Ухвала суду № 87828753, 17.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 лютого 2020 року м. Київ 320/6381/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., при секретарі судового засідання Повх І.С.,

за участю представників сторін:

позивача - Скрипки О.В.,

представника позивача - Фещенко М.Л.,

представника відповідача - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10.09.2019 про сплату боргу (недоїмки) № Ф-296691-50/9319 відносно ОСОБА_1 , (рнокпп НОМЕР_1 ; зареєстрованої: АДРЕСА_1 ).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та витребувано докази по справі у відповідача.

У судове засідання, призначене у справі на 17.02.2020 з`явилася позивач та її представник.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення розгляду справи у передбачений законодавством строк.

Водночас, судом встановлено, що 14.01.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву та заява про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування заяви про залишення позову без розгляду відповідач зазначив, що правове регулювання, наведене у абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону №2464, свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплету внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДПС України платнику ЄСВ. Таким чином платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному і/або у судовому порядку. При цьому оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених аби. 9 ч. 4 ст. 25 Закону №2464.

Відповідач зауважив, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №802/983/18-а від 08.08.2019 у справі №480/106/19, від 17.07.2019 у справі №0740/1050/18.

Враховуючи те, що ОСОБА_1. отримала рішення ДПС України про залишення скарги без задоволення 28.10.2019 що підтверджується витягом з сайту «Укрпошта» (витяг з сайту «Укрпошта» додається) та не заперечується позивачем, останній день для звернення до адміністративною суду припадає на 07.11.2019.

При цьому, відповідач звертав увагу, що як вбачається з сайту «Судова влада» ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправною та скасування вимоги 18.11.2019, а відтак, останньою було пропущено строк для звернення до адміністративного суду, тому просить залишити позов без розгляду.

Водночас, судом встановлено, що 12.02.2020 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування якої зазначила, що отримавши 28.11.2019 відповідь ДПС України на скаргу, будучи необізнаною в юридичній сфері, допустила помилка у обчисленні десятиденного строку звернення до суду. Так, позивач зауважила, що вона помилково припустила, що останнім днем звернення до суду є саме 11.11.2019. При цьому, ОСОБА_1 звертала увагу, що вона працює з 9-00 до 20-00, та сімейні обставини стали тими обставинами, що зумовили пропуск нею строку звернення до суду. Додатково позивач вказала, що враховуючи її скрутне матеріальне становище, то рішення суду у даній справі матиме вирішальне значення для неї, оскільки встановлення об`єктивної істини у справі, матиме значення для сплати чи відсутності сплати боргу.

Присутній у судовому засіданні представник позивача просив поновити пропущений строк звернення до суду з огляду на викладені у заяві обставини.

Розглянувши подані клопотання та заяву, заслухавши думку позивача та його представника, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або інтими законами.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у межах даного провадження є вимога про сплату боргу (недоїмки), якою здійснено нарахування єдиного соціального внеску.

Відповідно до п.2 ч.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Приписами абз. 4,5,6 ч.4 статті 25 вказаного Закону обумовлено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Правове регулювання, наведене у абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону №2464, свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплету внеску ще і в суді.

Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДПС України платнику ЄСВ.

Таким чином платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному і/або у судовому порядку. При цьому оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених аби. 9 ч. 4 ст. 25 Закону №2464.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №802/983/18-а. від 08.08.2019 у справі №480/106/19, від 17.07.2019 у справі №0740/1050/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-296691-50/9319, якою позивачу станом на 31.08.2019 визначено до сплати недоїмку з єдиного соціального внеску у розмірі 23785,08 грн.

Не погоджуючись із зазначеною вимогою про сплату (недоїмки) від 10.09.2019 №Ф-296691-50/9319, позивач звернулася зі скаргою від 20.09.2019 до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 24.10.2019 № 6845/6/99-00-08-06-1 скаргу позивача залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) - без змін.

Як встановлено судом, вказане рішення ДПС було отримане позивачем 28.10.2019.

Не погоджуючись з прийняттям спірної вимоги, позивач звернувся з даним позовом до суду. При цьому, відповідно до відомостей конверта, у якому надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до суду, позивач звернулася до суду 11.11.2019.

Відтак, з огляду на викладене, позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду, оскільки останнім днем строку звернення до суду було 07.11.2019.

Водночас, розглянувши доводи позивача в обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, судом встановлено, що обставини в силу яких позивач пропустила строк звернення до суду є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Принцип юридичної визначеності та право на суд заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97, полягає в тому, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним та підлягає дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, й щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права. Норми, що регулюють строки подачі адміністративного позову, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту, в тому числі й у разі наявності певних обставин, які зумовили порушення встановлених процесуальних строків.

Така позиція була зазначена Європейським судом з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Bellet v. France зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У той же час, як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Аналізуючи в сукупності викладене, враховуючи незначний строк пропуску такого строку (три дні) та з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд визнає поважними причини пропуску строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги та поновити позивачу строк звернення до суду.

Відповідно до ч.6 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.

2. У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

3. Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панова Г. В.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 24.02.2020.