Рішення № 87753307, 21.02.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/11988/19

категорія 102000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

29 листопада 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області в особі Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, передбаченої Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області в особі Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки, передбаченої Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що його паспорт зазнав пошкоджень і не може надалі використовуватись, він звернувся до Богунського районного відділу у м.Житомирі Управління державної міграційної служби України у Житомирській області з проханням обміну та оформлення паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки, на що отримав лист-відмову, яка мотивована запровадженням внутрішніх паспортів у формі ID-картки безальтернативно. Позивач зазначає, що не бажає оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ID-картки, оскільки це порушуватиме гарантії, встановлені Законом України «Про захист персональних даних», щодо нерозголошення та відмови надавати згоду на обробку таких даних. Вважає, що відповідач порушує його права та інтереси, відмовляючи в оформленні паспорта у формі книжечки, з наведених підстав просить позов задовольнити.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

16 січня 2020 року представником відповідача у строк, визначений частиною 5 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлений ухвалою суду від 23 грудня 2019 року, надійшов відзив на адміністративний позов вх. №1141/20. В якому в обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що за результатами розгляду заяви-звернення позивача, поданої у порядку Закону України «Про звернення громадян» про оформлення паспорта громадянина України неповнолітній дитині у формі книжечки, листом від 5 листопада 2019 року №1834-368/1834.1-19 надано відповідь із роз`ясненням порядку оформлення паспорта громадянина України.

Відповідач зазначає, що територіальним підрозділом не було відмовлено в оформленні паспорта, позивач звертався із зверненням та не надав у повному обсязі визначеного Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України переліку документів, необхідного для оформлення паспорта. Відповідач зазначив, що до Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області надійшло письмове звернення довільної форми у вигляді заяви, в якій позивач просив видати йому паспорт у формі книжечки, оскільки попередній не може використовуватись через непридатність. Листом-відповіддю вих. №О-69/6/1836-19/1836/1485-19 від 9 листопада 2019 року заявнику було роз`яснено порядок та процедуру за якою здійснюється оформлення та видача паспорта громадянина України, що діяла на момент звернення позивача до УДМС. Заява позивача була розглянута у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393-96-ВР.

Переписка із позивачем з роз`ясненням порядку отримання паспорта згідно приписів Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр» та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус №5492-VІ постанови Кабінету Міністрів України №302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обмін), пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України у формі листа, не може розцінюватися як відмова в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки.

Крім того, позивачем додано до заяви не усі документи, а заява не відповідала встановленій законодавством формі, тому по суті не розглядалась.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що його дії повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, а позовні вимоги є необґрунтованими. Проти задоволення позову представник відповідача заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

27 січня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. №2083/20, у якій він зазначає, що не погоджується з мотивами, викладеними відповідачем у відзиві, зазначає, що відповідач своєю відмовою порушує права позивача, закріплені у Конституції України. Просить позов задовольнити та видати йому паспорт у формі книжечки.

31 січня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив вх. 2570/20, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

11 лютого 2020 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення на заперечення органу ДМС вх. №3342/20.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно з положеннями частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у зв`язку із тим, що паспорт громадянина України ОСОБА_1 зазнав пошкодження і не може у подальшому використовуватися, він 6 листопада 2019 року з письмовою заявою звернувся до Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області з проханням обміну паспорта та оформлення і видачі йому саме паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, передбаченого діючим Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ (а.с.27-28).

Листом-відповіддю у видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з тим, що відсутня альтернатива паспортам у формі ID-картки. Відмову відповідач обґрунтував посиланням на запровадження паспортів нового зразка у формі ID-картки, а також на постанову КМУ №302 від 25 березня 2015 року «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України», відповідно до якої прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.

З вказаним рішенням позивач не згодний, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Стосовно посилань позивача на висновки, що викладені Верховним Судом у зразковій справі №806/3265/17, то суд зазначає наступне.

У постанові у справі №806/3265/17 від 19 вересня 2018 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи. Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавець, вносячи зміни до Закону №5492-VI, не дотримався вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

Спірні відносини врегульовано двома нормативними актами: Положенням про паспорт №2503-XII і Порядком №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт (у формі книжечки), не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (частина 3 статті 21 Закону №5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Велика палата Верховного суду дійшла висновку про протиправність відмови у видачі особі паспорту у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт №2503-ХІІ у разі побоювання останньої, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, оскільки така відмова становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Згідно з частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Таким чином, за висновками Великої Палати Верховного Суду примушування особи до отримання паспорту у формі картки є протиправним та становить втручання у її приватне життя, встановлює для осіб додаткові недопустимі обмеження.

Із врахуванням правової позиції Верховного Суду особа за власним вибором може отримати паспорт у формі картки відповідно до Порядку №302, або ж відмовитись від його отримання. При цьому, паспорт є документом, що підтверджує громадянство особи, а позбавлення особи можливості користуватись паспортом, зокрема, у той формі, якій вона бажає, є обмеженням прав такої особи.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, регулюються Законом України від 20 листопада 2012 року №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон №5492-VI).

Частиною 1 статті 21 Закону №5492-VI встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, що також кореспондується з нормами Положення №2503-XII.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Відповідно до норм частини 2 статті 21 Закону №5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Положення №2503-XII визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За приписами Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон №5492-VI) одним з документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, є паспорт громадянина України. Згідно з частиною 1 статті 21 Закону паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відтак, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Частинами 1, 2, 4, 5 статті 14 цього Закону передбачено, що документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

Згідно з пунктами 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки.

Пунктом 131 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова №302) передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься інформація, а саме: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи, отже вносяться відцифровані персональні данні особи. До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.

Суд встановив, що у поданій заяві про видачу (обмін) паспорта громадянина України у формі книжечки позивач не давала своєї згоди на обробку та використання її персональних даних для оформлення ID картки.

Згідно з частиною 1 статті 6 закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року №2297-VI (далі - Закон №2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону №2297-VI). Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 5, 6 статті 6 Закону №2297-VI).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та ненадмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних. Відтак, реалізація державних функцій має здійснюватись без примушування людини до надання згоди на обробку її персональних даних, що означає те, що особи, які відмовились від надання згоди на обробку їх персональних даних, повинні мати альтернативу - можливість використання традиційних методів ідентифікації особи.

Суд повинен оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (рішення ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14 червня 2007 року)

У даному випадку була відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

На думку суду, відмова відповідача не була «необхідною у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що вона непропорційна цілям, які мали бути досягнуті, оскільки відмова обміняти документ з підстави, на яку послався орган влади, фактично позбавляє людину можливості посвідчити свою особу, а отже і користуватись наданими громадянськими правами.

Відповідно до норм частини 2 статті 21 Закону №5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Положення №2503-XII визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок видачі, обміну паспорта і користування ним регулюється розділом ІІ Положення №2503-XII. Так, зокрема, пунктом 13 Положення №2503-XII передбачено, що для одержання паспорта громадянин подає:

- заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

- свідоцтво про народження;

- дві фотокартки розміром 35 х 45 мм;

- у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Отже, Положення №2503-XII не втратило чинність та передбачає виготовлення паспортів як у формі книжечки так і у формі картки, а також встановлює перелік документів, які мають бути подані для одержання паспорта.

Станом на день виникнення спірних правовідносин (день подання заяви) оформлення та видача паспорта регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25 березня 2015 року (далі - Порядок №302).

Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Відповідно до пункту 35 Порядку №302 заявник для оформлення паспорта подає такі документи:

1) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження);

2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).

У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном);

4) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);

5) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

6) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);

7) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи;

8) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки Згідно з оригіналом та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати;

9) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):

про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка;

про народження дітей - свідоцтва про народження дітей;

про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття;

10) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, - для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмове звернення в довільній формі, в якому зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи;

11) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.

Отже, передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою встановленого зразка, з долученням визначеного переліку документів.

Відповідно до пункту 37 Порядку №302 працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24-29, 32 і 33 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт (пункт 38).

Згідно з пунктом 44 Порядку №302, за результатами проведення процедури встановлення особи, підтвердження факту видачі свідоцтва про народження, а також перевірки факту належності особи до громадянства України працівником територіального підрозділу ДМС складається висновок за встановленою МВС формою, який затверджується керівником територіального органу ДМС.

Якщо за результатами проведення зазначеної процедури особу не встановлено, приймається рішення про відмову особі в оформленні паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку, передбаченому пунктами 100 і 101 цього Порядку.

Також, згідно з пунктом 100 Порядку №302, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо:

1) особа не є громадянином України;

2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання);

3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію;

4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта;

5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта;

6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Згідно з пунктом 101 Порядку №302, у рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, зазначаються підстави відмови.

Рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі паспорта може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду (пункт 115 Порядку №302).

Отже, з наведених норм вбачається, що за результатами розгляду заяви про видачу або оформлення паспорта, яка не відповідає вимогам Порядку №302, повинно бути прийняте рішення щодо видачі паспорта.

Однак, як матеріалами справи так і відзивом на позовну заяву підтверджується, що Богунський районний відділ у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області належним чином не розглянув заяву позивача про видачу паспорта у формі книжечки, не перевірив документи, що мали бути додані до заяви, а також не прийняв рішення про видачу або про відмову у видачі паспорта, а розглянув заяву ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про звернення громадян", що не відповідає вимогам Порядку №302.

Суд зауважує, що згідно з статтею 3 Закону України "Про звернення громадян", під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

З дослідженої заяви ОСОБА_1 про видачу паспорта від 6 листопада 2019 року встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 3 Закону України "Про звернення громадян", а тому у відповідача були відсутні підстави для її розгляду, як звернення згідно з Законом України "Про звернення громадян".

З огляду на викладене суд вважає, що відповідачем порушено порядок прийняття рішення у відповідності до вимог Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25 березня 2015 року.

Відтак, вимога позивача про визнання протиправними дій, що виразились у відмові Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем рішення про відмову не приймалось.

Водночас, вирішуючи питання щодо ефективного захисту прав, свобод, інтересів ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин, суд зазначає наступне.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При цьому слід враховувати, що діючим законодавством встановлена процедура прийняття рішень про оформлення чи видачу паспорта, і суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.

Орган, що приймає рішення щодо видачі паспорта повинен перевірити заяву особи та документи долучені до неї і за результатами розгляду прийняти рішення.

У відповідності з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, в свою чергу, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим Кодексом адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, належним захистом прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу паспорта від 6 листопада 2019 року відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25 березня 2015 року.

Вимога про зобов`язати Богунський районний відділ у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт у формі книжечки є передчасною, тому задоволенню не підлягає.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити стосовно позовних вимог до УДМС у Житомирській області, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача саме із заявами про обмін чи про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, а також будь-яких рішень відповідача про відмову у задоволенні заяв позивача.

У матеріалах справи наявна лише переписка позивача із Богунським районним відділом у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області, який є структурним підрозділом відповідача.

Із заявами про уточнення позовних вимог позивач до суду також не зверталась.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Беручи до уваги наведене та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з адміністративним позовом представником позивача сплачений судовий збір у загальному розмірі 768,40 грн. У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що понесені судові витрати, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у сумі 384,20 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , серія і №паспорта КО796488) до Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області (вул.Театральна, 17/20 м.Житомир, 10014), Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, (вул.Пушкінська, 44, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 37808497) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 6 листопада 2019 року про видачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки згідно з положеннями Закону України "Про звернення громадян".

Зобов`язати Богунський районний відділ у м. Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 6 листопада 2019 року про видачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до вимог Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25 березня 2015 року.

У задоволенні решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області 384,20 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін