Рішення № 87767333, 21.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року справа № 580/4059/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1402 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

19.12.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до військової частини А1402 (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження позивачем військової служби у військовій частині А1402, а саме за період з 01.01.2016 по 01.01.2018;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження позивачем військової служби у військовій частині А1402, а саме за період з 01.01.2016 по 01.01.2018;

- зобов`язати відповідача надати позивачу довідку з помісячним розрахунком індексації за період з 01.01.201 по 01.01.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби з 01.01.2016 по 01.01.2018 йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Під час звільнення та виключення позивача із списків особового складу розрахунки з виплати індексація грошового забезпечення не здійснено. Позивач вважає протиправною вказану бездіяльність відповідача та зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України проведення індексації у зв`язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців незалежно від форм власності та виду юридичної особи.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Рідзеля О.А. від 24.12.2019 відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

09.01.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватись у межах коштів розпорядника, передбачених на такі цілі. З роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485 вбачається, що у межах наявного фінансового ресурсу, можливості нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України за період з січня 2016 року по лютий 2018 року у Міністерства оборони України не було, обчислення необхідно здійснювати з квітня 2018 року.

Вивчивши доводи позивача та відповідача, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач проходив військову службу у військовій частині А1402.

29.04.2015 позивач набув статусу учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 29.04.2015, виданим командиром в/ч А 0820; та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Відповідно до наказу командира військової частини В1402 від 25.06.2018 №139 позивача, звільненого наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.06.2018 №290, з військової служби у запас за п.п. "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з урахуванням п.п. «ї» п. 1 ч. 8 цієї статті - для військовослужбовців, які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, 14 липня 2018 року виключено із списків особового складу частини, усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік.

При звільненні з військової служби у запас позивачу не здійснено виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016.

28.11.2019 позивач звернувся до командира військової частини А 1402 із заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.01.2018.

Листом відповідача від 10.12.2019 №350/205/192/62/394 позивачу надіслано роз`яснення директора Департаменту стратегічного планування та аналізу Міністерства соціальної політки України.

Згідно роз`яснення Міністерства соціальної політики від 08.08.2017 №48/0/66-17 проведення індексації грошових доходів, зокрема, грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто, у межах коштів, передбачених на ці цілі. При цьому Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.01.2018, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 03.07.1991 №1283-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1283-ХІІ) - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

На підставі ч.1 ст.2 Закону №1283-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1283-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), згідно з п.2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Посилання відповідача щодо причин невиплати позивачу індексації грошового забезпечення із-за відсутності бюджетних асигнувань на такі цілі не доведені жодним належним і достовірним доказом, у тому числі щодо вжиття ним заходів для отримання фінансових коштів для виконання вищевказаних вимог закону.

Оскільки іншого доводу, аніж відсутність фінансової можливості та законодавчого механізму нарахування індексації за періоди, в яких її не було виплачено, відповідач не зазначив, суд врахував, що положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 виплата індексації не ставиться у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. Крім того, бюджетне законодавство розрізняє поняття "нарахування" та "виплата" бюджетних коштів. Доказів вчинення відповідних нарахувань на користь позивача суду не надано.

Чинними у спірному періоді нормативно-правовими актами не ставиться право особи на отримання індексації її доходу у залежність від наявності (відсутності) коштів у роботодавця. Будь-які доручення та листи не можуть скасовувати дію чинних законів.

Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого відбувається фінансування, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.

Тому невиконання обов`язку з нарахування індексації на грошове забезпечення військовослужбовця в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, свідчить про недотримання вимог Закону.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Такого ж висновку дотримується судова практика Верховного Суду (відповідний висновок у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17, який підлягає безумовному врахуванню судами нижчих інстанцій на підставі ч.5 ст.242 КАС України).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Отже, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

За умови нарахування індексації грошового доходу у визначеному періоді, та відсутності фінансових коштів на її виплату, у роботодавця мала би виникнути заборгованість.

Посилання відповідача на відсутність законодавчого механізму нарахування індексації за періоди, в яких її не було нараховано, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідне "нарахування" щодо позивача мало відбутися у вказаному ним періоді на підставі вимог Закону №1283-ХІІ та чинного Порядку №1078. Тому відповідні суми коштів мали обліковуватися, як заборгованість, за умови відсутності коштів та виплачуватися після надходження фінансування на грошове забезпечення військовослужбовців. Натомість відповідач у спірних правовідносинах допустив порушення принципу "належного врядування", з огляду на що негативні наслідки цього не можуть покладатися на позивача з огляду на принцип "верховенства права".

При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача на роз`яснення Міністерства соціальної політики України та Департаменту фінансів Міністерства оборони України, оскільки останні мають рекомендаційний характер, не є нормативно-правовими актами, натомість, відповідач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу. Як вже зазначалось, обов`язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Під час судового розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що за період проходження позивачем військової служби у військовій частині А1402 з 01.01.2016 по 01.01.2018 відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачеві індексації грошового забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а тому бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.01.2018 є протиправною.

Оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений Законом №1282-XII строк, що є порушенням права позивача, тому суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Щодо позовної вимоги про надання довідки з помісячним розрахунком індексації за період з 01.01.2016 по 01.01.2018, суд зазначає, що згідно зі ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Внаслідок відсутності порушеного права позивача щодо отримання довідки із щомісячним розрахунком індексації, суд дійшов висновку, що відповідна позовна вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини A1402 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.01.2018.

3. Зобов`язати військову частину А1402 (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 98, код ЄДРПОУ 07760091) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.01.2018, з урахуванням виплачених сум.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя О.А. Рідзель