Ухвала суду № 8779463, 11.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2010 р.                               м. Київ                                        К-3120/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Ланченко Л.В., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекцій по роботі з великими платниками податків у м.Харкові

на постанову господарського суду Харківської області від 23 листопада 2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22 січня 2007р.

у справі №АС-03/484-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» (надалі –ВАТ «Теплоенергомонтаж»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекцій по роботі з великими платниками податків у м.Харкові (надалі –СДПІ у м. Харкові)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У листопаді 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ у м.Харкові №0000890822/0 від 20.10.2006р.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства щодо нарахування та сплати частини прибутку організацій (у статутних фондах яких є державна частка), який підлягає відрахуванню до загального фонду Державного бюджету України. Позивач стверджує, що на ВАТ «Теплоенергомонтаж» не розповсюджуються п.2 постанови Кабінету Міністрів України №405 від 30.03.2004р. та ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік».

Постановою господарського суду Харківської області від 23 листопада 2006р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22 січня 2007р., позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Харкові №0000890822/0 від 20.10.2006р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій СДПІ у м. Харкові звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, як таких, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 30.06.2006р., про що складено акт №1842/47-0/00120980 від 13.10.2006р..

За результатами проведеної перевірки встановлено, що в порушення ст.72 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік»та постанови Кабінету Міністрів України №405 від 30.03.2004р. підприємством не було здійснено відрахування частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України за перевірений період у сумі 185310,00грн. у т.ч. за ІІ квартал 2004р. – 148430,00грн., за ІІІ квартал 2004р. –36880,00грн..

За результатами перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000890822/0 від 20.10.2006р., яким позивачу визначено зобов’язання за платежем: частина прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка) у сумі 277965,00грн. у т.ч. 185310,00грн. основного платежу та 92655,00грн. штрафних (фінансових) санкцій..

Суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи виходили з того, що на ВАТ «Теплоенергомонтаж»не поширюються вимоги ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік»та п.2 постанови Кабінету Міністрів України №405 від 30.03.2004р., оскільки акції позивача безпосередньо державі не належать.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом Президента України від 04.04.1995р. №282/95 було створено Державну акціонерну холдінгову компанію «Енергобуд».

Згідно із довідкою Фонду Державного майна України вих.№10-17-3434 від 04.04.1996р. наказом Фонду Державного майна України від 15.02.1996р. №158 пакет акцій ВАТ «Теплоенергомонтаж»у кількості 637950шт. (26%) передано до стутного фонду державної акціонерної холдінгової компанії «Енергобуд»(а.с.28).

На запит податкового органу до Регіонального відділення ФДМУ було отримано відповідь від 02.10.2006р. вих.№11 9865 з якої вбачається, що державний пакет акцій ВАТ «Теплоенергомонтаж»у кількості 26% передано до статутного фонду державної акціонерної холдінгової компанії «Енергобуд»і реєстр корпоративних прав ВАТ «Теплоенергомонтаж»веде Центральний апарат ФДМУ, а інформація щодо даного питання в регіональному відділенні відсутня (а.с.33).

На підставі вказаної інформації податковий орган дійшов висновку, що акції ВАТ «Теплоенергомонтаж»(26%) належать державі в особі Державної акціонерної холдінгової компанії «Енергобуд». Наявність у органів державної податкової служби визначених законом повноважень щодо контролю за справлянням (стягненням) до бюджету частини прибутку відповідно до статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 72 Закону України «Про Державний бюджету України на 2004 рік»від 27.11.2003р. №1344-IV, серед іншого, установлено, що господарські організації: акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. №405 затверджено «Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році».

Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що відрахування частини прибутку (доходу) провадяться, зокрема господарськими товариствами та іншими суб’єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), –15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

Задовольняючи позовні вимоги та скасовауючи рішення податкового органу суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно Закону України «Про власність»від 07.02.1991р. N697-XII (який був чинним до прийняття Цивільного кодексу України) та згідно приписів Закону України «Про господарські товариства»від 19.09.1991р. N1576-XII Державна акціонерна холдінгова компанія «Енергобуд»на свій розсуд скористалось правами повноправного акціонера ВАТ «Теплоенергомонтаж»і вже станом на 01.12.2005р. власником 637950 простих іменних акцій позивача номінальною вартістю 191385,00грн. (що становить 20,23% статутного капіталу ВАТ «Теплоенергомонтаж») була громадянка Росії Кошелькова Ірина Вікторівна, а станом на 01.07.2006р. даного пакета акцій стало ЗАТ «Променергоавтоматика».

Для правильного вирішення справи обов’язковому встановленню підлягала обставина чи є державна частка у статутному фонді позивача, оскільки сторонами не наведено достатніх доказів чи перебуває в державній власності ВАТ «Теплоенергомонтаж»а також порядок відчуження державної частки (якщо таке відчуження мало місце).

Так, суди погодились із позицією позивача але не дослідили яким чином, у результаті проведення викупу акцій акціонерів, шляхом обміну акцій на частки у статутному капіталі товариства, чи іншим способом право власності 20,23% статутного капіталу ВАТ «Теплоенергомонтаж»перейшло до ЗАТ «Променергоавтоматика».

Зокрема, матеріали справи не містять належним чином завіреного реєстратором витягу з реєстру власників іменних цінних паперів, документів що засвідчують право власності засновника акціонерного товариства. Крім того в матеріалах справи наявна копія лише декількох сторінок статуту позивача, що містять дані лише загальних положень, однак з даної копії неможливо визначитись які саме вносились зміни до статуту товариства, про які свідчать відмітки виконавчого комітету Дзержинської районної ради м.Харкова (а.с.38).

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях не вичерпними, якщо доказів наданих сторонами виявилось недостатнім, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 КАС України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують обставини чи перебуває ВАТ «Теплоенергомонтаж»в державній власності.

Оскільки судами не було встановлено достовірності інформації про факт передачі акцій, які належали державі у статутному фонді позивача, посилання як на докази відсутності державної частки у статутному фонді ВАТ «Теплоенергомонтаж»на листи Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Харківській області не обґрунтовані з точки зору допустимості таких доказів, тобто не відповідають положенням статті 70 КАС України.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України висловила правову позицію щодо вирішення справ цієї категорії, зокрема, у постанові від 05.11.2008р. під час розгляду за винятковими обставинами справи №13/39-547 за позовом ВАТ “Збаражгаз” до Кременецької МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення, а також у постанові від 04.11.2009р. під час розгляду за винятковими обставинами справи за позовом ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Отже, необхідним є витребування витягу або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців для встановлення достовірної інформацієї про юридичну особу ВАТ «Теплоенергомонтаж»та одного із його засновників - Державної акціонерної холдінгової компанії «Енергобуд», а також залучення до розгляду справи у якості третьої особи Фонду Державного майна України.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, перевірити доводи викладені відповідачем у касаційній скарзі, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекцій по роботі з великими платниками податків у м.Харкові –задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 23 листопада 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22 січня 2007 року –скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.