Постанова № 8776058, 23.03.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                            № 2а-148/10/2370 23.03.2010 р.                                                                       м. Черкаси

12 год. 55 хв.                                                                                           

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гаращенка В.В.,

при секретарі: Бондар Т.П.,

за участю:

представника позивача: Пасічник А.А. –за довіреністю;

представника відповідача: Позднякова Д.Б. –за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Меркурій»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якій просить стягнути з ТОВ «Кондитерська фабрика «Меркурій»адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2008 році в сумі 13998 грн. 92 коп. та пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій в сумі 1197 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач заперечив проти позову на тих підставах, що не зважаючи на неодноразове звернення в службу зайнятості, з інформацією про наявність місць для працевлаштування інвалідів, державна служба зайнятості не направляла зазначену категорію людей. ТОВ «Кондитерська фабрика «Меркурій»у відзиві на адміністративний позов також наголошував на тому, що неодноразово звертався з листами до позивача з повідомленнями про можливість працевлаштування інвалідів на виробництві, а також виконував всі обов’язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, визначені ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», такі як: виділення та створення робочих місць для працевлаштування зазначеної категорії людей; створення умов праці; надання держслужбі зайнятості необхідної інформації та звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII (далі –«Закон № 875-XII»).

Крім того, Законом, який визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю є Закон України «Про зайнятість населення»від 01 березня 1991 року №803-XII (далі –«Закон №803-ХІІ»).

Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги Закону №875-XII та Закону №803-ХІІ.

Частиною 2 ст. 18 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, ч. 2 ст. 19 Закону № 875-XII зобов’язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону № 803-ХІІ підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням, як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 року затверджена норма статистичної звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)», яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Матеріали справи містять копії звітів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, які були подані відповідачем до центру зайнятості станом на січень, липень та вересень 2008 року, в яких зазначено про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для такої категорії громадян, як інваліди.

Отже, судом встановлено, що відповідач на протязі 2008 року звітував про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для інвалідів лише тричі.

Згідно Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», (далі –«Порядок») відповідач зобов’язаний щороку до 1 березня подавати відділенню Фонду інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з поданого відповідачем звіту, протягом 2008 року останній використовував працю 185 найманих працівників.

Згідно з нормативами, кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в ТОВ «КФ «Меркурій»на 2008 рік становила 7 чоловік, проте фактично виходячи з розрахунку середньооблікової кількості робочих місць, зайнятих інвалідами, два робочих місця не були зайняті.

Суд враховує, що відповідно до законодавства України обов'язок з працевлаштування інвалідів покладено на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

Приймаючи до уваги, що відповідач на протязі 2008 року звітував лише за три місяці, подавав до місцевого центру зайнятості звіт форми №3-ПН про вакансії для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними даними та створив робочі місця для працевлаштування працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена група інвалідності, тому згідно ч. 1 ст. 20 Закону України № 875-XII, відповідач зобов’язаний сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за ті місяці 2008 року, коли відповідач не подавав звіти форми №3-ПН.

Пунктом 2 Порядку визначений строк сплати адміністративно-господарських санкцій до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій ч. 2 ст. 20 Закону № 875-XII передбачено нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно даним зазначеного вище звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік середньорічна заробітна плата штатного працівника в цьому році у відповідача складала 6999 грн. 46 коп.

Таким чином, з урахуванням викладених вище норм Закону № 875-XII, відповідач зобов’язаний до 15 квітня 2009 року сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 9 місяців 2008 року в сумі 10499 грн. 19 коп. (13998 грн. 92 коп./12 місяців х 09 місяців).

Приймаючи до уваги, що відповідач не сплатив зазначені адміністративно-господарські санкції, суму пені, нарахованої на суму недоїмки, за період з 16 квітня 2009 року по 25 січня 2010 року (285 днів) розраховується з урахуванням встановленого розміру облікової ставки НБУ на рівні 11,00% в сумі 897 грн. 75 коп.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 875-XII, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Це положення узгоджується зі статтею 43 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, проте враховуючи викладені обставини є такими що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 159-164, 167, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Меркурій», (20721, Черкаська область, Смілянський район, с. Балаклея, вул. Леніна, 58Б, код ЄДРПОУ 14195438) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, (18000, м. Черкаси, проспект Хіміків, 50, код за ЄДРПОУ 21368023), адміністративно-господарські санкції за незайняте робоче місце інвалідом у 2008 році в сумі 10499 грн. 19 коп. та пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій в сумі 897 грн. 75 коп., а всього 11396 (одинадцять тисяч триста дев’яносто шість) грн. 94 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови з дня складення та підписання її повного тексту. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 березня 2010 року.

Суддя                                                                                                    В.В. Гаращенко