Ухвала суду № 87854882, 26.02.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8176/17

Провадження № 2-др/638/7/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.

секретаря Подосокорської А.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про ухвалення додатковго рішення згідно ухвали Харківського апеляційного суду від 03 січня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, ОСОБА_3 про стягнення грошової суми,-

Установив:

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2019 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_2 , зобов`язано ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повернути ОСОБА_2 грошові кошти отримані від реалізації предмету іпотеки – квартири АДРЕСА_1 та суму 3 % річних від суми вартості вказаної квартири за період з 21.05.2015 року до моменту фактичного повернення грошових коштів. Стягнуто з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_2 суму судового збору у розмірі 4000 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.01.2020 року вказана справа повернута до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення в частині зазначення точної грошової суми, що підлягає стягненню з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала ухвалу апеляційної інстанції, просила ухвалити додаткове рішення у справі, стягнувши в гривневому еквіваленті вартість квартири з урахуванням інфляції з 21.05.2015 року загальна сума якої складає 665395,89 грн.

Позивач в судовому засіданні наполягала на позовних вимогах, вказала, що не пам`ятає суму, яку вона сплачувала в якості вартості спірного майна, однак просила стягнути 29000 доларів США з урахуванням відсотків та витрат на проведення торгів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходив з того, що достатнім для поновлення порушених прав позивача є такий спосіб захисту як зобов`язання вчинити певні дії на користь останньої, тобто повернення грошових коштів отриманих від реалізації предмету іпотеки.

Як і поняття «цивільних прав і обов`язків», концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному праві: певні інші права та інтереси, які становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами були:

· усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії»);

· нерухомість, зокрема, маєтки (« ОСОБА_4 та інші проти Греції»), земельна ділянка та будинок, будинки («Спорронґ і Льоннрот проти Швеції») та інша нерухомість;

· прибутки, що випливають з власності, зокрема, орендна плата (рента), передбачена договором, добровільно укладеним відповідно до законодавства («Мелахер та інші проти Австрії»;

· рухоме майно, наприклад, картина (зокрема, « ОСОБА_5 молодого селянина» ОСОБА_6 був предметом розгляду у справі «Беєлер проти Італії»), або речі особи, що знаходяться в її помешканні («Новоселецький проти України»);

· банківські внески («Гайдук та інші проти України»);

· частка у пенсійному фонді («Мюллер проти Австрії»);

· кошти/присуджені суми, належні до виплати заявникам на підставі остаточного і обов`язкового до виконання арбітражного рішення («Грецькі нафтопереробні заводи «Стран» та Стратіс Андреадіс проти Греції»);

· кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, які є остаточними та підлягають виконанню («Бурдов проти Росії»);

Таким чином, враховуючи викладене, належність грошових коштів до визначення поняття майна, обрання судом способу захисту прав позивача, що визначений діючим законодавством України, тобто визначення майна – грошових коштів, які підлягають поверненню позивачу, суд прийшов до висновку про відсутність підстав, що передбачені ЦПК України, для ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст.270,365 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення згідно ухвали Харківського апеляційного суду від 03 січня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, ОСОБА_3 про стягнення грошової суми– відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: