Рішення № 87753384, 20.02.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/11622/19

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

13 листопада 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування до загального страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 24 листопада 1997 року до 31 грудня 2001 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату призначеної пенсії з урахуванням до страхового стажу зазначеного періоду підприємницької діяльності починаючи з 8 жовтня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у спірні періоди позивач здійснював підприємницьку діяльність, перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, з якого на той час, проводились відрахування страхових внесків. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем протиправно не враховано вказані періоди до загального страхового стажу.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи та встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

8 січня 2020 року (у встановлений судом строк) відповідачем подано відзив від 8 січня 2020 року №647/08.2 (а.с.36-39), за змістом якого позовні вимоги є безпідставними. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 був зареєстрований, як приватний підприємець з 26 листопада 1997 року. Страховий стаж позивача, підтверджений документально, у тому числі з урахуванням періоду здійснення підприємницької діяльності з 1 січня 2002 року до 31 грудня 2003 року і становить 31 рік 6 місяців 21 день. Коефіцієнт страхового стажу становить 0,31500. Оскільки, позивач провадив сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України лише за період з 1 січня 2002 року до 31 грудня 2003 року, тому підстав для зарахування періоду роботи з 26 листопада 1997 року (дата проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця) до 31 грудня 2001 року до загального стажу роботи для обчислення пенсії немає.

Крім того, питання врахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року до 31 грудня 2001 року може бути розглянуто у разі надання: спеціального торгового патенту, або свідоцтва про сплату єдиного податку, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про сплату страхових внесків, або в разі набуття права на перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону.

10 січня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду з даним позовом (а.с.91).

16 січня 2020 року ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про залишення позовної заяви у частині позовної вимоги про здійснення перерахунку пенсії з 8 жовтня 2016 року без розгляду - відмовлено (а.с.94-96).

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області з 8 жовтня 2016 року.

Трудовий стаж, у тому числі навчання у технікумі з 1971 до 1975 року з 27 червня 1974 року до 16 квітня 1996 року підтверджується записами у трудовій книжці.

З 24 листопада 1997 року ОСОБА_1 зареєстрований, як приватний підприємець - фізична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності та перебував на спрощеній системі оподаткування із зазначенням сум сплаченого єдиного податку. З 2013 року підприємницька діяльність у стані припинення.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області про призначення йому пенсії за віком, надавши, на його думку, усі необхідні документи про підтвердження трудового та страхового стажу, у тому числі копії свідоцтв про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (з 1996 року та з 2008 року) і довідку з ДПІ про облік, як суб`єкта підприємницької діяльності.

Згідно з розрахунком стажу для обчислення пенсії, здійсненого відповідачем, не враховано періоди роботи з 24 листопада 1997 року до 31 грудня 2001 року (а.с.30).

Позивачем зазначено, що на неодноразові звернення до відповідача з приводу надання повної інформації про зараховані для обчислення роки трудової діяльності та розмір заробітної плати по місяцях та роках, які враховані для обчислення розміру пенсії, належної і чіткої відповіді своєчасно він не отримав.

На чергову скаргу від 26 вересня 2019 року (а.с.32), позивачем отримано відповідь, що його трудовий стаж, зокрема період здійснення підприємницької діяльності, документально підтверджено з 1 січня 2002 року до 31 грудня 2003 року. При цьому, зазначено, що питання зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року до 31 грудня 2001 року можливе при наданні спеціального торгового патенту або свідоцтва про сплату єдиного податку, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про сплату страхових внесків (а.с.31).

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача та вважаючи, що відповідачем порушується право позивача на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

8 жовтня 2016 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.

З матеріалів справи встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком позивачем додано: копію паспорта (а.с.60-62); копію ідентифікаційного коду (а.с.63); копія трудової книжки (а.с.64-67); диплом про навчання; довідна з ДПІ про облік як суб`єкта підприємницької діяльності; копія свідоцтва про реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.70), довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 1 липня 2000 року (а.с.72-73), довідки про прийняття на роботу (навчання), відомості про застраховану особу (а.с.74-76). За страхувальником відсутня заборгованість по сплаті страхових внесків.

Після призначення позивачу пенсії за віком, позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу перерахунку пенсії та включення до трудового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 24 листопада 1997 року до 31 грудня 2001 року.

Відповідач неодноразово відмовляв у здійсненні такого перерахунку, остання відмова датована 9 жовтня 2019 року ( а.с. 16).

Щодо зарахування періоду з 24 листопада 1997 року до 1 січня 1998 року суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу третього підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №22-1, затвердженого постановою КМУ від 25 листопада 2005 року, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Отже, за наведеною нормою, у разі звернення осіб за перерахунком пенсії, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків.

У позивача відсутні перелічені документи, у зв`язку з чим період з 24 листопада 1997 року до 1 січня 1998 року не може бути врахований при перерахунку пенсії.

Щодо періоду з 1 січня 1998 року до 31 грудня 2001 року суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 4 Порядку №637, у редакції до 5 жовтня 2018 року, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Тобто, станом на час звернення із заявою про призначення пенсії - 8 жовтня 2016 року, у відповідача не було правових підстав для зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності, окрім періоду за який були сплачені страхові внески, що і було зроблено відповідачем та зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 1 січня 2002 року до 31 грудня 2003 року, за який було сплачено страхові внески.

Однак, 29 вересня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якій просив зарахувати весь період здійснення підприємницької діяльності до трудового стажу, тобто здійснити перерахунок пенсії.

Відповідно до пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" був доповнений пунктом 3-1 згідно із Законом України №2148-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", який набрав чинності 11 жовтня 2017 року.

Отже, пунктом 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що період ведення підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно підтверджуються лише довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Тобто, позивачу мав бути врахований період здійснення підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року до трудового стажу з 11 жовтня 2017 року (дата набрання чинності Законом України №2148-VIII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 року №793 "Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" пункт 4 Порядку №637 доповнено абзацом другим, згідно з яким періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Отже, позивачу мав бути врахований період здійснення підприємницької діяльності з 30 червня 2000 року по 31 грудня 2001 року до трудового стажу з 5 жовтня 2018 року (дата набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 року №793).

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області включити до загального страхового стажу неврахований період роботи позивача з 1 січня 1998 року до 31 грудня 2001 року наступним чином:

з 11 жовтня 2017 року період здійснення підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року;

з 5 жовтня 2018 року період здійснення підприємницької діяльності з 30 червня 2000 року по 31 грудня 2001 року.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за подання позову немайнового характеру до суду сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 384,20 грн на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року до 31 грудня 2001 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії з урахуванням до загального страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року до 31 грудня 2001 року наступним чином:

з 11 жовтня 2017 року врахувати період здійснення підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року;

з 5 жовтня 2018 року врахувати період здійснення підприємницької діяльності з 30 червня 2000 року по 31 грудня 2001 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 384 грн 20 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін