Постанова № 8782988, 23.03.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2010 рокуСправа № 2а-355/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі Ковальчуку С.В.

з участю представника позивача Тарана О.П.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ганімед-М”до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування рішення від 19.01.2010 року № 1 про наявність обставин, які є підставою для застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунку,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ганімед-М» (далі – ТзОВ «Ганімед-М») звернулось в суд з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції (далі – Луцька ОДПІ) про визнання нечинним та скасування рішення від 19.01.2010 року № 1 про наявність обставин, які є підставою для застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним. 04 грудня 2009 року на адресу позивача надійшло повідомлення про проведення планової документальної перевірки, яка мала відбутись з 07 по 18 груня 2009 року. Однак у вказаний період податковий орган на перевірку не з’явився. В свою чергу, податковим органом була спроба провести планову перевірку 25 грудня 2009 року, хоча рішення про продовження термінів планової перевірки відповідачем не доводилося до відома посадових осіб ТзОВ «Ганімед-М». Крім того, посадовим особам ТзОВ «Ганімед-М» направлення та наказ про перевірку в порушення вимог ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не надавались.

При прийнятті оскаржуваного рішення заступник начальника Луцької ОДПІ посилається на порушення пп. «г» п.9.1.2. ст.9 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого посадові особи ТзОВ «Ганімед-М» не допускають до проведення планової перевірки щодо контролю за розрахунковими операціями. Водночас в поданні в.о. начальника головного відділу податкової міліції Луцької ОДПІ ( далі - ГВПМ Луцької ОДПІ), на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, є одночасне посилання і на акт відсутності посадової особи ТзОВ «Ганімед-М», і на акт недопуску до проведення перевірки працівників податкового органу. Такі висновки, на думку позивача, є суперечливими та взаємовиключними, оскільки відсутні особи не можуть не допустити працівників податкового органу до перевірки.

Адміністративний арешт є виключним способом забезпечення можливості погашення податкового боргу, а із оскаржуваного рішення не вбачається наявності будь-якого боргу перед державою у ТзОВ «Ганімед-М». Крім того, зазначене рішення посадовим особам позивача вручено не було. Вважає рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку ТзОВ «Ганімед-М» безпідставним та необґрунтованим, просить його визнати нечинним та скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав із підстав, у ньому викладених, та просив його задовольнити. Суду додатково пояснив, що в оскаржуваному рішенні вказано, що посадові особи ТзОВ «Ганімед-М» не допустили до проведення планової перевірки щодо контролю за розрахунковими операціями, а в направленні на перевірку та в акті відмови платника податку від допуску до проведення перевірки - до проведення планової перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, а тому рішення є також незаконним і з цих підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що оскаржуване рішення прийнято підставно, оскільки уповноважена особа ТзОВ «Ганімед-М» не допустила працівників ДПА України у Волинській області до проведення перевірки з питань дотримання податкового та іншого законодавства, яка мала відбутися згідно з планом-графіком та на підставі виданого працівникам направлення. У зв’язку з такою обставиною складено відповідний акт відмови платника податку від допуску до проведення перевірки. Рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування адміністративного арешту активів на рахунку, прийняте згідно з поданням в.о.начальника ГВПМ Луцької ОДПІ. Таким чином, дотримано процедуру прийнятті такого рішення за наявності законних підстав, а прийняття рішення не залежить від того, чи є борг у платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами. У задоволенні позову просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно із п.1 ч.1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №509-ХІІ) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків згідно з ч.4 ст.11-1 вказаного Закону надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Судом встановлено, що повідомлення №201 про проведення планової виїзної перевірки ТзОВ «Ганімед-М» було надіслано 24 листопада 2009 року за підписом заступника голови Державної податкової адміністрації у Волинській області (далі – ДПА у Волинській області). Вказане повідомлення зареєстровано ТзОВ «Ганімед-М» 04.12.2009 року за номером 217/25. У ньому зазначено дату проведення перевірки - з 07 по 18 грудня 2009 року (а.с.10). Однак упродовж вказаного проміжку часу перевірка працівниками податкового органу з невідомих причин не була проведена.

Водночас, як вбачається з направлення №000632 від 24.12.2009 року, виданого Головою ДПА у Волинській області, працівники податкового органу направлялися для проведення перевірки в період з 24.12.2009 року по 14.01.2010 року (а.с.9).

Відповідно до п. 2 Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 №619 (далі Порядок), формування планів-графіків планових виїзних ревізій і перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, які проводяться для забезпечення своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати ними податків та зборів (обов'язкових платежів), здійснюється щокварталу всіма контролюючими органами за місцезнаходженням суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п.3 та п.5 Порядку заміна у планах-графіках планових виїзних ревізій і перевірок суб'єкта господарювання, діяльність якого підлягає перевірці, та зміна строків їх проведення забороняється, крім випадків виникнення об'єктивних обставин (ліквідація, банкрутство суб'єкта господарювання, припинення його діяльності на тривалий час, обставини непереборної сили тощо). Керівник відповідного контролюючого органу несе персональну відповідальність за дотримання плану-графіка планових виїзних ревізій і перевірок та повинен забезпечити участь необхідної кількості службових осіб у їх проведенні.

Представником відповідача не надано суду доказів, які свідчили б про зміну строків та підстав проведення перевірки ТзОВ «Ганімед-М».

Відповідно до ч.1, 4 статті 11-1 Закону №509-ХІІ плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

У повідомленні на перевірку визначено її вид: планова виїзна з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (а.с.10). Про такий вид перевірки зазначено і у направленні від 24 грудня 2009 року № 000632 (а.с.9), і в переліку питань для здійснення перевірки ТзОВ «Ганімед-М», затвердженого 24.12.2009 року (а.с.27), а в оскаржуваному рішенні та поданні в.о.начальника ГВПМ Луцької ОДПІ – щодо контролю за розрахунковими операціями. Отже, перераховані документи містять розбіжність щодо визначення виду перевірки податковим органом, що також ставить під сумнів підставність прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.11-2 Закону №509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку. Ненадання цього документа платнику податків або їх надання з порушенням вимог є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби для проведення планової перевірки.

Акт № 142/23-99/35594217 від 24.12.2009 р. про відсутність посадової особи (директора) за місцем знаходження ТзОВ "Ганімед-М" та неможливість вручити направлення на проведення перевірки, судом не розцінюється як допустимий у даному випадку доказ правомірних дій відповідача, оскільки встановити, що він складений працівниками ДПА у Волинській області у вказаному місці та у вказаний час без підпису у ньому незацікавлених осіб неможливо.

Працівники податкового органу прибули на планову перевірку ТзОВ «Ганімед-М» 25 грудня 2009 року. Як було встановлено в судовому засіданні, направлення на перевірку було пред’явлено Шевчуку В.В., як вважає відповідач, - уповноваженій особі ТзОВ «Ганімед-М». Представником відповідача пред’явлено суду довіреність від 25.12.2009 р., згідно з якою Шевчук В.В. уповновжений представляти інтереси ТзОВ «Ганімед-М» в судах та в державних установах. Однак із вказаного документа не вбачається, що Шевчук В.В. наділений правом допускати працівників органів державної податкової служби до проведення перевірки, пред’являти їм будь-які документи. А тому доводи відповідача про те, що ним дотримано умови щодо проведення перевірки, визначені ст. 11-2 Закону №509-ХІІ, судом відхиляються.

Саме з наведених міркувань суд вважає акт відмови платника податку від допуску до проведення перевірки від 25 грудня 2009 року №142/23-99/35594217 та подання в.о. начальника ГВПМ Луцької ОДПІ про застосування адміністративного арешту активів платника податків – ТзОВ «Ганімед-М» у вигляді зупинення операцій на рахунках у Луцькому регіональному управліні ВАТ КБ «Надра» та у Волинській філії ВАТ «Кредобанк» від 19 січня 2010 року такими, що не відповідають дійсним обставинам. При розгляді зазначених вище матеріалів заступником начальника Луцької ОДПІ не було надано належну правову оцінку викладеним у них фактам.

Згідно з абзацом «г» підпункту 9.1.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000 № 2181-III (далі Закон - № 2181-III), арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Відповідно до підпункту 9.1.1. пункту 9.1. статті 9 Закону № 2181-III адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Як вбачається з довідки Луцької ОДПІ від 02.03.2010 року, податковий борг у ТзОВ «Ганімед – М» відсутній.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суб’єкт владних повноважень, приймаючи рішення, повинен дотримуватися обов’язку діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на вище викладене, суд вважає, що рішення заступника начальника Луцької ОДПІ від 19.01.2010 року № 1 прийнято необґрунтовано та нерозсудливо.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приймаючи постанову у даній справі суд виходить з наданих повноважень, визначених п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України, та враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування рішення Луцької ОДПІ від 19.01.2010 року №1 як такого, що прийняте всупереч вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.3 ст.160, ст.ст.162, 163 КАС України, на підставі ст.9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платнкиів податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст.11-1, 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 19.01.2010 року № 1 про наявність обставин, які є підставою для застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - з 26 березня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                               Ж.В.Каленюк