Ухвала суду № 8779462, 11.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2010 р.                               м. Київ                                        К-3049/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Ланченко Л.В., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекцій у Радивилівському районі Рівненської області

на постанову господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006р.

у справі №18/256

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Міжрегіональний страховий альянс» (надалі –ТДВ «СК «МСА»)

до Державної податкової інспекцій у Радивилівському районі Рівненської області (надалі –ДПІ у Радивилівському районі Рівненської області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Радивилівському районі Рівненської області №00003022250/0 від 28.09.2006р..

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на помилковість висновків податкового органу щодо заниження підприємством податку на прибуток страховика.

Постановою господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006р., позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №00003022250/0 від 28.09.2006р.; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір в сумі 85,00грн.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, як таких, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направлення справи на новий судовий прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову ТДВ «СК «МСА».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.01.2005р. по 30.06.2006р., про що складено акт №94/23/33246721 від 20.09.2006р..

Перевіркою було встановлено, що в порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було занижено податок на прибуток (доход) страховика за ІІ квартал 2006р. на суму 2938426,29грн.. Зокрема, в ході проведення перевірки контролюючим органому встановлено, що ТДВ «СК «МСА» подано до податкового органу декларацію з податку на доходи страховика за І-ше півріччя 2006р. із відображенням валових внесків одержаних або нарахованих на користь позивача за договорами страхування та перестрахування у сумі 98446763,00грн. (рядок 01 Декларації), суму валовових внесків, сплачених за договорами перестрахування у розмірі 97957139,00грн. (рядок 02 Декларації), сума страхових платежів, сплачених позивачем за договорами перестрахування склала 9596,00грн. та оподаткований дохід від страхової діяльності позивача за І-ше півріччя 2006р. склав 489624,00грн..

Як встановлено в ході проведення перевірки, між ТОВ «Незалежний фінансово-страховий альянс»(страховик) ТДВ «СК «МСА»(перестраховик) та ТОВ «Траст Лінк»(страхувальник) було укладено договір факультативного пропорційного перестрахування №МСА-СИ-05/2006-1 від 12.05.2006р. (а.с.11), згідно якого обсяг відповідальності перестраховика - ТДВ «СК «МСА»складає 269892000,00 російських рублів. По даному договору настав страховий випадок 15.06.2006р. і страхувальником прийнято рішення про здійснення виплати страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, в якій доля ТДВ «СК «МСА»склала 269892000,00 російських рублів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем із ТОВ «Южнорусская перестраховочная компания»(резидент РФ) було укладено договір перестрахування на суму відповідальності 97947543,00грн. згідно ковер-ноту №16/05-01 від 16.05.2006р. (а.с.72). Згідно договору №Ф 01/17-05 від 17.05.2006р. позивач уклав договір страхування фінансових ризиків із ТДВ «СК «Паритет»(Донецька область м.Макіївка) (а.с.75-78).

Розбіжності між даними зазначеними позивачем у декларації та за результатами перевірки стосовно суми сплачених страхових платежів за договорами перестрахування виникло внаслідок того, що в рядок 02 Декларації з податку на доходи страховика позивач включив 97957139,00грн. – суму виплати страхового відшкодування, виплаченого внаслідок настання страхового випадку по ТОВ «Незалежний фінансово-страховий альянс»

За наслідками проведеної перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №00003022250/0 від 28.09.2006р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток страхових організацій в сумі 4701482,07грн. у т.ч. 2938426,29грн. основного платежу та 1763055,78грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Звертаючись до суду із позовом про оскарження зазначеного вище податкового повідомлення-рішення позивач обґрунтовує вимоги тим, що ним було «помилково»відображено суму в розмірі 97947543,00грн. в рядку 02 як суму валових внесків, сплачених за договорами перестрахування (а.с.5).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Рівнеського міського суду від 29.06.2006р. було відмовлено Дегтярьову І.Я. (одному із учасників ТДВ «СК «МСА», який, до того ж є і генеральним директором) у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення загальних зборів ТДВ «СК «МСА» від 23.05.2006р.(а.с.64-65). Вказаним рішенням загальних зборів товариства було вирішено, що застраховані підприємством збитки від фінансової діяльності повинні оподатковуватись згідно п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто за умови, коли страхування передбачає виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання. Таким чином не може бути помилкою таке ведення податкового обліку, яке засвідчено рішенням уповноваженого органу суб’єкта господарювання.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) визначено, що для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Крім того, 30.06.2006р. між позивачем, який виступив продавцем та ТОВ «Незалежний фінансово-страховий альянс»було укладено договір купівлі цінних паперів №К-275Ю/Т-1 на загальну суму 97947543,00грн. (а.с.71).

Як вбачається із пояснювальної записки головного бухгалтера ТДВ «СК «МСА»(а.с.85), цього ж дня 30.06.2006р. між позивачем та ТОВ «Незалежний фінансово-страховий альянс»було укладено договір про залік взаємних зобов’язань одного перед іншим, а саме, заборгованості ТОВ «Незалежний фінансово-страховий альянс»перед ТДВ «СК «МСА»по договору купівлі-продажу пакета акцій №К-275Ю/Т-1 на суму 97947543,00грн., а також заборгованості ТДВ «СК «МСА»на таку саму суму перед ТОВ «Незалежний фінансово-страховий альянс» по страховому відшкодуванню належному до виплати у І-му півріччі 2006р. (а.с.14). Отже, виплата страхового відшкодування за договором перестрахування позивачем була здійснена в повному обсязі.

Втім, акт проведеної податковим органом перевірки не відображає здійснення позивачем у І-му півріччі 2006р. операцій із цінними паперами, також не було перевірено страхову діяльність позивача по іншим страховикам у цьому періоді, що також впливає на показники Декларації з податку на доходи страховика.

Разом з тим, за змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, не може досліджувати докази що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, перевірити доводи викладені відповідачем у касаційній скарзі, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекцій у Радивилівському районі Рівненської області –задовольнити частково.

Постанову господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006р. –скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.