Ухвала суду № 8779297, 25.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-18998/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                              Конюшка К.В.

суддів:                                        Голубєвої Г.К.

                                                  Ланченко Л.В.

                                                  Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Волкової Т.В., Горобець Т.В.

відповідача: Жепалова О.В.

Генеральної прокуратури України: Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові на постанову Господарського суду Харківської області від 27.03.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007 року

у справі № АС-42/98-07

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Харпродукт»

до          Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

за участю           Прокуратури м. Харкова

про           визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

          У лютому 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Харпродукт» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000120842/0 від 26.01.2007 року.

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством правомірно та на підставі належним чином оформлених податкових накладних було сформовано податковий кредит, а тому зменшення суми бюджетного відшкодування є неправомірним.

          Постановою Господарського суду Харківської області від 27.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007 року, позовні вимоги задоволено.

          Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

          Представники позивача у судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги заперечували.

В ході касаційного розгляду представники відповідача та Генеральної прокуратури України підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі та просили її задовольнити.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності декларування від’ємного значення з податку на додану вартість за січень 2006 року та бюджетного відшкодування за лютий 2006 року, за результатами якої складено Акт №74/42-051/30881628 від 17.01.2007 року (далі –Акт перевірки).

За даними Акта перевірки податковою інспекцією встановлено порушення вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР), а саме: позивачем було завищено суму податку на додану вартість, задекларовану до відшкодування у лютому 2006 року в розмірі 35321,00 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000120842/0 від 26.01.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 35321,00 грн. У зв’язку з тим, що сума податку на додану вартість у розмірі 26843,02 грн. була відшкодована товариству, у податковому повідомленні-рішенні визначено до сплати суму податку на додану вартість у розмірі 26843,02 грн. та 134211,51 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, що Законом України від 03.04.1997 року №168/97-ВР не передбачено такої обов’язкової умови включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту, як проведення податковим органом зустрічних перевірок і встановлення факту сплати податку на додану вартість всіма контрагентами до Державного бюджету України, а отже підприємством правомірно сформовано податковий кредит

Суд касаційної інстанції погоджується з названими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР визначено вичерпний перелік обов’язкових реквізитів, що має містити податкова накладна, видана покупцем продавцю.

Відповідно до даних податкових накладних, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в Акті перевірки, вони оформлені відповідно до вимог, зазначених в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Таким чином ТОВ «Харпродукт»правомірно включило суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов’язку щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Відповідачем не доведено факту не сплати до Державного бюджету України податку на додану вартість контрагентами позивача.

Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на вищевказане попередніми судовими інстанціями обґрунтовано визначено те, що податковим органом в ході судового розгляду не було доведено правомірності прийняття ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За вказаних обставин судова колегія дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

          Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

          Постанову Господарського суду Харківської області від 27.03.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007 року в даній справі залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України.

Головуючий

(підпис)

Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Голубєва Г.К.

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                               А.В. Савченко