Рішення № 87753398, 21.02.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/12573/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

27 грудня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Житомирській області, щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії, викладеної у листі ГУ ПФУ в Житомирській області від 12 грудня 2019 року №К-5613;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області провести з 9 травня 2018 року донарахування призначеної пенсії, згідно абзацу сьомого пункту 7 Постанови КМУ №393 від 17 липня 1992 року (із змінами станом на 1 квітня 2018 року), як звільненому після 1 березня 2018 року, тобто за останні 7 місяців служби, на підставі раніше поданих документів та додатково наданих документів - листа-довідки ТВО військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату вих. №9-755 від 20 листопада 2019 року з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого перераховано пенсію, виплачену за період з березня 2018 року до квітня 2018 року суми щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% в березні 2018 року за лютий 2018 року (нарахованої та виплаченої в складі грошового забезпечення за березень 2018 року), з яких було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та виплатити різницю в недоотриманій з 9 травня 2018 року пенсії та виплачувати перераховану пенсію у новому розмірі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 9 травня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області йому призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Втім, при призначенні пенсії до складу додаткових видів грошового забезпечення, з яких повинен був бути нарахований основний розмір пенсії не включено виплачені за період березень-вересень 2018 року суми щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року, виплаченої в березні 2018 року, з якої було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 2 грудня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з вимогою провести перерахунок його пенсії, з урахуванням виплачених за період з березня 2018 року по липень 2018 року суми щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018, нарахованої та виплаченої в березні 2018 року, згідно довідки ТВО військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату вих.№9/755 від 20 листопада 2019 року, однак, 24 грудня 2019 року отримав відмову з підстав того, що вказані виплати не зазначені у статтях 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому відсутні підстави для перерахунку пенсії. Вважаючи, що відповідач протиправно відмовляє у проведенні перерахунку та виплати його пенсії, з урахуванням виплачених за період березень-вересень 2018 року сум щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року, виплаченої в березні 2018 року, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права на належний розмір пенсії.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, в строк, установлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.38-40). У вказаному відзиві відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв`язку з безпідставністю і необґрунтованістю. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» не передбачено включення до грошового забезпечення для обчислення пенсії сум щомісячної додаткової грошової винагороди. Стверджує, що згідно з частиною 3 статті 43 Закону №2262 для визначення розміру пенсії враховуються виключно щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а саме надбавки, доплати, підвищення. Відмітив також, що щомісячна додаткова грошова винагорода в контексті даної справи є одноразовою виплатою, зважаючи на характер проведених її нарахування та виплати, а тому не підлягає включенню до грошового забезпечення при призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 20 березня 2018 року майора ОСОБА_1 відповідно до наказу Командувача військ оперативного командування «Північ» (по особовому складу) №54 було звільнено з військової служби у запас та наказом військового комісара Ємільчинського РВК (по стройовій частині) №73 від 8 травня 2018 року з цієї ж дати виключено із списків особового складу частини (а.с.9-11).

З 9 травня 2018 року позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Пенсія призначена на підставі заяви позивача, грошового атестата та довідки про додаткові види грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 30 квітня 2018 року від 10 липня 2018 року №4740.

У жовтні 2019 року ТВО військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату видано позивачу довідку щодо додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії, із яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №9/755 від 20 листопада 2019 року.

Зі змісту вказаної довідки слідує, що при розрахунку пенсії ОСОБА_1 не враховані такі додаткові види грошового забезпечення, а саме фактично виплачені суми щомісячної додаткової грошової винагороди (березень 2018 року) при нарахуванні та виплаті яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.13).

2 грудня 2019 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій просив прийняти додатковий документ довідку ТВО військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату №9/755 від 20 листопада 2019 року, якими підтверджується проведення виплат за період з березня 2018 року по вересень 2018 року суми щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року, виплачену в березні 2018 року, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та нарахувати і виплачувати в подальшому без обмеження кінцевої дати призначену з 9 травня 2018 року пенсію (а.с.16).

За результатами розгляду заяви позивача з питання перерахунку пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом №К-5613 від 12 грудня 2019 року повідомило ОСОБА_1 про те, що пенсія призначена в чіткій відповідності до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Виплати, які зазначені в довідці ТВО військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату №9/755 від 20 листопада 2019 року, не відносяться ні до підвищень, ні до надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премій, ні до щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. Відтак, відповідач вказав, що підстави для врахування до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії щомісячної додаткової грошової винагороди, які зазначені в довідці ТВО військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату №9/755 від 20 листопада 2019 року відсутні (а.с.17).

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 1 статті 15 Закону №2011-XII визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Так, частиною 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

З огляду на викладене, положення Закону №2262-ХІІ кореспондуються з положеннями Постанови №704, які визначають умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та мають на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямовані на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачають включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховуються такі складові грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць, в даному випадку це щомісячна додаткова грошова винагорода.

Факт сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення складових з переліку, визначеного статтею 43 Закону №2262-ХІІ, який є вичерпним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17.

Окрім наведеного, суд зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода була передбачена і виплачувалася згідно вимог постанови КМ України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" та в порядку, передбаченому наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року №550 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 року за №1470/29600).

Зокрема, пунктом 5 цієї Інструкції передбачалося, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Відповідно до пункту 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11 червня 2008 року №260, яка була чинна до 20 липня 2018 року грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Вказане свідчить про те, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Тобто, отримана позивачем у березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода була нарахована та виплачена за лютий 2018 року, а отже не входить в грошове забезпечення за березень 2018 року, з якого позивачу нараховано пенсію.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" встановлено новий порядок формування складових грошового забезпечення військовослужбовців з 1 березня 2018 року.

Зокрема, постановою КМУ №704 змінено грошове забезпечення з 1 березня 2018 року та визначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" та постанова Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", втратили чинність.

Отже, виплачена позивачу у березні 2018 року за лютий 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатися складовою грошового забезпечення позивача за березень 2018 року, оскільки постанова, на підставі якої вона виплачувалась втратила чинність на підставі нової постанови №704, якою змінено грошове забезпечення з 1 березня 2018 року.

Сам факт виплати такої винагороди за лютий 2018 року лише у березні 2018 року не може ототожнюватися із складовою грошового забезпечення позивача за березень 2018 року і не підлягає врахуванню при визначенні розміру його пенсії.

Виплата позивачу вказаної додаткової грошової винагороди у березні 2018 року не змінює її правового статусу - винагороди, яка нараховувалася і виплачувалася за лютий, а не за березень 2018 року.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода, що виплачується не більше одного разу на рік, є одноразовою виплатою. Даний факт свідчить про відсутність щомісячного характеру цієї виплати.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави для врахування до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислюється пенсія, отриманої позивачем за період з березня 2018 року по вересень 2018 року суми щомісячної додаткової грошової винагороди відсутні, оскільки її виплата здійснювалася не щомісячно, адже вказана виплата не входить до встановленого частиною 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із включенням до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислюється пенсія, названого вище одноразового додаткового виду грошового забезпечення не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог та на відсутність у справі документально підтверджених витрат про сплату судового збору, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 243, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін