сумі - 7395грн. (така цифра отримана розрахунково), проте підстав для такого вирахування витрат не має. Частина витрат, пов`язаних зі здійсненням таких послуг врахована в загальновиробничих витратах. Таким чином, послуги зберігання в травні не були збитковими. База оподаткування повинна визначатись на рівні договірної вартості. Відсутні заниження ПДВ в сумі - 37365грн. В грудні 2015 року позивач не здійснював продаж зернових, як вважає податковий орган. Списана собівартість в сумі 13777грн. пов`язана з доходами від продажу власно виготовленої продукції. Загальновиробничі витрати слід було зменшити на суму адміністративних витрат (на суму - 65425грн.) та на суму завищеної амортизації (в сумі - 173730грн.). Таким чином, за грудень 2015 року відсутні збитки від продажу продукції, а відтак донарахування ПДВ в сумі - 28791 грн. також є неправомірним. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 13.08.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 04.09.2018.

04.09.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. №27543), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що відповідно до видаткових накладних та актів виконаних робіт ТДВ «Веселівський елеватор» здійснювало реалізацію за окремими видами зернових, готової продукції власного виробництва та послуг нижче собівартості. Так, реалізація згідно даних бухгалтерського обліку відображена у розрізі проводок: Д-т 377/1- Кт 701- реалізація зерна; Дт 377- Кт 703 - реалізація послуг зберігання; Дт 377 Кт701- продукція власного виробництва; Дт 377 Кт 703 - інші послуги; Дт 361 Кт 703 - оренда автомобіля. Собівартість зернових, готової продукції власного виробництва та послуг згідно бухгалтерського обліку відображена у розрізі проводок: Дт 901 -Кт 281 - собівартість товарів; Дт 791- Кт 26 - собівартість готової продукції; Дт 791 -Кт 91 - сума загальновиробничих витрат, віднесених до собівартості. Різниця між вартістю реалізації цієї готової продукції, послуг та її собівартістю становить 3016830 грн. Оскільки реалізація готової продукції відбувалась за цінами нижчими собівартості, тому база оподаткування повинна визначатись виходячи із собівартості виготовлення продукції. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, у зв`язку із чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 04.09.2018 провадження у справі зупинено до 16.10.2018.

Ухвалою суду від 16.10.2018 провадження у справі поновлено.

16.10.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.11.2018.

Ухвалою суду від 13.11.2018 продовжено строк підготовчого провадження до 20.12.2018 та відкладено розгляд справи до 19.12.2018.

Ухвалою суду від 19.12.2018 призначено у справі судово-економічну експертизу проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі до одержання Запорізьким окружним адміністративним судом результатів експертизи.

Ухвалою суду від 26.09.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 26.09.2019 провадження у справі зупинено до 04.11.2019.

Ухвалою суду від 04.11.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 04.11.2019 провадження у справі зупинено до 03.12.2019.

Ухвалою суду від 03.12.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 03.12.2019 провадження у справі зупинено до 14.01.2020.

Ухвалою суду від 14.01.2020 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою суду від 14.01.2020 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 28.01.2020.

28.01.2020 у судовому засіданні, за клопотанням представника позивача, судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

У період з 15.12.2017 по 05.02.2018, на підставі наказу від 01.12.2017 №3324, направлення від 14.12.2017 №2576, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України та статті 13 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», фахівцями відповідача проведена планова виїзна документальна перевірка ТДВ «Веселівський елеватор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, а з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт від 12.02.2018 №78/08-01-14-16/00957749.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті перевірки, позивачем подано до ГУ ДФС у Запорізькій області письмові заперечення від 26.02.2018 вх. № 8338/10 на акт перевірки від 12.02.2018 №78/08-01-14-16/00957749.

У період з 12.03.2018р. по 23.03.2018, на підставі наказу №760 від 12.03.2018 та направлень № № 546, 547 від 12.03.2018, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТДВ «Веселівський елеватор», з питань, що викладені у запереченнях (вх. №8338/10 від 26.02.2018) на акт перевірки від 12.02.2018 № 786/08-01-14-16/00957749 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт від 30.03.2018 № 202/08-01-14-16/00957749.

Висновками Акту перевірки від 30.03.2018 № 202/08-01-14-16/00957749 встановлено порушення ТДВ «Веселівський елеватор», вимог зокрема: пункту п.188.1 ст.188, 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 891377 грн., в тому числі: за листопад 2014 року у сумі 127475 грн., грудень 2014 року 2014 року на суму 160535 грн., січень 2015 року у сумі 43377 грн., лютий 2015 року у сумі 10147 грн., за березень 2015 року у сумі 86546 грн., за травень 2015 року у сумі 37365 грн., за червень 2015 року у сумі 94517 грн., за липень 2015 року у сумі 70837 грн., за серпень 2015 року у сумі 24250 грн., за вересень 2015 року у сумі 95159 грн., за листопад 2015 року у сумі 112378 грн., за грудень 2015 року у сумі 28791 грн.

На підставі Акту перевірки від 30.03.2018 № 202/08-01-14-16/00957749 з питань, що викладені у запереченнях (вх. №8338/10 від 26.02.2018) на акт перевірки від 12.02.2018 №786/08-01-14-16/00957749 та виявлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0004771416 від 06.04.2018, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 687303,75грн., у т.ч.: за податковими зобов`язаннями 549843,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 137460,75 грн. (т.1 а.с.29).

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Суд зазначає, що згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення."

Суд зазначає, що Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 3 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що первинні документи бухгалтерської звітності можуть складатися платником податків у довільній формі, крім обов`язкових реквізитів таких документів, що закріплені в нормативно-правових актах, проте, в будь-якому випадку зазначені документи бухгалтерської звітності, повинні належним чином відображати зміст господарської операції, підтверджувати факт та розмір витрат у зв`язку із господарською операцією, а також підтверджувати, що така операція пов`язана з господарською діяльністю платника податків.

Так, ухвалою суду від 19.12.2018 судом призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлені питання:

чи підтверджується документально зазначені податковим органом в акті перевірки від 12.02.2018 №78/08-01-14-16/00957749 «Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з додатковою відповідальністю «Веселівський елеватор», код ЄДРПОУ 00957749, з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, а з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2016», та в акті перевірки від 30.03.2018 №202/08-01-14-16/00957749 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з додатковою відповідальністю «Веселівський елеватор», код ЄДРПОУ 00957749, з питань, що викладені у заперечення (вх.№8338/10 від 26.02.2018р.) на акт перевірки від 12.02.2018 №786/08-14-16/000957749 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, а з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2016»:

заниження об`єкта оподаткування товариством з додатковою відповідальністю «Веселівський елеватор» за період з 01.01.2011 по 31.12.2016;

донарахування до сплати податку на додану вартість у розмірі 549843,00грн., згідно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0004771416 від 06.04.2018?

Виконання судово-економічної експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Листом від 30.08.2019 № 2261/2262/19 (вх. № 36662 від 04.09.2019) Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуто матеріали адміністративної справи без виконання судово-економічної експертизи, у зв`язку із не здійсненням оплати вартості проведення експертизи.

Разом з цим, представником позивача до суду надано Висновок №52 від 29.03.2019 судово-економічної експертизи по замовленню представника ТДВ «Веселівський елеватор» адвоката Попова В.Г. по адміністративним справам №0840/3176/18 та №0840/3177/18, складений Судовим експертом Дєєвою Лілією Євгенівною (т.3 а.с.10-70).

Так, судом встановлено, що на вирішення судово-економічної експертизи було поставлені питання, аналогічні визначеним ухвалою суду про призначення експертизи від 19.12.2018.

Відповідно до приписів статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: висновками експертів;

Частинами першою, другою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частинами третьою, шостою, сьомою статті 101 КАС України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Отже, з огляду на вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що наданий позивачем висновок експерта відповідає вимогам, які ставляться до даного виду доказу.

Зі змісту висновку експерта №52 від 29.03.2019 за результатами проведення судово-економічної експертизи судом встановлено наступне.

Дослідженням встановлено, що в Акті позапланової перевірки від 30.03.2018 №202/08-01-14-16/00957749 донараховано податок на додану вартість у загальній сумі 891376грн., в т.ч. по звітним періодам, наведеним у таблиці 1 висновку.

Дослідженням встановлено, що має місце невідповідний підрахунок показників за даними Акту перевірки та дослідженням.

Так, за даними дослідження загальний показник за даними таблиці 1 становить 891377грн. Таким чином, має місце розбіжність на 1грн.

Згідно з висновками Акту перевірки від 30.03.2018 встановлено порушення наступних норм порушення пункту п. 188.1 ст.188, п. 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 891376 грн.

Дослідженням встановлено, що в Акті перевірки відсутні посилання на порушення норм п.200.1, 200.2 ст. 200, на які є посилання у податковому повідомленні-рішенні №0004771416 від 06.04. без визначення року.

Аналізом показників, включених до податкових зобов`язань по податковому повідомленню-рішенню №0004771416 від 06 квітня 2018 року, встановлено, що показники за листопад2014р.- лютий 2015р. не увійшли до додаткових нарахувань у зв`язку з тим, що термін 1095 днів минув на підставі норм п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України.

Виходячи з цього, дослідження показників проведено за період з березня 2015р. по грудень 2015р. включно.

Як свідчить інформація, що наведена в Акті перевірки від 30.03.2018 (стор. 11), в порушення п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України ТДВ «Веселівський елеватор» при визначенні бази оподаткування операцій з постачання товарів та наданні послуг не враховано реалізацію зернових, готової продукції власного виробництва та послуг за вартістю, яка нижче собівартості, в результаті чого занижено базу оподаткування операцій з постачання товарів на загальну суму 3016830 грн., в тому числі за січень 2015 року у сумі 216884 грн., за лютий 2015 року у сумі 50737 грн., за березень 2015 року у сумі 432729 грн., за травень 2015 року у сумі 186827 грн., за червень 2015 року у сумі 472584 грн., за липень 2015 року у сумі 354183 грн., за серпень 2015 року у сумі 121251 грн., за вересень 2015 року у сумі 475793 грн., за листопад 2015 року у сумі 561889 грн., за грудень 2015 року у сумі 143954 грн., та занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 603366 грн., в тому числі: за січень 2015 року у сумі 43377 грн., за лютий 2015 року у сумі 10147 грн., за березень 2015 року у сумі 86546 грн., за травень 2015 року у сумі 37365 грн., за червень 2015 року у сумі 94517 грн., за липень 2015 року у сумі 70837 грн., за серпень 2015 року у сумі 24250 грн., за вересень 2015 року у сумі 95159 грн., за листопад 2015 року у сумі 112378 грн., за грудень 2015 року у сумі 28791 грн.

Узагальнена інформація по визначенню показників донарахування (по інформації додатку 3 до Акту перевірки) наведена в таблиці 3 висновку.

За період січень-грудень 2015 року загальний показник становить 602867грн., а за період дослідження - березень - грудень 2015 року - 549843грн., що збігається з показником по податковому повідомленню-рішенню № 0004771416.

Дослідженням відповідності визначення показників по місяцям 2015р., які увійшли до періоду дослідження, встановлено при арифметичному підрахунку мають місце невідповідності у різних періодах на 1 грн., що є не суттєвим і є наслідком округлення. Показники дослідження наведено в таблиці 4 висновку.

Дослідженням показників відхилення встановлено, що із загального показника в розмірі 2749210 грн. з якого нараховані податкові зобов`язання, обсяги розподілено по наступним напрямкам: - реалізація товарів нижче ціни придбання - 488036грн., в т.ч.: за травень 2015р. - 186827грн., за липень 2015р. - 55972грн., за листопад 2015р. - 231460грн., за грудень 2015р. - 13777,00грн.; -реалізація послуг нижче собівартості - 2261173грн., в т.ч.: за березень 2015р. - 432729грн., за червень 2015р. - 416612грн., за липень 2015р. -354183грн., за серпень 2015р. - 121251грн., за вересень 2015р. - 475793,00грн., за листопад 2015р. - 330428грн., за грудень 2015р. - 130177грн.

Узагальнена інформація наведена в таблиці 5 до висновку.

Дослідження показників відхилення проведено окремо по товарним операціям та послугам з урахуванням норм п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

При дослідженні враховувалось: по товарам - не нижче цін придбання таких товарів, а по самостійним послугам та готовій продукції - не нижче їх собівартості.

Дослідження по операціям з товаром. Дослідженням методики визначення відхилень по Акту перевірки, яка застосована при перевірці по Акту перевірки встановлено, що до уваги приймалися показники по обсягу реалізації зерна по pax. 701 у співставленні з показниками собівартості товарів по pax.281.

Дослідження формування собівартості списання товарів за даними Акту перевірки від 30.03.2018 наведено нижче на прикладі показників за травень 2015р. з наступним визначенням аналогічно по липню, листопаду та грудню 2015р.

Так, згідно показників додатку (таблиця 3 висновку) та наступного аналізу формування відхилення по Акту перевірки від 30.03.2018 встановлено на підставі показників Додатку, що: Реалізація без ПДВ зерна становить 147816грн. (ряд.2) Собівартість реалізації (к-т рах.281) - 334643грн. (ряд. 11), Результат - перевищення собівартості над ціною реалізації - 186827грн. (147816- 334643).

Дослідженням встановлено: 1) має місце заниження обсягу реалізації - в акті перевірки прийнято тільки показники по МО №4 без врахування показника реалізації по МО №9; 2) в собівартість у розмірі 334643грн., згідно показників МО№9, включено списання активів по pax.208 на загальну суму 211919,74 грн., а списання по pax. 281 складає: Джерелами визначення показників були МО №9 та №4, а також показники головної книги за 2015р. по pax. 901-903.

Дослідження показників по іншим місяцям наведено в таблиці 6 висновку.

В додатках 2-7 висновку наведені МО №9 та 4, з яких взято показники по дослідженню за 2015р.

В додатках 8-10 висновку наведені первинні документи по реалізації, які увійшли до показників листопада та грудня по МО № 9 і які не прийнято до уваги в ході перевірки по Акту перевірка від 30.03.2018.

Таким чином, дослідженням не встановлено реалізації активів (товарів) (по рах.281, 208, 203) нижче ціни придбання (К-т pax 281, 208, 203).

Дослідження по операціям з реалізації послуг. Дослідженням встановлено, що в Акті перевірки мають місце показники по наступним напрямкам реалізації: - послуг з зберігання - pax. Доходу – 703; - оренди автомобіля - pax. 703; інших послуг - рах.703.

Дослідженням відповідності визначення доходу по послугам встановлено, що в Акті перевірки має місце заниження в сумі 46667,83грн.

Показники дослідження наведено в таблиці 7 висновку експерта.

Таким чином, дослідженням відповідності визначення доходів по наданим послугам по Акту перевірки встановлена невідповідність, зокрема за листопад 2015 року. Дослідженням наданих документів встановлено, що в Акті перевірки не включено дохід від надання послуг по збиранню соняшника ПОП Агровиробнича фірма ім. Чапаєва на загальну суму 56000грн., що підтверджено Актом виконаних робіт.

Собівартість наданих послуг визначена по Акту перевірки на підставі показників «загальновиробничих витрат» з урахуванням списання на рах.23 згідно показників МО № 10.

Аналіз формування показнику по акту перевірки та фактом показникам бухгалтерського обліку наведено в таблиці 8 висновку.

При цьому враховані показники списання на рах.23 по К-т рах.91 та корегування показника pax.91 по кредитовому обороту. Таким чином, дослідженням встановлено, що показники по Акту перевірки в основному підтверджено показниками бухгалтерського обліку, але не проведено дослідження джерел формування та складових цих показників та відповідність їх віднесення по рахунках бухгалтерського обліку.

Перевіркою показників складової рах.91 дослідженням встановлено, що має місце невідповідність віднесення до цього показника таких витрат як послуги банку, податки, нарахування податку на прибуток, послуги сторонніх організацій та інше, які обумовлено нормами П(С)БО № 16 віднесення до адміністративних та інших витрат операційної діяльності.

Проведено дослідження в частині відповідності віднесення показників послуг сторонніх організацій нарах. 91. Дослідженням встановлено, на підставі додатково отриманої інформації по складовим рах.91 -по pax.361 та 371.

По кожному періоду, показники дослідження інформація та розподіл наведено в додатку № 13 висновку.

Дослідженням складових послуг та їх документального обґрунтування наведено у додатку № 14 встановлено, на підставі показників МО VR2 «Прибуткування послуг» по рах.361 та 377, що до складу послуг відносяться показники, які повинні були обліковуватися на інших рахунках бухгалтерського обліку.

Узагальнена інформація по послугам по pax. 361 та 377 наведено в таблиці 12 та 13 висновку (відповідно).

Таким чином, дослідженням встановлено наступне:

1) при перевірці не враховано частину доходів, отриманих в 2015р., що призвело до невідповідного визначення відхилень;

2) не проведено аналіз складових сум загальновиробничих витрат, віднесених до собівартості, що призвело до невідповідного визначення відхилень;

3) невідповідне визначення відхилень призвело до зайвого нарахування ПДВ в розмірі 532941грн.

Таким чином, висновком експерта №52 від 29.03.2019 за результатами проведення судово-економічної експертизи встановлено, що документально не підтверджується зазначені податковим органом в Акті від 12.02.2018 № 78/08-01-14-16/00957749 «Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з додатковою відповідальністю «Веселівський елеватор», код ЄДРПОУ 00957749, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, а з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2016», та Акті від 30.03.2018 № 202/08-01-14-16/00957749, «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю «Веселівський елеватор» (код ЄДРПОУ 00957749) з питань, що викладені у запереченнях (вх. № 8338/10 від 26.02.2018) на акт перевірки від 12.02.2018 №786/08-01-14-16/00957749) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, а з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2016», заниження об`єкта оподаткування ТДВ «Веселівський елеватор» за період з 01.01.2011 по 31.12.2016 і донарахування до сплати з податку на додану вартість до бюджету на суму 549843,00 гривень, згідно податкового повідомлення- рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0004771414 від 06 квітня 2018 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Таким чином, висновок експерту повністю спростовує висновки Акту перевірки про порушення позивачем приписів пункту п.188.1 ст.188, 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 891377 грн. та являється належним та допустимим доказом в розумінні ст. 72 КАС України незаконності прийнятого на підставі цього Акту перевірки податкового повідомлення-рішення від 06.04.2018 №0004771416.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними у відповідних частинах, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору у розмірі 10309,56 грн., мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Веселівський елеватор» (72201, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Чарівна, буд. 1, код ЄДРПОУ 00957749) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.04.2018 №0004771416, яке винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на Товариства з додатковою відповідальністю «Веселівський елеватор» судовий збір у розмірі 10309,56 грн. (десять тисяч триста дев`ять гривень 56 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.02.2020.

Суддя Ю.В. Калашник