Рішення № 87753394, 20.02.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/152/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення, Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

8 січня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, яка призвела до ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 1 липня 2019 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- визнати протиправною бездіяльність Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області, яка призвела до ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 1 липня 2019 року доплати до заробітної плати, встановленої статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Луганської районної державної адміністрації Житомирської області, яка призвела до не нарахування та не виплати ОСОБА_1 з 1 липня 2019 року доплати до заробітної плати, встановленої статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Луганської районної державної адміністрації Житомирської області провести ОСОБА_1 з 1 липня 2019 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік;

- зобов`язати Луганську селищну раду Лугинського району Житомирської області провести ОСОБА_1 з 1 липня 2019 року нарахування та виплату доплати до заробітної плати встановленої статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі, що дорівнює дві мінімальні заробітні плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області провести ОСОБА_1 з 1 липня 2019 року нарахування та виплату доплати до заробітної плати встановленої статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі, що дорівнює дві мінімальні заробітні плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в с.Жеревці, Лугинського району, Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, де отримувала щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону №796-XII та доплату, як працюючому у зоні гарантованого добровільного відселення, передбачену статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач вважає, що з 17 липня 2018 року відновлено дію статті 37, 39 Закону №796-XII, які підлягають застосуванню без будь-яких обмежень, але відповідачем не відновлено нарахування та виплату позивачу вказаної соціальної допомоги у зв`язку з тим, що в Державному бюджеті України не передбачено відповідних видатків. На думку позивача, реалізація ним права, пов`язаного з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи та встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року провадження у справі №240/152/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі №240/4946/18.

24 січня 2020 року відповідачем - Управлінням праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області на адресу суду надіслано відзив на адміністративний позов (а.с.24), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив, що Законами України "Про Державний бюджет на 2018 рік" та "Про державний бюджет на 2019 рік" не передбачені видатки на запитувані позивачем виплати.

Відповідач - Лугинська селищна рада Лугинського району Житомирської області вимог ухвали суду від 13 січня 2020 року у частині надання відзиву на адміністративний позов не виконала.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року залишено без змін у частині рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18, яким позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, яка призвела до ненарахування та невиплати з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року поновлено провадження у справі у зв`язку з набранням законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №240/4946/18.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини між сторонами у даній справі щодо соціального та правового захисту осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються правовими нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає (без реєстрації) у с.Жеревці, Лугинського району, Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, де отримувала щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону №796-XII та доплату до заробітної плати, як працюючому у зоні гарантованого добровільного відселення, передбачену статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суть спору між сторонами зведена виключно до наявності чи відсутності у позивача права на отримання з 1 липня 2019 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону №796-XII та доплати, як працюючому у зоні гарантованого добровільного відселення, передбаченої статтею 39 Закону №796-XII.

Судом встановлено, що позивач зверталась до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області із заявою про відновлення виплат щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону №796-XII та доплати, як працюючому у зоні гарантованого добровільного відселення, передбаченої статтею 39 Закону №796-XII.

Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області листом від 4 грудня 2019 року №2990 повідомило про відсутність підстав для відновлення виплат такої щомісячної грошової допомоги та доплати до заробітної плати (а.с.7).

Таке рішення відповідача, викладене у листі від 4 грудня 2019 року №2990, не узгоджуються із вимогами чинного законодавства з огляду на таке.

Стосовно виплат за статтею 37 Закону №796-XII, суд зазначає наступне.

Безспірно, відповідно до статті 37 Закону №796-XII (в редакції закону від 9 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII стаття 37 Закону №796-XII була виключена.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Разом з тим, за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону Про "внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Зазначене свідчить, що за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Таким чином, з 17 липня 2018 року відновлено право позивача, як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, на щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону №796-XII в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Таке право осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на отримання зазначеної щомісячної грошової допомоги підтверджено Рішенням Верховного Суду від 21 січня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18. Вказане судове рішення набуло чинності згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (оприлюднене 14 січня 2020 року).

Згідно з вимогами частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Стосовно виплат за статтею 39 Закону №796-XII, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого статті 39 Закону №796-XII громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2). Згідно з довідкою Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області від 4 грудня 2019 року №648 позивач працює вчителем початкових класів Жеревецького НВК "ЗНЗ І-ІІІ ступенів - ДНЗ" Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області з 2 листопада 2018 року по даний час (а.с.9).

Відповідно до постанови КМУ від 23 липня 1991 року №106 с.Жеревці, Лугинського району, Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а не до зони відчуження.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що позивач не відноситься до категорії осіб, якім здійснюється доплата до заробітної плати у відповідності до норм статті 39 Закону №796-XII, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач працює у зоні відчуження.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною відмови Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, яка призвела до ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 1 липня 2019 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача поновити з 1 липня 2019 року нарахування та виплату позивачу зазначеної щомісячної грошової допомоги в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 243, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області (вул.Червона Гірка, 21, смт.Лугини, Житомирська область, 11300, код ЄДРПОУ 03192595), Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області (вул.М.Грушевського, 2а, смт.Лугини, Житомирська область, 11301, код ЄДРПОУ 04346114) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, оформлену листом від 4 грудня 2019 року за №2990 про відмову в нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 з 1 липня 2019 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області поновити з 1 липня 2019 року нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін