Рішення № 87859556, 24.02.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 лютого 2020 року Справа № 280/6413/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Пологівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян (вул. Магістральна, 245, м. Пологи, Запорізької області, 70608, код ЄДРІІОУ 20490012) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Пологівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за віком згідно частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плані за два календарні роки, які передують року призначення пенсії за віком та не виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 20 квітня 2018 року, тобто з дня звернення з заявою про призначення пенсії за віком, на умовах і в порядку, передбаченому частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки ( 5377,90 грн.), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком з виплатою різниці між фактично отриманою та призначеною пенсією починаючи з 20 квітня 2018 року;

- зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на 20 квітня 2018 року, тобто на день призначення пенсії за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 листопада 2010 року вона звільнена з посади вчителя української мови і літератури у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років. З 02 листопада 2010 року Пологівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України призначено пенсію за вислугу років. При цьому враховувався стаж роботи по 30 вересня 2010 року (32 роки 11 місяців 16 днів). Показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії за вислугу складав 2235,94 грн. Пенсія призначена з 02 листопада 2010 року у розмірі 1080,37 грн. Проте, оскільки позивач фактично продовжила роботу на тому ж місці та на тій же посаді, з 08 листопада 2010 року нарахування та виплату зазначеної пенсії було припинено на підставі частини 2 статті 7 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». При досягненні пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, 20 квітня 2018 року позивач оформила пенсію за віком. На звернення позивача Пенсійний фонд листом відмовив в перерахуванні пенсії за віком, не врахувавши теперішню заробітну плату позивача, середню заробітну плату в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2017 роки. При цьому пенсія нарахована відповідачем на умовах переводу з одного виду пенсії на інший як перерахунок через зміну надбавки і застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки 2014-2016 роки відповідно до вимог Закону № 2148-VІІІ, що становить 3764,40 грн. Вважає такі дії відповідача незаконними та необґрунтованими, оскільки тільки за бажанням пенсіонера при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії Зважаючи на викладене просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позов не визнав, 13 січня 2020 року на адресу суду надіслав відзив на адміністративний позов (№1682), у якому вказує, що 02 листопада 2010 року позивачу первинно призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, згідно її заяви про призначення пенсії та відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нарахування якої в подальшому було призупинено з 08 листопада 2010 року, у зв`язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право на призначення такої пенсії. Так, 20 квітня 2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою щодо переходу з одного виду пенсії на інший, отже, на думку відповідача, оскільки у випадку позивача проводиться переведення з одного виду пенсії на інший, а не первинне призначення пенсії, тому при перерахунку пенсії застосовується показник середньої заробітної плати, який враховується під час перерахунку попереднього виду пенсії, у зв`язку з чим законні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на загальних підставах відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням частини другої статті 40 цього Закону за два календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2016-2017 роки, відсутні. Щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій, зазначає, що враховуючи, що позивачу було нарахована та виплачена пенсія за вислугу років відповідно до документів, що містяться у пенсійній справі, тому положення пункту 7-1 XV «Прикінцеві положення» Закону на неї не розповсюджуються, оскільки головною умовою для отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення є саме неотримання (непризначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді від 26 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 20 січня 2020 року без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02 листопада 2010 року перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Запорізької області у зв`язку з призначенням пенсії за вислугу років.

Так, відповідно до протоколу №2424 від 02 листопада 2010 року на підставі особистої заяви позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику освіти.

З 08 листопада 2010 року виплату пенсії за вислугу років припинено, у зв`язку з працевлаштуванням за спеціальністю, що підтверджується наказом відділу освіти Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області від 05 листопада 2010 року №85-К.

20 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про перехід на інший вид пенсії.

10 листопада 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії за віком з нової середньої заробітної плати за 2017 рік.

Листом від 25 листопада 2019 року за вих. № 50/Б-4 відповідачем повідомлено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частиною першою статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про пенсійне забезпечення", яка діяла на час призначення позивачу пенсії, передбачено види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

За приписами пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з положеннями абзацу 3 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року (який діяв на час призначення пенсії за віком) до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Відповідно до положень частини 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року (який діяв на час призначення пенсії за віком) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

У статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року (який діяв на час призначення пенсії за віком) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року передбачено право вибору пенсійних виплат, а саме особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058- ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач кожні 2 роки користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.

Суд вважає, що оскільки позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” (який передбачає особливі підстави та порядок призначення пенсії), а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” позивач звернувся вперше 29 травня 2018 року, то відповідач протиправно не призначив позивачу пенсію за віком та не розрахував її з урахуванням часини 2 статті 40, пункту 4-4 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Така правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 465/5246/17, постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі № 876/5312/17.

Крім того, суд звертає увагу, що посилання відповідача на те, що позивач в заяві від 20 квітня 2018 року просив саме перевести його з пенсії по вислузі років на пенсію за віком, а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області застосувало саме положення статті 45 Закону № 1058-ІV, суд дослідивши відхиляє з огляду на таке.

В заяві від 20 квітня 2020 року позивач підкреслила словосполучення «перерахувати пенсію». Однак, суд зазначає, що в даному випадку перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком розцінюється як вперше призначення пенсії за віком саме з юридичної точки зору, шляхом правозастосовчого тлумачення, як це надано Верховним Судом. Відтак, для пенсіонера, який не володіє юридичними знаннями, обрання вірного словосполучення «перехід» чи «призначення» є проблематичним.

Тому, застосування відповідачем такого підходу до оцінки заяви є занадто формальним та не відповідає принципу верховенства права.

З огляду на вказане, суд відхиляє у зв`язку з необґрунтованістю доводи представника відповідача, що показник середньої заробітної плати під час призначення пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» залишається незмінним та перерахунку не підлягає.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку про те, що слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсію за віком на умовах і в порядку, передбаченому частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки ( 5377,90 грн.), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме з 20 квітня 2018 року, з урахуванням виплаченої пенсії.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку № 1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

Як слідує з матеріалів справи, позивачу до призначення пенсії за віком було призначено пенсія за вислугу років та за період з 02 листопада 2010 року по 07 листопада 2010 року ОСОБА_1 виплачено пенсію за вислугу років у розмірі 216,07 грн., що підтверджено Довідкою про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії від 10 січня 2019 року по особовому рахунку № НОМЕР_2 та Протоколом від 24 листопада 2010 року по пенсійній справі. Тобто до призначення позивачу пенсії за віком вона певний час отримувала пенсію за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у постанові від 22 лютого 2018 року у справі № 310/3774/17.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 384,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оригінал квитанції про сплату судового збору №П461/8529848/1 від 20 грудня 2019 року знаходиться в матеріалах адміністративної справи №280/6413/19.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Пологівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян (вул. Магістральна. 245 . м. Пологи. Запорізької області, 70608, код ЄДРІІОУ 20490012) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за віком згідно частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плані за два календарні роки, які передують року призначення пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016, 2017, з 20 квітня 2018 року із урахуванням різниці, що вже була виплачена.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 24 лютого 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов