
Справа №521/1179/16-ц
Провадження №2/521/142/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2019 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючий суддя – Плавич І.В.,
секретар судового засідання – Дукіна Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання поруки припиненою, третя особа – ОСОБА_2 ,
УСТАНОВИВ:
Первісно у провадженні суду знаходилась на розгляді цивільна справа за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обґрунтовуючи первісні вимоги та пояснюючи підстави звернення до суду сторона позивача вказувала, що 03 липня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» (в подальшому – ПАТ «Укрсоцбанк») – з однієї сторони, та ОСОБА_1 – з іншої сторони, був укладений договір кредиту №2007/670-2.06/126, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит у розмірі 48000,00 доларів США строком до 02 липня 2027 року виходячи зі ставки 11,95% річних з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а останній в свою чергу – зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, що встановлені кредитним договором.
Однак як зазначав представник банку, ОСОБА_1 у порушення умов укладеного договору суму кредиту не повертав та проценти не сплачував.
Цивільна справа вже розглядалась судом. Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 19 травня 2016 року позов було задоволено, стягнуто з солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за договором кредиту №2007/670-2.06/126 від 03 липня 2007 року з урахуванням процентів та штрафних санкцій в загальному розмірі 48154,68 доларів США, та суму оплаченого судового збору в розмірі 15936,03 гривень.
Проте ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 18 липня 2016 року за заявою відповідача ОСОБА_1 заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
При новому розгляді справи ПАТ «Укрсоцбанк» не змінювало предмет або підстави позову.
У процесі розгляду справи заперечуючи проти заявленого позову, ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання поруки припиненою. У обґрунтування правової позиції ОСОБА_1 посилався на ті обставини, що в якості забезпечення виконання грошового зобов`язання 03 липня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» (в подальшому – ПАТ «Укрсоцбанк») – з однієї сторони, ОСОБА_1 – з другої сторони, та ОСОБА_3 – з третьої сторони, був укладений договір поруки №25-04/76, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_2 бере на себе зобов`язання у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій.
Оскільки в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова про дію договору до виконання всіх вимог, забезпечених порукою, не є встановленням строку її припинення, ОСОБА_1 вважає, що порука ОСОБА_2 припинилась з 04 жовтня 2014 року.
У процесі розгляду справи від ПАТ «Укрсоцбанк» надійшла заява та ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 19 лютого 2019 року первісну позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.
Відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву, однак заперечував проти заявлених вимог.
Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явився, але від представника особи надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи за відсутності сторони в порядку частини 3 статті 211 ЦПК України.
Представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» у відкрите судове засідання не з`явився, але від особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони в порядку частини 3 статті 211 ЦПК України.
Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.
Під час розгляду справи суд установив, що 03 липня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» (в подальшому – ПАТ «Укрсоцбанк») – з однієї сторони, та ОСОБА_1 – з іншої сторони, був укладений договір кредиту №2007/670-2.06/126, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит у розмірі 48000,00 доларів США строком до 02 липня 2027 року виходячи зі ставки 11,95% річних з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а останній в свою чергу – зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, що встановлені кредитним договором.
У якості забезпечення виконання грошового зобов`язання 03 липня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» (в подальшому – ПАТ «Укрсоцбанк») – з однієї сторони, ОСОБА_1 – з другої сторони, та ОСОБА_3 – з третьої сторони, був укладений договір поруки №25-04/76, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_2 бере на себе зобов`язання у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог суд звертає увагу на наступне.
Згідно з частинами 1,2 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до положень частини 2 статті 1054 ЦК України, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З урахуванням даних норм закону та на підставі встановлених фактів у справі суд дійшов висновку, що між ПАТ «Укрсоцбанк» та боржником ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини, що підтверджується змістом кредитного договору.
Згідно з положеннями частин 1,3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказує стаття 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зважаючи на положення кредитного договору, боржник ОСОБА_1 отримав визначену суму кредитних коштів в користування до 02 липня 2027 року. Однак як погодили сторони, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредитів, сплати процентів та інших пов`язаних із кредитами виплат, передбаченим договором, – у випадку зокрема неналежного виконання його умов позичальником (п. 4.2. договору), що відповідає положенням частини 2 статті 1050 ЦК України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як наводить частина 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що позичальник ОСОБА_1 прострочив виконання зобов`язання з повернення суми кредиту та процентів за правочином.
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
Матеріали справи свідчать, що належне виконання позичальником грошового зобов`язання за кредитним договором було забезпечено, зокрема, неустойкою та порукою.
Як встановлено сторонами в пункті 5.2. договору поруки від 03 липня 2007 року, договір набирає чинності з дати його укладення та діє до виконання всіх вимог, забезпечених цим договором.
У силу частини 4 статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Як роз`яснено в пункті 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред`явленням вимоги до поручителя є як направлення / вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред`явлення до нього позову. При цьому в разі пред`явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов`язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов`язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Виходячи з положень кредитного договору та враховуючи той факт, що банк скористався правом дострокової вимоги повернення кредиту, суд доходить висновку в даному випадку строк основного зобов`язання слід розцінювати як такий, що встановлений моментом пред`явлення вимоги.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (стаття 13 ЦПК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України). Однак за загальним правилом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 3 статті 12, частини 1, 6 статті 81 ЦПК України).
Як зазначалось позивач ОСОБА_1 є позичальником за кредитним договором. Поручителем є третя особа ОСОБА_2 . Звертаючись до суду з даним позовом про визнання поруки припиненою позивач ОСОБА_1 не зазначає, яке саме його право порушене, оспорене чи невизнане укладеним договором. Поручитель ОСОБА_2 з самостійними вимогами до суду не зверталась, договір не оспорювала.
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У параграфі 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява №4909/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain», заява №18390/91, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» («Suominen v. Finland», заява №37801/97, п. 36). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, п. 30).
Отже перевіривши факти і обставини, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, установивши характер правовідносин, що виникли між сторонами, і надавши їм належну правову оцінку, – суд дійшов висновку про відмову в позові. Водночас суд убачає доцільним зазначити, що відмова в задоволенні позову ОСОБА_1 не позбавляє ОСОБА_4 права звернутись до суду з аналогічними вимогами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з відмовою в позові ОСОБА_1 суд покладає судові витрати на позивача.
Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, пунктами 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У позові ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання поруки припиненою, третя особа – ОСОБА_2 – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного судового рішення 25 листопада 2019 року.
Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ПАТ «Укрсоцбанк» – 03150, місто Київ, вулиця Ковпака, 29, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00039019.
Третя особа: ОСОБА_2 – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: І.В. Плавич
Судове рішення № 87848312, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси) було прийнято 25.11.2019. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 521/1179/16-ц. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: