Ухвала суду № 8779646, 25.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2010 р.                               м. Київ                                        К-9217/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                              Конюшка К.В.

суддів:                                        Голубєвої Г.К.

                                                  Ланченко Л.В.

                                                  Пилипчук Н.Г.

                                                  Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Тернопільської області від 08 грудня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 березня 2007 року

у справі № 13/252-4646

за позовом          Приватного малого підприємства «В.І.Д.»

до          Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

про           скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2006 року приватне мале підприємство «В.І.Д.»звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 08 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21 березня 2007 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2006 року № 0000502305/0.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Тернопільська об’єднана державна податкова інспекція оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, у зв’язку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Західенерго», за результатами якої складено Акт від 12 травня 2006 року № 9996/23-02/31080332 (далі –Акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР), а саме позивачем занижено суму податку на додану вартість на суму 14668 грн. 85 коп.

На підставі Акта відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 травня 2006 року № 0000502305/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 22 003 грн. 27 коп., в т.ч. 14668 грн. 85 коп. основного платежу та 7334 грн. 42 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з Акта, відповідач вважає, що виписані товариством з обмеженою відповідальністю «Західенерго»(далі –ТОВ «Західенерго») позивачу податкові накладні, віднесено останнім до складу податкового кредиту з порушенням приписів підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, а саме сума податку на додану вартість, віднесена до податкового кредиту не знаходить підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця цих товарів. Крім того, посилаючись на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, відповідач стверджує, що позивачем під час проведення перевірки не представлено товарно-транспортні накладні, які підтверджують надходження йому товару від ТОВ «Західенерго».

Згідно з приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Судами попередніх інтонацій встановлено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту за 3, 4 квартали 2004 року та 1, 2 квартали 2005 року суми податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, які були виписані ТОВ «Західенерго», які містять усі необхідні реквізити передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР та підтверджують сплату сум податку на додану вартість позивачем в ціні товару, що придбавався.

А відтак, позивачем було правомірно включено суми податку на додану вартість до податкового кредиту за 3, 4 квартали 2004 року та 1, 2 квартали 2005 року.

Більш того, що стосується твердження скаржника про те, що по контрагенту позивача не виявлено факту надмірної сплати податку на додану вартість за вказаними операціями, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, відповідачем не підтверджено факту безтоварності укладених між позивачем та ТОВ «Західенерго»угод.

Відповідно до приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 08 грудня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 березня 2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді (підпис)Голубєва Г.К.

(підпис)Ланченко Л.В.

(підпис)Пилипчук Н.Г.

(підпис)Степашко О.І.